УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/854/14-ц Головуючий у 1-й інст. Тимошенко Андрій Олександрович

Категорія 27 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Забродського М.І., Заполовського В.Й.,

з участю секретаря судового засідання: Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 Просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 14 травня 2012 року у сумі 104 788,88 грн. В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2014 року позов задоволено в повному обсязі. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не врахував того факту, що всі розрахунки було проведено виходячи із суми кредиту в розмірі 50 000 грн., хоча фактично банк не виконав умови кредитного договору та надав кредит у розмірі 46 000 грн.; суд безпідставно відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ч.1 ст.1049, ч.2 ст.1050, ч.1 ст.1054 параграфів 1,2 глави 71 ЦК України та виходив з того, що банк на умовах, передбачених у кредитному договорі, надав відповідачці кошти, однак остання на умовах договірних відносин коштів не повертає.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 14 травня 2012 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №R53100254794В (а.с.6-10).

Згідно умов кредитного договору банк зобов'язався надати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50 000 грн., а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кошти та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 32% річних.

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має відбуватися шляхом здійснення ОСОБА_1 щомісячних платежів у розмірі по 2 186 грн. згідно графіку. Останній платіж - до 14 травня 2015 року (а.с.9-10).

Відповідно до меморіального ордеру від 14 травня 2012 року №47053 банк перерахував на картковий рахунок відповідачки 50 000 грн., тобто виконав свої зобов'язання щодо надання кредиту у повному обсязі (а.с.13).

Однак, ОСОБА_1 виконувала взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом тільки шість місяців з часу одержання нею кредиту (а.с.28-30). Останній платіж у сумі 2 186 грн. був здійснений позичальницею 21 листопада 2012 року.

Станом на 14 березня 2014 року з вини відповідачки утворилася кредитна заборгованість у загальній сумі 104 788 грн. 88 коп., яка складається із: простроченого тіла кредиту у сумі 18 012,17 грн., дострокового тіла кредиту у сумі 26 762,69 грн., прострочених процентів за користування кредитом у сумі 17 834,06 грн., строкових процентів за користування кредитом у сумі 942,11 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитом у сумі 41 237,85 грн., яка підлягає відповідно до приписів ч.1 ст.526, ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч. 1 ст.1049, ч.2 ст.1050, ч.1 ст.1054, ч.1 ст.1056-1 ЦК України та умов договору (п.п.3.3-3.5,7.1 кредитного договору) до стягнення у судовому порядку, оскільки одностороння відмова від виконання договірних зобов'язань недопустима (а.с.11-12,15).

Твердження у апеляційній скарзі щодо невиконання банком договірних зобов'язань та надання кредиту у сумі 46 000 грн., а не у сумі 50 000 грн., не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до п.п.3.1. та 3.9 кредитного договору банк зобов'язався надати відповідачці кредит у сумі 50 000 грн. шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів НОМЕР_1 у відділенні «Малинське» ПАТ «ВТБ Банк» (картковий рахунок).

Відповідно до меморіального ордеру від 14 травня 2012 року №47053 банк перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 кошти по кредитному договору від 14 травня 2012 року №R53100254794В у сумі 50 000 грн.(призначення платежу - надання кредиту) ( а.с.13).

Однак, пунктом 1.8 графіку повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості сукупних послуг, який підписаний ОСОБА_1, передбачена комісія у розмірі 11,99 % за безготівкове поповнення поточного рахунку позичальника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів( а.с.9-10).

Суду не надано доказів визнання відповідного пункту графіка недійсним.

Згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 банк 14 травня 2012 року надав відповідачці кредит на картковий рахунок у сумі 50 000 грн., нарахував комісію за безготівкове поповнення рахунку по тарифу 7,99%, що є меншим, ніж домовилися сторони у графіку, та погасив комісію у сумі 3 995 грн. (50 000 грн. х 7,99% = 3 995 грн.) (а.с.61).

Таким чином, банком був наданий відповідачці кредит у повному обсязі, тобто у сумі 50 000 грн. Дії банку відповідають умовам кредитного договору, що погоджені сторонами при його укладенні, а відтак розрахунок заборгованості обґрунтовано проведено з суми 50 000 грн., а не з суми 46 005 грн.

Крім того, ОСОБА_1 не відмовилася від одержання кредиту ні частково, ні в повному обсязі. Навпаки, вона продовжує користуватися коштами, хоча безпідставно припинила в односторонньому порядку виконання власних зобов'язань щодо їх належного повернення та сплати процентів за користування.

Доводи апеляційної скарги відносно неприйняття до сумісного розгляду з первісним позовом зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 не змінюють висновків суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися з відповідним позовом на загальних підставах. Однак, на момент перегляду апеляційною інстанцією рішення суду першої інстанції на предмет його законності та обґрунтованості ОСОБА_1 з жодним позовом до банку у загальному порядку не зверталася.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини справи, висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: