Єдиний унікальний номер 254/7045/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5104/2014
Головуючий у суді 1 інстанції - Богун О.О.
Доповідач - Жарова Ю.І.
Категорія 39
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Маширо О.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Руденко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 07 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про поділ спадкового майна, -
В С Т А Н О В И В :
Заочним рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 07 лютого 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 про поділ спадкового майна - відмовлено.
Не погодившись з рішенням, суду позивач ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просив визнати, що неподання, як доказ, копії рішення до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами та долучити її до матеріалів справи, скасувати рішення суду та ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом було неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не встановлено правовідносини, які виникли між сторонами судового процесу, внаслідок чого не застосовано законодавство, яке підлягало до застосування.
Апелянт зазначає, що судом був неправильно зроблений висновок про те, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у справі, оскільки відповідачка є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, окрім позивача, а зазначене рішення не містить будь-якого обґрунтування такого висновку та посилань з цього приводу на норми чинного законодавства.
Також апелянт звертає увагу суду на те, що у видачі свідоцтва про право на частку спадщини, а саме ? частку спадкового будинку, нотаріусом було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це нерухоме майно на ім'я спадкодавця, про що державним нотаріусом винесено відповідну постанову. Апелянт також зазначає, що у спірному житловому будинку мешкає разом зі своєю родиною, та іншого житла не має, на відміну від відповідачки.
Окрім того, відповідач надала до суду письмову заяву, якою визнала позов у повному обсязі, але суд не взяв цей факт до уваги та не надав належної оцінки зазначеному. Також апелянтом зазначено, що твердження у рішенні суду про те, що позивачу було запропоновано залучити належних відповідачів або співвідповідачів не відповідає дійсності, адже справа розглядалась за відсутності позивача, також суд безпідставно посилався на норми законодавства 1963 року, що регулюють спадкові правовідносини, оскільки до даних правовідносин мають застосовуватися норми чинного законодавства.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги не заперечувала.
Позивач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, рішення суду першої інстанції просили скасувати та ухвалити нове.
Вислухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову позивачеві у задоволенні його позовних вимог, з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом, а також позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача по справі.
Натомість з таким висновком суду погодитись не можна.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, при розгляді справи встановлено, що відповідно до копії витягу з рішення виконкому Будьоннівської районної ради м. Сталіно (на теперішній час - Донецьк) депутатів трудящих від 05 липня 1951 року (а.с. 12), ОСОБА_7 надана земельна ділянка площею 600 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального будівництва.
13 листопада 1951 року між Сталінським міським відділом комунального господарства виконкому Сталінської міської ради депутатів трудящих та ОСОБА_7 укладений та нотаріально посвідчений договір на право забудови будинку та безстрокового користування вищевказаною земельною ділянкою (а.с. 13-14).
З копії технічного паспорту на спірне домоволодіння (а.с. 15-20) вбачається, що протягом 1950- 1955 років на відведеній земельній ділянці були зведені: житловий будинок літ. А-1, веранда літ. а, прибудова літ. а1, погреб літ. а2, ганок літ. а3, сарай літ. В, прибудова до сараю літ. в, літня кухня літ. Г, сарай літ. Д, сарай літ. Е, сарай літ. Ж, убиральня літ. И, погреб літ. Л.
З листа виконкому Донецької міської ради КП «БТІ м. Донецька» вбачається (а.с. 21), що право власності на спірне домоволодіння АДРЕСА_1 не було зареєстроване у встановленому законом порядку органами БТІ ані за батьком позивача ОСОБА_7, ані за його матір»ю ОСОБА_9
Після смерті батька, який лишив на ім»я свого сина - позивача у справі заповіт, ОСОБА_2 звернувся до суду з питання визнання права власності за ним на ? частину вказаного домоволодіння.
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 27 липня 2004 року вимоги ОСОБА_2 були задоволені: суд визнав за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на ? частину спірного домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.19).
Вказане рішення набрало законної сили.
31 жовтня 2012 року ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на вказане нерухоме майно, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав (а.с.20).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_9
Після її смерті лишилось спадкове майно, а саме: ? частина квартири АДРЕСА_1, а також ? частина домоволодіння АДРЕСА_1.
Натомість вказана ? частина будинку не має державної реєстрації права власності, тобто відсутній правовстановлюючий документ на цю нерухомість на ім»я померлої матері позивача, тому 26 липня 2013 року нотаріус відмовив позивачеві у вчиненні нотаріальної дії по оформленню спадкових прав на другу половину домоволодіння АДРЕСА_1, яка лишилась після смерті матері позивача (а.с.22).
Отже, після смерті ОСОБА_9 у встановленому законом порядку була відкрита спадщина тільки на ? частину квартири АДРЕСА_1, яку успадкували у встановленому законом порядку позивач - син померлої та відповідачка - за правом представлення: 31 липня 2012 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/7 частину половини спірної квартири, а відповідачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 6/7 цієї половини, оскільки на її користь відмовились від своєї частини спадщини інші п»ятеро спадкоємців (а.с.23, 26).
Сторони у встановленому законом порядку зареєстрували своє право власності на вказане спадкове майно.
Таким чином, позивач є власником 1/14 частки спірної спадкової квартири (1/7 від половини, що належала на праві власності його померлій матері), а відповідачка є власницею 6/14 часток цієї спадщини (6/7 від половини квартири).
Своє право власності на вказану спадкову нерухомість сторони зареєстрували у встановленому законом порядку, що підтверджується витягами про державну реєстрацію прав (а.с.24, 27).
Звертаючись до суду зі своїм позовом про розподіл спадкового майна, позивач фактично просив провести у судовому порядку обмін майном між ним та відповідачкою, а саме: передати йому у власність ? частину квартири АДРЕСА_1, яка належить йому та відповідачці на праві часткової власності у порядку спадкування, а відповідачці передати у власність ? частину домоволодіння АДРЕСА_1, правовстановлюючий документ на яку відсутній, через що вказане майно не увійшло до складу спадщини та не було успадковане у встановленому законом порядку з відповідним оформленням належних документів.
Натомість такий обмін діючим цивільним законом не передбачений, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 слід відмовити.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 07 лютого 2014 року скасувати.
ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про поділ спадкового майна - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: