Державна інспекція сільського господартва у Київській області

Справа № 369/3899/13-ц

провадження 2/369/580/14

РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2014 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи державна інспекція сільського господарства в Київської області, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області, відділ Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області про зобов'язання вчинити дії, відшкодування шкоди та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відділ Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Свої вимоги мотивував тим, що він є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1. Суміжним землевласником є відповідачка ОСОБА_2 У серпні 2012 року він встановив межі своєї земельної ділянки та виявив, що відповідачка побудувала будинком на частині його земельної ділянки площею 0,5 кв.м. Побудований будинок є самочинною спорудою, дозволів на будівництво не має. Нахил зведеного самочинного об'єкту по вертикалі в південно-східний бік створює реальну загрозу вибуху газу, загоряння електромережі та може призвести до знищення його майна та втрати здоров'я оточуючих мешканців, так як система газопостачання вже не витримує такого напруження. Зведений опорний мур, без якого будинок хилиться на бік та який не дає будові остаточно впасти, також знаходиться на межі земельних ділянок, що є порушенням норм ДБН. При будівництві житлового будинку відповідач знищив його паркан, від кого залишились лише стовпчики. Також має місце затінення його земельної ділянки, оскільки споруда відповідача знаходиться на південно-східному напрямку до його домоволодіння. Таким чином ОСОБА_2 грубо порушила законодавство в сфері будівництва та землекористування створює йому перешкоди у володінні так користуванні ділянкою (затінюється його земельна ділянка, стічні атмосферні опади та стоки стікають на його земельну ділянку, ці ж стічні опади порушують цілісність паркану, розмивають межу та змивають родючий поверхневий шар ґрунту, утворюючи неприємні запахи від вигрібної ями, плісняви та постійного залиття водою), що обмежує його як власника земельної ділянки у повній мірі володіти та користуватись, утримувати її в належному стані, використовувати за цільовим призначенням.

Просив суд зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222482002:03:002:0042, шляхом проведення перебудови самочинно збудованого житлового будинку по АДРЕСА_2 відповідно до чинних державних будівельних норм; стягнути з ОСОБА_2 на його користь компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 3000 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

При розгляді справи позивач позовні вимоги уточнив. Свої доводи обґрунтовував тим, що відповідно до проведеної експертизи монолітне залізобетонне перекриття цокольного та першого поверхів можливий варіант перебудови даного будинку це повне руйнування його конструкцій для усунення порушень меж земельної ділянки. Оскільки захисти своє право він не може іншим чином, ОСОБА_2 в добровільному порядку не виконала вимоги, встановлені в приписах, тому просив суд зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1, - шляхом знесення всього самочинного збудованого житлового будинку, позначеного в технічному паспорті під літ. А, загальною площею 224,7 кв.м; стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 3000 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2014 року позов ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_2

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, Гореницької сільської ради, відділу Держземагенства Києво-Святошинського району Київської області. Свої вимоги мотивувала тим, що за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1701га в АДРЕСА_1, а 14 жовтня 2000 року отримав державний акт на дану ділянку. 12 жовтня 2000 року вона отримала в дарунок від ОСОБА_4 житловий будинок по АДРЕСА_2 та відповідно до вимог законодавства вона стала користувачем закріпленою за будинком земельною ділянкою площею 0.10га. За рішенням сільської ради їй надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,10га. У лютому 2001 року ОСОБА_1 додатково надано у власність додаткову земельну ділянку площею 0,045га в АДРЕСА_1. При цьому при виготовленні технічної документації змінились межі та розміри його земельної ділянки, яка стала становити 0,2145 га, та не погоджувалась нова межа між їхніми земельними ділянками, тому збільшення розміру відбулось також і за рахунок її земельної ділянки. Вказала, що порушенням їй стало відомо після виникнення судового спору щодо дотримання меж при будівництві нею житлового будинку, тому причини пропуску строку позовної давності є поважними.

Просила суд визнати причини пропуску строку звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити його; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Горенецької сільської ради №5/19 від 22 лютого 2001 року щодо передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,045 га в АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт виданий ОСОБА_1 серія ІІ-КВ №087152; скасувати державну реєстрацію земельних ділянок площею 0,0372га з кадастровим номером 3222482002:03:002:0042, площею 0,0072 га з кадастровим номером 3222482002:03:002:0041, площею 0,1701 га з кадастровим номером 3222482002:03:002:0040; визнати незаконним та скасувати рішення Горенецької сільської ради №3/48 від 23 липня 2004 року; визнати недійсним державний акт серія ЯБ №003841 на земельну ділянку площею 0,0892га в АДРЕСА_2; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0892га з кадастровим номером 3222482002:03:002:0006; визнати незаконним та скасувати запис в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №295 про реєстрацію державного акту серія ЯБ №003841.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали. Проти позову ОСОБА_2 заперечували як з підстав необґрунтованості, так і з підстав пропуску строку позовної давності. Просили суд задоволити позов та відмовити в позові ОСОБА_2

У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечували, підтримали позов ОСОБА_2 Просили суд задоволити позов ОСОБА_2 та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, а вимоги за позовом ОСОБА_2 - задоволити, виходячи з наступних підстав.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За ст. 6 ЗК України 1990 року, чинного на час виникнення спірних відносин, громадяни України отримували у власність земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Громадяни набували право власності на земельні ділянки у разі одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян дляведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього

Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно земельно-шнурової книги Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за ОСОБА_3 рахувалась земельна ділянка площею 0,17 га та за ОСОБА_4 - 0,10га.

Рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №8 від 24 лютого 1995 року передано безоплатно в приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель ОСОБА_3 площею 0,17га по АДРЕСА_1.

У листопаді 1999 року був складений акт встановлення та погодження меж землекористування по АДРЕСА_1, в тому числі погоджена спільна межа між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка проходить по дерев'яному забору та згідно абрису має пряму лінію довжиною 52,40м.

10 червня 2000 року ОСОБА_3 отримала державний акт серія ІІ-КВ №101547 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1701га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

16 червня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №2/88 від 25 січня 2001 року передано безоплатно в приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_1 площею 0,05га по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №5/19 від 22 лютого 2001 року передано безоплатно в приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_1 площею 0,045га по АДРЕСА_1.

Відповідно до витягів з державного реєстру земель про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам: земельній ділянці площею 0.17га з цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва присвоєно кадастровий номер 3222482002:03:002:0040 (витяг №764 від 22 червня 2010 року); земельній ділянці площею 0,0072га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби присвоєно кадастровий номер 3222482002:03:002:0041 (витяг №765 від 22 червня 2010 року); земельній ділянці площею 0,0372га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби присвоєно кадастровий номер 3222482002:03:002:0042 (витяг №766 від 22 червня 2010 року).

Щодо доотримання земельних ділянок ОСОБА_1 в державний акт були внесені відповідні зміни, а саме в державний акт ІІ-КВ №087152, виданий 14 жовтня 2000 року, внесені зміни до плану зовнішніх меж земельної ділянки.

Відповідно до ст. 7 ЗК України 1990 року, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

За ст. 30 ЗК України 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Ст. 17 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

12 жовтня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №34/54 від 20 жовтня 2000 року надано ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,10 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2

Рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №37/19 від 21 листопада 2000 року передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку та надано дозвіл на виготовлення державного акту на право приватної власності на землю.

Рішенням Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №3/48 від 23 липня 2004 року затверджений проект землеустрою по земельній ділянці ОСОБА_2 за фактичною площею 0,0892 га.

21 жовтня 2004 року ОСОБА_2 отримала державний акт ЯБ №003841 на земельну ділянку площею 0,0892га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222482002:03:002:0006.

За ст. 17 ЗК України 1990 року, в редакції чинній на час передачі спірних земельних ділянок у власність, передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення. Передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Ст. 27 ЗК України 1990 року встановлено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки; закінчення строку, на який було надано земельну ділянку;припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; нераціонального використання земельної ділянки; використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Порядок припинення права користування землею встановлений ст. 29 ЗК України 1990 року, а саме припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

З наданих суду технічної документації по складанню державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3, ОСОБА_1 (а.с. 151-159) вбачається, що межа між земельними ділянками ОСОБА_1 (ОСОБА_3.) та ОСОБА_2 (ОСОБА_4.) була змінена після отриманням ОСОБА_1 додаткової земельної ділянки, а саме межа відійшла вглиб земельної ділянки ОСОБА_2

Акт установлення і погодження меж землекористування (а.с. 157 зворот) суд оцінює критично, оскільки він хоч містить підпис ОСОБА_2, але на ньому не вказана повна дата його складання, не має додаткового абрису нових меж земельної ділянки, погодженого сусідами, а міститься лише вказівка, що межа проходить по дерев'яному забору. Посилання на проходження межі по дерев'яному забору міститься і в технічній документації ОСОБА_3, але там спірна межа має рівну лінію. Доказів того, що була погоджена нова межа ОСОБА_1 суду не подав. З пояснень сторін в судовому засіданні встановлено, що на даний час будинок ОСОБА_2 збудований на місці дерев'яного паркану, що також підтверджується поданими суду фотокартками. Крім того, передача частини земельної ділянки ОСОБА_2, межа між якими була погоджена ще за отримання ОСОБА_3 державного акту, відбулась з порушенням вимог чинного на той час земельного кодексу, а саме без припинення права користування цією частиною земельної ділянки ОСОБА_2, без її заяви та прийняття радою відповідного рішення. Доказів того, що між земельними ділянками сторін існували білі лінії, або частина земельної ділянки належала до земель запасу суду подано не було. Інші посилання та обґрунтування ОСОБА_1 не підтверджують правомірність надання частини земельної ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Перелік способів захисту порушених прав визначає ст. 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити порушені права чи інтереси і в інший спосіб, який встановлений договором або законом.

Вказана норма кореспондується із ст. 152 ЗК України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Також відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 3 статті 152 Земельного Кодексу України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та шляхом застосування інших, передбачених законом способів.

Статтею 155 ЗК України проголошено, що у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права щодо володіння, користування чи розпорядження належною особі земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

За правилом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Встановлено, що межа земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була погоджена по дерев'яному забору в 1999 році, даний паркан не переносився, частково був знищений будівництвом, про що також вказано в позові ОСОБА_1 та не заперечувалось при розгляді справи. Спір між сторонами виник після фактичного завершення будівництва ОСОБА_2 житлового будинку.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У судовому засіданні позивачка подала суду заяву про поновлення строку звернення до суду, а відповідач заявив про застосування строків позовної давності, про що подав суду відповідну заяву.

За ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оскільки спір між сторонами виник спочатку щодо самочинного будівництва, що сприяло виявленню ОСОБА_2 існування нової межі, не дотримання порядку вилучення земельних ділянок у попереднього користувача, жодних зауважень з боку ОСОБА_1 з початку будівництві не мала, тому позивачка не могла у встановленому законом порядку дізнатись про порушення свого права та захистити своє право раніш, подала суду заяву про поновлення строку на звернення до суду, тому суд вважає, що позивачка ОСОБА_2 не пропустила строк на звернення до суду та задовольняє позовні вимоги. Підтвердженням даного факту є і будівництво ОСОБА_2 житлового будинку по дерев'яному забору, а не на чужій земельній ділянці. Доказів того, що ОСОБА_2 навмисно захопила частину земельної ділянки ОСОБА_1, перенесла паркан, тощо суду подано не було, а посилання позивача на наявність домовленостей є лише викладом суб'єктивних даних.

Пунктом 2.6. «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04 травня 1999 року із змінами затвердженими Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 144 від 23 серпня 2001 року передбачено, що кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. На план наносяться, зокрема, межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів, поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі будинків і споруд, розташованих на земельній ділянці, межі угідь та зон обмежень щодо використання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2.9 «Інструкції заповнення державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп'ютерної техніки».

Оскільки ОСОБА_1 має один державний акт на три земельні ділянки, чинним законодавством не передбачено часткове скасування державного акту, внесення до нього змін, тощо, тому підлягають задоволенню вимоги про визнання недійсним державних актів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації цих земельних ділянок та відповідно рішень ради про затвердження проектів технічної документації: рішенням ради №5/19 від 22 лютого 2001 року та №3/48 від 23 липня 2004 року.

При цьому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав.

