Єдиний унікальний номер 219/661/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4341/2014
Головуючий в 1 інстанції Харченко О.П.
Доповідач Жарова Ю.І.
Категорія 48
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Маширо О.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Руденко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, -
В С Т А Н О В И В :
04 жовтня 2014 року, ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 на її утримання аліменти на час навчання на утримання повнолітньої дитини в розмірі ? частки від усіх видів доходів до закінчення нею навчаня, але не довше ніж досягнення нею 23 річного віку.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину - задоволено.
Стягнуто з 04 лютого 2014 року і щомісячно аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 на її утримання до закінчення навчання, а саме до 01.07.2016 року, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років.
Не погодившись з рішенням суду відповідач по справі ОСОБА_1, звернувся до апеляційного суду із апеляційної скаргою, в якій просив скасувати рішення, ухвалити нове, яким встановити розмір аліментів в розмірі 1/8 частини щомісячного доходу відповідача, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при визначенні розміру аліментів судом не було прийнято до уваги матеріальне становище відповідача, стан здоров'я, а також доводи щодо неможливості сплачувати аліменти саме в розмірі ? частини щомісячного доходу. Також апелянт зазначає, що сам має потребу у матеріальному забезпеченні, оскільки є інвалідом 2 групи, непрацездатний, єдиним джерелом доходу є пенсія, в розмірі 2519 грн. Судом не було прийнято до уваги можливості надання матеріальної допомоги позивачці іншим з батьків, а саме її матір'ю.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу - задовольнити.
Позивач до судового засідання не з*явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав
Згідно із п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч. 1 ст. 303 ЦПК України).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є батьком позивачки ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.5).
Як вбачається із довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, ОСОБА_2 мешкає разом із матір'ю ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки №1067 від 15.01.2014 року, ОСОБА_2 з 01.09.2013 року навчається на першому курсі Комунального вищого навчального закладу «Мелітопольський медичний коледж» Запорізької обласної ради, строк навчання закінчується 01.07.2016 року.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України).
Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надати матеріальну допомогу.
Право на тримання припиняється у разі припинення навчання.
Як роз'яснено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При цьому, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини та їх розмір, суд повинен враховувати положення ст.ст. 182, 200 Сімейного кодексу України.
Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.. 182 цього Кодексу (ст.. 200 СК України).
Законом (ст. 182 СК) передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.. 183 цього кодексу), або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Згідно із довідкою МСЕК №153890 від 27.09.2000р., інвалідність встановлено безстроково, є непрацездатним.
Згідно із довідкою №1582 від 08.04.2014р. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Артемівськ та отримує пенсію в розмірі 2519 грн. 95 коп.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що вирішуючи спір, суд правильно виходив з вимог закону про те, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років, проте, встановлюючи розмір аліментів в розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, суд не в повній мірі врахував положення ст. 182 СК України, а саме не з'ясував стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів та можливість останнього надавати таку матеріальну допомогу, тому довід апеляційної скарги відповідача в цій частині знайшов своє обґрунтування.
Враховуючи вищевикладене апеляційний суд вважає за можливе зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання на період навчання.
За таких обставин, з урахуванням вимог закону, встановлених в судовому засіданні обставин, доводів апеляційної скарги відповідача, апеляційний суд вважає можливим змінити рішення суду та зменшити розмір стягнутих аліментів на користь позивача на її утримання на період навчання до 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, до закінчення навчання, а саме до 01.07.2016 року, але на більш як до досягнення двадцяти трьох років.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд-,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2014 року змінити в частині розміру стягнення аліментів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання на період навчання, у розмірі по 1/8 частині усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, до закінчення навчання, починаючи з 04.02.2014 р. по 01.07.2016 року, але на більш як до досягнення двадцяти трьох років.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: