УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 214/7886/13-ц 22-ц/774/1237/К/14
Провадження № 22-ц/774/1237/К/14 Головуючий в суді першої
Справа № 214/7886/13-ц інстанції - Попов В.В.
Категорія 26 ( 3 ) Доповідач - Ляховська І.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 липня 2014 року м. Кривий Ріг Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді - Ляховської І.Є.,
суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,
при секретарі - Булах К.А.,
за участю: позивача ОСОБА_2 та його
представника ОСОБА_3,
представника відповідача Ременюк Юлії Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 07 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кривого Рогзі, про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») та просив стягнути з відповідача на його користь 70 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 квітня 2014 року позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_2 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави 229,30 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким просить відмовити позивачу у позові, оскільки судом не враховано, що комісія з розслідування причин виникнення професійного захворювання дійшла висновку про відсутність зв'язку професійного захворювання позивача з впливом шкідливих факторів виробничого середовища, пов'язаних з роботою, і не визначила посадових осіб, які порушили законодавство про працю. Крім того, позивачем не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди.
В своїх запереченнях позивач просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 18 січня 2001 року по 19 травня 2010 року працював на посаді складача поїздів залізничного цеху № 1 ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с.7).
Рішенням Центральної лікарсько-експертної комісії (ЦЛЕК) ДУ «Інститут медицини праці НАМН України від 19 листопада 2012 року позивачу було встановлено професійне захворювання - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст.СНО, хронічний гастродуоденіт, агніопатія сітківки, міопія сл..ст., початкова катаракта, периферична хоріоретиногена дегенерація сітківки, остеохондроз попереково-крижового відділу хребта.
Висновком МСЕК від 15 квітня 2013 року позивачу було первинно та безстроково встановлено 25 % втрати професійної працездатності (а.с.11).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме відповідач винен у виникненні у позивача хронічного професійного захворювання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає акту розслідування хронічного професійного захворювання № 42 від 17 грудня 2012 року (надалі - Акт) (а.с.12-14), згідно якого професійне захворювання у ОСОБА_2 виникло через недосконалість робочого місця, оскільки позивач підпадав під шкідливу дію виробничого шуму, що перебільшував ГДР, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. ОСОБА_2 обмежений в роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Висновок експерта (фахівця) з приводу спричинення моральної шкоди позивачеві обов'язкове лише у випадку встановлення потерпілому тимчасової втрати працездатності.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Проте, вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 42 від 17 грудня 2012 року, з 18 січня 2001 року по 08 квітня 2010 року на робочому місці складача поїздів залізничного цеху № 1 (де працював ОСОБА_2) умови праці характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігєничних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров?я працюючих та їх потомство в найближчому і відділеному періодах. І тільки на протязі 1 місяця 11 днів з 08 квітня 2010 року по 19 травня 2010 року умови праці ОСОБА_2 відносяться до шуму з перевищенням ГДР на 1 дБА.
Таким чином, при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, судом першої інстанції не в повній мірі враховано роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», та розмір моральної шкоди визначено без урахування стажу роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_2, є дещо завищеним.
Беручи до уваги конкретні обставини по справі, стаж роботи позивача на цьому підприємстві, характер отриманого позивачем професійного захворювання, ступінь втрати ним професійної працездатності, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, наслідків, що наступили, ступінь вини відповідача, колегія суддів вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 1000 грн.
За таких обставин, рішення суду в частині розміру моральної шкоди стягнутої з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_2, необхідно змінити відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, зменшивши цей розмір до 1000 грн. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 07 квітня 2014 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_2 змінити, зменшивши цей розмір з 5000 грн. до 1000 (одна тисяча) грн..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: І.Є.Ляховська
Судді: А.П.Барильська
Л.В.Михайлів