Встановлено, що по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 побудовано житловий будинок загальною площею 224,7 кв.м, житловою 79,1 кв.м. Даний будинок є самовільно збудованим, що підтверджується технічним паспортом.

З листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 12 березня 2013 року та від 24 березня 2014 року, від 12 червня 2014 року вбачається, що інспекцією проведена перевірка, якою встановила, що ОСОБА_2 самовільно побудувала будинок. За вчинене правопорушення інспекцією притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ст. 97КУпАП.

З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням і охороною земель у Київській області №31/97 від 06 лютого 2013 року вбачається, що перевіркою з виїздом на місце встановлено, що ОСОБА_2 у порушення ЗК України самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,5 кв.м по АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила самочинне будівництво, знести за її рахунок.

Відповідно до висновку експерта Київського незалежного судово-експертної установи від 02 червня 2014 року площа земельної ділянки, яка вилучена із користування позивача ОСОБА_1 при будівництві житлового будинку становить 0,00008га (0,8 кв.м). Площа накладання даху (покрівлі) житлового будинку на земельну ділянку ОСОБА_1 становить 10,52 кв.м. Підпірна стінка товщиною 0,4 м, що утримує грунт від обвалювання за будинком відповідача, на 0,3м виходить за спільну межу на земельну ділянку ОСОБА_1 При будівництві будинку ОСОБА_2 порушено п. 3.25 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.

Також відповідно до висновку враховуючи монолітне залізобетонне перекриття цокольного та першого поверхів можливий варіант перебудови даного будинку це повне руйнування його конструкцій для усунення порушень меж земельної ділянки.

Позивачем не надано суду доказів того, що відповідачем грубо порушені будівельні норми і правила, або відповідач відмовляється проводити перебудову, тому вимоги про знесення побудованого житлового будинку не підлягають задоволенню. Оскільки питання про передачу частини передачу земельної ділянки вирішено з порушенням вимог земельного законодавства, тому висновки експертизи суд до уваги не бере. Крім того, ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що побудований житловий будинок створює йому значні перешкоди в користуванні та володінні його житловим будинком, в освоєнні ним його земельної ділянки, створення затінення, вимивання ґрунту (затінюється його земельна ділянка, стічні атмосферні опади та стоки стікають на його земельну ділянку, ці ж стічні опади порушують цілісність паркану, розмивають межу та змивають родючий поверхневий шар ґрунту, утворюючи неприємні запахи від вигрібної ями, плісняви та постійного залиття водою). Дана обставина також підтверджується і дослідженими фотокартки, що подані як сторонами, так і зроблені експертом, відповідно до яких земельна ділянка ОСОБА_1 не має насаджень, огороду.

Посилання ОСОБА_1, що ОСОБА_2 ігнорує приписи інспекції та не усуває порушення, суд до уваги не бере, оскільки за його клопотанням ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2013 року (а.с. 111) заборонено інспекції, реєстраційній службі проводити будь-як дії щодо оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_2. Тобто виконання даної ухвали перешкоджає ОСОБА_2 виконати вимоги чинного законодавства по введенню даного будинку в експлуатацію.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи державна інспекція сільського господарства в Київської області, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області, відділ Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області про зобов'язання вчинити дії, відшкодування шкоди - відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відділ Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації - задоволити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Горенецької сільської ради №5/19 від 22 лютого 2001 року щодо передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,045 га в АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства.

Визнати недійсним державний акт, виданий ОСОБА_1, серія ІІ-КВ №087152 про право власності на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Скасувати державну реєстрацію земельних ділянок ОСОБА_1: площею 0,0372га з кадастровим номером 3222482002:03:002:0042; площею 0,0072 га з кадастровим номером 3222482002:03:002:0041; площею 0,1701 га з кадастровим номером 3222482002:03:002:0040.

Визнати незаконним та скасувати рішення Горенецької сільської ради №3/48 від 23 липня 2004 року. Визнати недійсним державний акт, виданий ОСОБА_2, серія ЯБ №003841 на земельну ділянку площею 0,0892га в АДРЕСА_2.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0892га з кадастровим номером 3222482002:03:002:0006. Визнати незаконним та скасувати запис в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №295 про реєстрацію державного акту серія ЯБ №003841, виданого 21 жовтня 2004 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич