Єдиний унікальний номер 235/1765/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4977/2014
Головуючий в 1 інстанції Воробйова С.О.
Доповідач Жарова Ю.І.
Категорія 27
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Маширо О.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Руденко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кредитної спілки «Добробуд» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 травня 2014 року за позовом Кредитної спілки «Добробуд» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 травня 2014 року у задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Добробуд» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом - відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду позивач Кредитна спілка «Добробуд» звернувся до апеляційного суду із апеляційної скаргою, в якій просив, скасувати рішення суду першої інстанції та постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не звернув уваги на те, що оскільки були порушені умови узгоджені під час укладання договору відступки права вимоги, а саме не сплачено 10% від суми, спілка вважала даний договір нікчемним, тому подала позов до даних відповідачів про стягнення суми боргу. Також апелянт зазначає, що суд безпідставно відмовив позивачу в клопотанні про перенесення розгляду справи, для ознайомлення з долученими до справи доказами оплати боргу та подальшого вирішення з керівництвом спілки, щодо можливого залишення позову без розгляду.
Представник позивача та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчить отримання ними телефонограм.
Представник ОСОБА_2 та 3-я особа під час розгляду справи проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 25.03.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № КС-002070 (а.с.3-5), відповідно до умов якого позивач надав кредит відповідачу у розмірі 18000 грн. строком на 24 місяці з відсотковою ставкою 24% річних, а відповідач відповідно до встановленого графіку (а.с.6) зобов'язався щомісячно, до 22 числа наступного за розрахунковим, сплачувати позивачу 750,00 грн. суми сплати тіла кредиту, а також 366,90 грн. - відсотків за користування кредитом.
З метою забезпечення повернення кредиту 25.03.2008р. між КС «Добробут» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №КС-002080, відповідно до умов якого ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність по договору кредиту за повернення суми кредиту, процентів по кредиту, можливих підвищених процентів та штрафних санкцій згідно із п. 2.1, 2.2 договору поруки.
Однак, відповідачі свої зобов'язання не виконали своєчасно і сума заборгованості станом 25.03.2014 року за кредитним договором №КС-002070 від 25.03.2008 року склала (а.с.6):
- кількість прострочених днів по поверненню кредитів і відсотків з 24.09.2008 року до 25.03.2014 року складає 2008 днів;
- заборгованість за підвищеними відсотками складає: 18000,00грн. х 2008днів/365днів х 26%=25746,41 грн.;
- заборгованість по тілу кредиту - 13605,86грн.;
- заборгованість за кредитом і відсотках складає: 25746,41грн.+13605,86грн.=39352,27грн.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином іу встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Пункт 1 ст. 554 ЦК України зазначає, що у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит ті сплатити проценти.
Також судом встановлено, що 28.04.2012 року між позивачем КС «Добробуд» (первісний кредитор) та ОСОБА_4 - членом КС «Добробуд» (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги (а.с.31), згідно якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги належне Первісному кредиторові кредитним договором №КС-002070 від 25.03.2008 року, який укладено між Первісним кредитором та ОСОБА_2 (боржником), відповідно до п.п.2.1, 2.2 якого ОСОБА_4 сплатив заборгованість ОСОБА_2 КС «Добробуд» в сумі 29 953,80 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №94 від 07.07.2012 року (а.с.32а).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на день звернення позивача КС «Добробуд» до суду 26.03.2014 року про стягнення заборгованості за кредитом № КС-002070 25.03.2008 року не мали заборгованості перед КС «Добробуд».
Такі висновки суду відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам по справі.
Посилання КС «Добробут» на те, що при укладенні договору відступки права вимоги новий кредитор, а саме ОСОБА_4 повинен був сплатити 10% від суми, що передана новому кредитору на підставі протоколу КС «Добробут» б/н від 14 жовтня 2010 року, а оскільки ним цього зроблено не було, договір уступки права вимоги є нікчемним, судовою колегією не може бути прийнятий до уваги, оскільки, як вбачається з договору відступлення права вимоги від 28.04.2012р., вимоги щодо сплати 10% від суми, що передана новому кредитору, він не містить.
Вказаний договір є виконаним у повному обсязі, КС «Добробут» від ОСОБА_4 отримано в рахунок погашення кредиту за договором №КС002070, укладеним між КС «Добробут та ОСОБА_2 29950 грн. 80 коп.
Відмови від отримання виконання за договором уступки права вимоги від КС «Добробут» не надходило.
Відповідно до ст.. 626 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст.. 627 ЦК України, відповідно до ст.. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.. 204 ЦК України).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою (ч. 5 ст. 216 ЦК України).
Враховуючи вищевикладені вимоги та дослідивши матеріали справи, судова колегія не погоджується із доводом апеляційної скарги щодо нікчемності укладеного між КС «Добробут» та ОСОБА_6 договору відступлення права вимоги від 28.04.2012р.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи, дав їм належну правову оцінку і зробив вірний висновок. Рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга піддягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Добробуд» відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: