Справа № 2а-21/2007р.
постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2007 року М.Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківскої області
в складі: головуючого судді Ілюка Б.В.
при секретарі Загрійчук Г.Д.
з участю позивача ОСОБА_1
представника Коломийської виправної колонії №41 Державного департаменту України з питань виконання покарань Кащука В.М.
представника Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області Гринчука С.Ю. адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Коломия справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Коломийської виправної колонії № 41 Державного департаменту України з питань виконання покарань, управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківської області про зміну формулювання причин звільнення, стягнення грошової допомоги та компенсації за речове майно та матеріальної допомоги
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою про зміну формулювання причин звільнення, стягнення грошової допомоги, компенсації за речове майно та матеріальної допомоги. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 10 жовтня 1986 року він був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ. З червня 2001 року був прийнятий на службу в кримінально-виконавчу систему, а з 1 грудня 2002 року він проходив її в Коломийській виправній колонії № 41 на посаді інспектора відділу нагляду і безпеки. Наказом НОМЕР_1 він був звільнений зі служби. Причиною звільнення в рапорті він вказав наявність вислуги років служби, яка дає право на призначення пенсії. Протягом року він неодноразово звертався до адміністрації колонії з проханням виплатити йому грошову допомогу при звільненні. Відповідач обіцяв провести видачу грошової допомоги при поступленні коштів. У вересні 2006 року адміністрація колонії повідомила його про відмову у виплаті грошової допомоги так як при звільненні за власним бажанням виплата такої допомоги не передбачена. В зв"язку з цим він отримав копію наказу про його звільнення з якого він дізнався, що був звільнений не по вислузі строку служби, а за власним бажанням, за ст. 64 п."ж". Оскільки відповідач умисно невірно сформулював причину його звільнення, його безпідставно позбавлено грошової допомоги в розмірі 4960,52 гривень за 19 повних календарних років із розрахунку, що місячне грошове забезпечення становить 522,16 гривень. Тому просить суд постановити рішення яким зобов"язати відповідачів змінити формулювання причин його звільнення в наказі НОМЕР_1 із „звільнення за власним бажанням" на „звільнення у зв"язку із вислугою строку служби", стягнути з відповідачів в його користь грошову допомогу в сумі 4960,52 гривень. Також просить стягнути з відповідачів компенсацію за речове майно, яке відповідачі не видали йому, що становить 710,51 гривень, а також одноразову грошову (матеріальну) допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення, що становить 522,16 гривень, в зв"язку з лікуванням згідно поданої ним 15 грудня 2004 року заяви. Оскільки про звільнення його за власним бажанням він взнав лише у вересні 2006 року вважає, що строк позовної давності починає спливати з вересня 2006 року.
В судовому засіданні позивач позов підтримав. Представники відповідачів позов визнали в частині стягнення компенсації за невикористане речове майно, в решта позов не визнали та пояснили, що за вислугою строку служби (ст.63 п „г" ) звільняються особи рядового і начальницького складу з якими укладені контракти. Позивач проходив службу на загальних підставах, а тому згідно поданої ним заяви про звільнення він відповідно до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань НОМЕР_2, був звільнений по ст.63 „ж" за власним бажанням. При звільненні зі служби за власним бажанням виплата грошової допомоги та матеріальної допомоги не передбачена. Крім того видатки на матеріальну допомогу здійснюються лише в межах фонду заробітної плати. Кошти на ці цілі були відсутні. Посилання позивача про те, що протягом року йому обіцяли виплатити грошову допомогу є безпідставні. Під час оформлення документів для призначення пенсії його було повідомлено, що він звільнений з служби за власним бажанням і виплата грошової допомоги не передбачена. Не відповідають дійсності посилання позивача, що про звільнення його за власним бажанням йому стало відомо лише у вересні 2006 року. В довідці про розрахунок є підпис позивача про одержання ним 10.02.2005 року довідки про розрахунок в якій зазначено, що він звільнений за власним бажанням. Речове майно позивачу на видано із-за його відсутності. Оскільки позивач пропустив річний строк звернення до адміністративного суду просять в позові про про зміну формулювання причин звільнення, стягнення грошової допомоги та матеріальної допомоги відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково в частині стягнення компенсації за невикористане речове майно в решта в позові необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в Коломийській виправній колонії № 41 на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки. 5 січня 2005 року ним був поданий рапорт про його звільнення за вислугою строку служби. В супереч поданого позивачем рапорту наказом НОМЕР_1 його було звільнено в запас Збройних Сил України за п.63"ж" (за власним бажанням) та позбавлено права на одержання грошової допомоги.
Відповідно до частини 2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що про своє звільнення зі служби за власним бажанням позивач дізнався в день його звільнення - 10 лютого 2005 року. Того ж дня йому були видані на руки трудова книжка та довідка про розрахунок, що стверджується даними послужного списку ОСОБА_1 та довідки на розрахунок від 10.02.2005 року в якій зазначено, що ОСОБА_1 був звільнений з органів по ст.63 п."ж" (за власним бажанням). Жодних доказів про те, що адміністрація Коломийської виправної колонії № 41 обіцяла на протязі з лютого 2005 року по вересень 2006 року виплатити йому грошову допомогу, позивач суду не представив. Із змісту рапорту ОСОБА_1 про надання одноразової грошової допомоги, вбачається, що він подавав його 15 грудня 2004 року. Таким чином судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду встановленого КАС України про зміну формулювання причин звільнення, стягнення грошової допомоги та матеріальної допомоги. Щодо стягнення компенсації за речове майно відповідачі позов визнали і при наявності коштів зобов"язутюся компенсувати вартість невиданого позивачу речового майна.
Підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до адміністративного суду за встановленого, суд не вбачає.
Представники відповідачів наполягають відмовити позивачу в задоволені позову про зміну формулювання причин звільнення, стягнення грошової допомоги та матеріальної допомоги по підставі пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись ст.ст.9-11, 71, 99-102, 158-161 КАС України
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Коломийської виправної колонії № 41 Державного департаменту України з питань виконання покарань в користь ОСОБА_1 710 (сімсот десять) гривень 51 копійок компенсації за речове майно та в доход держави 51 гривень судового збору та в користь територіального управління державної судової адміністрації в Івано-Франківській області, (код:26289647, банк УДК в Івано-Франківській області МФО 836014, р/р 35225013000355) - 30 гривень за інформаційне технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
В задоволення позову в частині зміни формулювання причин звільнення, стягнення грошової допомоги та матеріальної допомоги, відмовити в зв"язку із пропуском без поважних причин строку звернення до адміністративного суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, визначених у ст.186 КАС України.
Судця
Ілюк Б.В.