АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2008 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
Новодворської О.І., Висоцької B.C., Олєиникової Л.С.
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: комунальне підприємство "Голосіїво-житло" про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація про зміну умов договору найму жилого приміщення, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні квартирою та вселення за касаційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2006 року та ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2006 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2006 року,
встановила:
У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням АДРЕСА_1, посилаючись на те, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 4.11.2003р., у квартирі на даний час зареєстровані вона та відповідач.3азначила, що вказана квартира була отримана її батьками в 1973 р., на підставі рішення виконкому Московської райради народних депутатів м. Києва на їх сім'ю із трьох осіб була виділена двокімнатна АДРЕСА_1. Відповідач 4.11.2003р. виписався з попереднього місця проживання і 4.11.2003р. був зареєстрований у квартирі № 95 будинку № 8а по вул. Васильківській у м. Києві. Зареєструвавшись у вказаній квартирі, він не
Справа № 33ц -285кс-08 Категорія ЦП: 13
Головуючий у першій інстанції Горбань Н.І. Доповідач Новодворська О.І.
2
вселився туди для постійного проживання, а продовжував і продовжує проживати в с. Вільня Макарівського району Київської області, фактично створив нову сім'ю. Відповідач у спірній квартирі не проживає, не оплачує житлово-комунальні послуги, а проживає з новою сім'єю.
Відповідач ОСОБА_2 у квітні 2005 р. звернувся в суд із зустрічним позовом про зміну умов договору найму жилого приміщення АДРЕСА_1, який підтримав у судовому засіданні, мотивуючи тим, що спірна квартира в 1973 р. була надана батькам ОСОБА_1 на сім'ю із трьох осіб. Квартира складається з двох ізольованих кімнат, жилою площею, відповідно 17, 0 кв. м та 16, 2 кв. м, що в загальному становить 33, 2 кв. м, кухні, підлобних приміщень та лоджії. Зазначив, що 4.11.2003р. він зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 З ініціативи відповідачки та її матері він уселився у квартиру в якості члена сім'ї. За їхньою згодою 4.11.2003р. він був зареєстрований у даній квартирі. Спірна квартира є його єдиним постійним місцем проживання, як член сім'ї, він не лише набув право користування квартирою, але й виконує обов'язки по належному утриманню цієї квартири, оплаті житлово-комунальних послуг. Несподівано для нього відповідачка ОСОБА_1 27.08.2004р. звернулася до суду з позовом про розірвання і шлюбу, тому через обставини, які склалися, він вимушений звернутися до суду про зміну умов договору найму АДРЕСА_1. На даний час у спірній квартирі зареєстровано та проживає дві особи: він та відповідачка. Виходячи з розміру жилої площі квартири 33, 2 кв. м, на кожного з них припадає 16, 6 кв. м (33, 2 кв. : 2 = 16, 6 кв. м). Просить суд виділити йому в користування меншу кімнату, площею 16, 2 кв. м, а позивачці - кімнату, площею 17, 0 кв. м, кухню та підсобні приміщення залишити в спільному користуванні, зобов'язати житловий орган укласти з ними окремі договори найму на вказані кімнати.
У травні 2005 р. ОСОБА_2 доповнив свої позовні вимоги по зустрічному позову і просив суд зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод в користуванні квартирою та вселити його в спірну квартиру, посилаючись на те, що вона без його згоди уклала договір піднайму на спірну квартиру із сторонньою людиною, зареєструвала її у квартирі. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва даний договір було визнано недійсним.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2006 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням задоволений, у задоволенні позову ОСОБА_2 про зміну умов договору найму жилого приміщення, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні квартирою та вселення відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2006 року, частково скасоване рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2006 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням
3
відмовлено, ОСОБА_2 вселено у квартиру та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди в користування житлом.
В іншій частині рішення суду залишено без зміни.
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2006 року.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про його скасування та залишення без зміни рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2006 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2006 року, в якій просив скасувати їх у частині відмови у задоволення його позову про зміну умов договору жилого найму в спірній квартирі та задовольнити його вимоги.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Скасовуючи рішення місцевого суду в частині вимог позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням та в частині вимог ОСОБА_2 про вселення в спірну квартиру, апеляційний суд виходив із того, що відсутність ОСОБА_2 у спірній квартирі пов'язана з причинами, які є поважними.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зміну умов найму квартири, суд виходив із того, що квартира складається і двох кімнат площею 18, 7 кв. м та 14, 5 кв.м. , площа, яка припадає на ОСОБА_2 становить 16, 2 кв.м. , тому відсутня можливість виділення йому приміщення, яке відповідає розміру жилої площі, що припадає на нього в спірній квартирі.
З позовної ж заяви позивача убачається, що він просив виділити йому у користування кімнату 16, 2 кв.м. , позовні вимоги не змінював, суд же розгляну в справу в межах заявлених ним вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 НІЖ України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а
4
також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового їх скасування.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області, -
ухвалила:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2006 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.