Лутугинський районний суд Луганської області

Справа № 416/1318/14-ц

Провадження № 2/416/738/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2014 Лутугинський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Бескровного Я.В.

при секретарі Степаненко Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з дійсним позовом, який обґрунтовую тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, після смерті якої залишилася спадщина. Заяву про прийняття спадщини вона не подавала, оскільки на час смерті мешкала разом з спадкодавцем у своїй квартирі, хоча спадкодавець була зареєстрована за іншою адресою. Оскільки вона є спадкоємцем першої черги, просила суд на підставі ст.1268 ЦК України визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 та на незареєстровані спадкодавцем за життя у встановленому законом порядку земельну ділянку площею 5,09га кадастровий номер 4422282200:01:053:0003 та автомобіль ВАЗ 2106 дн НОМЕР_1.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав і просив його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не явився надав суду письмову заяву з проханням слухати справу у його відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

При розгляді справ про спадкування мають бути встановлені місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину та законодавство, яке підлягає застосуванню.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ст.1268ч.3 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, а згідно ст.1221ч.1 ЦК місцем відкриття спадщини визнається останнє місце проживання спадкодавця.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, після смерті якої залишилася спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1 та на незареєстрованих нею за життя у встановленому законом порядку земельна ділянка площею 5,09га кадастровий номер 4422282200:01:053:0003 та автомобіль ВАЗ 2106 дн НОМЕР_1.

Спадкодавцями за законом є: першої черги позивачка, як її донька та четвертої черги відповідач, як її онук.

Відповідно до інформаційної довідки від 2.06.2014р. з Спадкового реєстру, спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_4 не заводилася, тобто суд робить висновок, що заяви про прийняття спадщини або про відмову від неї ніким не подавалася.

Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування". Згідно п.23 Пленуму якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України у встановленому законодавством порядку і є нормативним актом, - останнє постійне місце проживання спадкодавця (пункт 187).

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч.1 ст.29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи.

Перелік документів, наведених Інструкцією, - свідоцтво органів РАЦС про смерть, якщо останнє постійне місце проживання і місце смерті спадкодавця збігаються, довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, а також запис у будинковій книзі (абзац сьомий пункту 212) - підтверджує те, що місце відкриття спадщини визначається як останнє постійне, а не останнє фактичне (тимчасове) місце проживання спадкодавця.

Отже, місце реєстрації особи і місце реального проживання можуть не співпадати. Проте для цілей спадкового законодавства місцем останнього постійного проживання спадкодавця вважається місце, визначене у вищенаведених документах, а відсутність особи за цим місцем не означає зміну місця відкриття спадщини.

Позивачка посилається у позові, що спадкодавець була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, тобто за місцем реєстрації відповідача, але мешкала на час смерті із нею (позивачкою). Позивачка зареєстрована, за адресою АДРЕСА_2, тобто за іншої адресою.

Враховуючи, що позивачем не заявлено вимог щодо встановлення факту постійного проживання разом з спадкодавцем певного строку, а такий факт підлягає встановленню, оскільки зі змісту позову вбачається, що позивачка нібито проживала разом з спадкодавцем за адресою позивачки, не надано даних про те, що позивачка зверталася до нотаріальної контори з заявою про оформлення права на спадщину, то суд вважає, що позивачем обрано не правильний спосіб захисту своїх прав, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя: