Єдиний унікальний номер 2-5/09 Номер провадження 22-ц/775/2505/2014

Головуючий в 1 інстанції Соболєва І.П.

Доповідач Жарова Ю.І.

Категорія 24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Маширо О.П.,

суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,

при секретарі Руденко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 30 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, за участю третьої особи Відділу громадянства імміграції реєстрації фізичних осіб Авдіївського МВ УМВС України в Донецькій області про усунення перешкод у здійсненні права власності та стягнення заборгованості по сплаті комунальних послуг,-

В С Т А Н О В И В :

Додатковим рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 30 грудня 2013 року позовну вимогу ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про виселення з житлового приміщення - задоволено.

З вказаним рішенням не погодився відповідач по справі, ОСОБА_1, та подав апеляційну скаргу, в якій просив додаткове рішення суду скасувати, ухвалити нове яким у задоволені заяви відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено процесуальний порядок розгляду справи. Також недостовірно викладені обставини по справі, чим порушені права апелянта. Судом не було прийнято до уваги, що відповідач фактично є членом сім'ї власника житла, постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1, а тому має рівні права з користування даним житлом. Крім того, судом невірно застосовані норми матеріального права, а саме ст.. 97 ЖК України.

Відповідачі до судового засідання не з*явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення на їх адреси телефонограм.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом направлення рекомендованих листів та телефонограм.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 5 лютого 2009 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності та стягнення заборгованості по сплаті комунальних послуг задоволено частково, поставлено за обов'язок відділові громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Авдіївського МВ УМВС України в Донецькій області зняти ОСОБА_3, народження 13 листопада 1966 року, та ОСОБА_1, народження 14 травня 1987 року, з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1, в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті комунальних послуг відмовлено.

13 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою, в якій просила ухвалити додаткове рішення, оскільки стосовно позовної вимоги про виселення відповідачів зі спірної квартири судом рішення ухвалено не було.

Задовольняючи позовну вимогу ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про виселення з житлового приміщення, суд виходив із того, що відповідно до укладеного між сторонами договору піднайму відповідачі повинні були звільнити спірне жиле приміщення по першій вимозі на це власника - позивачки, однак таких дій ними зроблено не було.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Задовольняючі позовні вимоги, суд вірно встановивши обставини справи, виходив з того, що оскільки з 13 серпня 2013 року позивач є власником квартири АДРЕСА_1, а відповідачі вселилися до цієї квартири на підставі договору піднайму, укладеного між позивачем та її сином ОСОБА_4, як члени сім'ї піднаймача.

Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтю 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що вирішуючи спір, суд вірно встановив фактичні обставини (факти), якими обґрунтовувались позовні вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються і обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення в частині виселення відповідачів із спірної квартири, яка належить позивачці на праві власності.

Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 05 лютого 2009 року, яке не оскаржувалося та набрало законної сили, встановлено, що 15 січня 2001 року, позивач по справі, ОСОБА_2, здала належну їй на праві власності квартиру у піднайм своєму синові ОСОБА_4 та членам його сім'ї, що на той час складалася з трьох осіб: її сина, невістки ОСОБА_3, та онука позивачці ОСОБА_1

Сторони разом не проживають, між сторонами був встановлений інший порядок користування, володіння та розпорядження спірною квартирою, тобто укладений договір піднайму, згідно із вимог якого власник - позивач ОСОБА_2 зобов'язується надати спірну квартиру належну для проживання її синові ОСОБА_4 та членам його сім'ї. А піднаймачі зобов8язуються використовувати спірне жиле приміщення за призначенням у належному стані, здати спірне жиле приміщення по першій вимозі на це власника.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає встановленим факт того, що позивачі вселилися до спірної квартири не як члени сім'ї власника.

Згідно зі статтю 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що вирішуючи спір, суд вірно встановив фактичні обставини (факти), якими обґрунтовувались позовні вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються і обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.

Згідно ж ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За вказаних обставин доводи відповідача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для відмови у задоволені позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, відповідачем не надано.

Інші докази та обставини, на які посилаються апелянти в апеляцій скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні, судом першої інстанції правильно встановлено характер правовідносин, вирішено спір з урахуванням конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів та з дотриманням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 324 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Додаткове рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 30 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: