Єдиний унікальний номер 261/6624/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4562/2014
Головуючий в 1 інстанції Жупанова О.О.
Доповідач Жарова Ю.І.
Категорія 41
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Маширо О.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Руденко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 14 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 14 квітня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою - задоволено.
Усунуто перешкоди ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності.
Визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1.
З вказаним рішенням не погодились відповідачі по справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і подали апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати, ухвалити нове яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянти посилаються на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги того, що з боку позивачки чиниться опір у користуванні квартирою відповідачами, а також користуванням особистих речей, що знаходяться в даному приміщенні. Також апелянти вказують на те, що суд, при постановленні рішення, повинен був керуватися іншими нормами законодавства.
Відповідачі до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення на їх адресу телефонограм.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, позивача та представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 з дозволу колишнього власника ОСОБА_5 були зареєстровані з вересня 2006 року відповідач ОСОБА_1, з вересня 2008р. - ОСОБА_2, і з того часу мешкали за зазначеною адресою. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а його дочка, ОСОБА_3, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру (а.с.6). Відповідачі не є членами її сім'ї та не пов'язані з нею спільним побутом.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.
Виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже, припинення права власності на будинок припиняє право членів його сім'ї на користування цим будинком.
Зазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду України, які містяться в ухвалі від 13 липня 2011 року у справі № 6-55662св10 .
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Задовольняючі позовні вимоги, суд вірно встановивши обставини справи, виходив з того, що оскільки з 13 серпня 2013 року позивач є власником квартири АДРЕСА_1, а відповідачі вселилися до цієї квартири як члени сім'ї колишнього власника будинку, суд вважає, що з дня смерті ОСОБА_5 припинено його право власності на спірний будинок, а тому відповідачі втратили право користування спірною квартирою.
Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах матеріального та процесуального права.
Згідно зі статтю 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що вирішуючи спір, суд вірно встановив фактичні обставини (факти), якими обґрунтовувались позовні вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються і обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Посилання відповідачів на незастосування судом першої інстанції до правовідносин які виникли між сторонами вимог ст. 156 ЖК України, не може бути прийнято до уваги судовою колегією, оскільки вказана норма регулює правовідносини, які виникли між власником та членами його сім'ї або колишніми членами його сім'ї, оскільки відповідачі не були та не є членами сім'ї позивача, яка є власником спірної квартири на теперішній час, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно не застосовані норми вказаної статті Житлового кодексу до вказаних правовідносин.
Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.
Згідно ж ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.
За вказаних обставин доводи відповідача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для відмови у задоволені позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, відповідачем не надано.
Інші докази та обставини, на які посилаються апелянти в апеляцій скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні, судом першої інстанції правильно встановлено характер правовідносин, вирішено спір з урахуванням конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів та з дотриманням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 324 ЦПК України, апеляційний суд -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 14 квітня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: