АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого : Гвашука В.А., суддів : Ковальчука О.В., Колоса С.С., при секретарі: Цехмістер О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-1459 про стягнення недосплаченої грошової надбавки за безперервну військову службу, за апеляційною скаргою Військової частини А-1459 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 жовтня 2006 року,
встановила:
В серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
Зазначала, що проходила дійсну військову службу у військовій частині А-1459 та мала вислугу 9 років 10 місяців, до моменту введення надбавки, а відповідно до п.1 Указу Президента України від 05 травня 2003 року №389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну службу" у період з 01 травня 2003 року по 01 березня 2005 року надбавка повинна була їй виплачуватись у розмірі 30% від грошового забезпечення, за виключенням місяців, в яких надбавка виплачувалась у відповідному розмірі, передбаченою вищезазначеним Указом Президента України. За вказаний період вона добросовісно проходила службу і до неї не застосовувалися стягнення. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила визнати дії командування військової частини А-1459 щодо нарахування та виплати щомісячної надбавки за безперервну службу у заниженому розмірі незаконними, зобов'язати цю військову частину здійснити доплату вказаної надбавки.
Справа №22 ас- 1606 2006 р. Категорія: 42
Головуючий у суді першої інстанції Фінагеєв В.О. Суддя-доповідач апеляційної інстанції Іваїцук В.А.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 жовтня 2006 року позов задоволено.
Визнано дії командування військової частини А 1459 по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 надбавки за безперервну службу згідно Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" в заниженому розмірі незаконними.
Зобов'язано військову частину А-1459 . провести ОСОБА_1 перерахунок та доплату різниці між фактично визначеною надбавкою за безперервну службу і надбавкою в розмірі 30% від грошового забезпечення, передбаченою Указом Президента України № 389 від 5 травня 2003 року, за період з 01 травня 2003 року по 01 березня 2005 року, за винятком листопада, грудня 2003 року, вересня-грудня 2004 року та стягнути зазначену доплату на її користь.
Стягнено з військової частини А-1459 на користь держави судовий збір 51 грн.
У апеляційній скарзі військова частина А-1459 просить скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.
Позивачка заперечувала доводи апеляційної скарги, посилаючись на їх безпідставність та просила відхилити апеляційну скаргу.
Судом встановлено, що з 11 жовтня 1991 року ОСОБА_1 безперервно проходила військову службу у Збройних Силах, де прослужила станом на 01 травня 2003 року понад 10 календарних років. Позивачка добросовісно проходила військову службу, за період з травня 2003 року по березень 2005 року відносно неї не було застосовано жодного стягнення. Позивачка мала право на отримання надбавки за безперервну службу згідно Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" в розмірі 30% від грошового забезпечення.
Встановивши такі обставини справи, суд задовольнив позов.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду скасувати і ухвалити нову, якою у позові відмовити з наступних підстав.
Задовольняючи вимоги позивачки суд виходив з того, що відповідно до Указу Президента України від 05 травня 2003 року №389/2003 надбавка за безперервну військову службу у розмірі 30% за період з 01 травня 2003 року по 01 березня 2005 року, за винятком грудня 2003 року, вересня - грудня 2004 року, виплачуватись їй в заниженому розмірі, що суперечить вимогам ст.ст. 2,9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей". Підстав для зменшення даної надбавки не було.
Однак, з таким висновком суду не можна погодитися, оскільки суд дійшов такого висновку з порушенням норм матеріального права.
Указом Президента України від 05 травня 2003 року №389/2003 Міністрові Оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10%, понад 10 років - до 30 %, понад 15 років - до 50%, понад 20 років - до 70 %, понад 25 років - до 90%). Статтею 2 цього Указу встановлено, що виплата надбавок за цим Указом здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
На виконання Указу Міністром Оборони був виданий наказ №149 від 26 травня 2003 року "Про затвердження інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу", пунктом 2 якого встановлено, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра Оборони України. Зазначений наказ як нормативно-правовий акт Міністра Оборони України пройшов у Міністерстві юстиції України правову експертизу на відповідність чинному законодавству і зареєстрований 28 травня 2003 року за №411/7732.
Командування військової частини не мало повноважень самостійно визначати розмір зазначеної надбавки і діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи виплата надбавки ОСОБА_1 проводилась у повному обсязі на підставі відповідних розпоряджень Міністра Оборони, якими визначались її розміри.
Оскільки Указом Президента України від 05 травня 2003 року №389/2003 Міністрові Оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну військову службу і такі розміри надбавок ним встановлені, а позивачка отримувала такі надбавки саме у цьому розмірі, то висновок суду не можна визнати обґрунтованим.
Виходячи із цього не можна визнати обгрунтованим висновок суду про те, що виплата позивачці надбавки за безперервну військову службу в розмірі встановленому Міністром Оборони України суперечить вимогам ст.ст. 2, 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".
Постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у позові.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198 ч.І п.1, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу військової частини А-1459 задовольнити.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 жовтня 2006 року скасувати.
У позові ОСОБА_1 до Військової частини А-1459 про стягнення недосплаченої грошової надбавки за безперервну військову службу -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
Протягом одного місяця після набрання нею законної сили постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.