Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року справа №2а/0570/12181/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року по справі №2а/0570/12181/2012 (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом ОСОБА_3 до Управління Державної казначейської служби України у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецької області та Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про стягнення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецької області та Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про стягнення з Державного бюджету безпідставно сплаченого збору в розмірі 5 572,50 грн.; визнання протиправною відмову УПФУ у поверненні їй грошових коштів в розмірі 5 572,50 грн..

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012р., позов в частині вимог про стягнення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5 572,50 грн. - залишено без розгляду на підставі ст.ст.99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду та відсутністю підстав для визнання поважними причин його пропуску.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 року, у задоволенні позову в частині визнання протиправною відмову УПФУ у поверненні їй грошових коштів було відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2013 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року - скасовані, а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції .

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року, відмовлено у задоволенні позову до УДКСУ та УПФУ про визнання протиправною відмови у поверненні грошових коштів в сумі 5 572,50 грн..

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року наведена постанова суду була скасована та прийнята нова постанова, якою позов до УДКСУ та УПФУ в частині визнання протиправною відмови УПФУ від повернення позивачу грошових коштів в розмірі 5 572,50 грн. - задоволений; визнана протиправною відмова УПФУ у вчиненні передбачених Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України № 226 від 10 грудня 2002 р., дій з повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5 572,50 грн., сплаченого за квитанцією від 05 квітня 2011 року до Державного бюджету по коду бюджетної класифікації 24140300 шляхом направлення подання до УДКСУ.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України (додаткове рішення) від 06 березня 2014 року ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування а розмірі 5 572,50 грн. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року у відповідній частині - скасовані, а справа в цій частині направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014р. позов до Управління Державної казначейської служби України у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецької області та Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про стягнення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування задоволено, внаслідок чого стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5 572 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят дві) гривні 50 копійок.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування було сплачено позивачем на законних підставах, а саме відповідно до п.12 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740, за приписами якого платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є, зокрема, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивачем на підставі договору № НМС/1103-12002 від 14.12.2011р., укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю «Н МОТОРС СХІД», було придбано автомобіль марки NISSAN, моделі X-TRAIL, при реєстрації якого в органах ДАІ було сплачено збір до пенсійного фонду з відчуження автомобіля в сумі 5572,50 (3 % вартості автомобіля), що підтверджено квитанцією № 12346.163.3 від 05 квітня 2011 р. та довідкою УДКСУ № 03-37/1726 від 19 вересня 2012 р..

Позивач у серпні 2012р. звернулася до відповідачів із заявами про повернення безпідставно сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Листами від 09 серпня 2012 року № 7831/07 та від 13 серпня 2012 року № 061-08/698-7362 відповідачі відмовили у поверненні коштів.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі (додаткове рішення) від 06 березня 2014 року, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, дійшов висновку про те, що питання щодо строку звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, а також про застосування наслідків пропуску такого строку суду першої інстанції необхідно було вирішувати з урахуванням часу, з якого позивачу стало відомо про порушення її права на повернення коштів, тобто, з моменту отримання відповіді відповідача про відмову задовольнити її заяву щодо повернення незаконно сплаченого пенсійного збору.

За приписами ч.5 ст.227 КАС України вказані висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду з позовом 17 вересня 2012 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції, тобто в межах строку, визначеного ч.2 ст.99 КАС України.

Відповідно до ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон №400/97), згідно до пункту 7 статті 1 якого платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону №400/97 об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, визначена вартість легкового автомобіля.

Статтею 3 Закону №400/97 встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України. Платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Тобто, за приписами наведеного Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на юридичних та фізичних осіб при відчуженні легкових автомобілів, а не при купівлі автомобілів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року №445, затверджений «Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», пунктом 12 якого платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів визначені, зокрема, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій.

Згідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 5 572,50 грн. з підстав, не передбачених Законом № 400/97, а тому правомірно було задоволено позов про стягнення цього збору.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2010 року у справі № К-22354/07 (С-201567/07) та постанові Верховного Суду України від 17 червня 2008 року в справі за аналогічним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року по справі №2а/0570/12181/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року по справі №2а/0570/12181/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок