Єдиний унікальний номер 253/13596/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4698/2014
Головуючий в 1 інстанції Грицаюк Н.М.
Доповідач Жарова Ю.І.
Категорія 26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Никифоряка Л.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Руденко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
25 жовтня 2013 року, позивач по справі, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом про стягнення на його користь з Державного підприємства «Артемвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я на виробництві 74555 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 січня 2014 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково, стягнуто на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної втратою здоров'я на виробництві в розмірі 12000 грн., вирішено питання щодо судових витрат.
З вказаним рішенням не погодився позивач по справі, ОСОБА_1, в зв'язку з чим звернувся до апеляційного суду Донецької області із апеляційною скаргою, в якій просив: рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 січня 2014 року скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що рішення суду ґрунтується на недоведених та неповно з'ясованих обставинах.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що судом не були з'ясовані усі обставини справи, дана невірна оцінка глибині фізичних та душевних страждань позивача, у зв'язку з отриманням ним професійних захворювань.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 1979 року по 2012 року працював на підприємстві ДП «Артемвугілля» СП «Шахта ім. В. І. Леніна» на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки. Актами форми П-4 від 18.10.2012 року та 14.08.2013 року встановлено, що у ОСОБА_1 є професійні захворювання - вібраційна хвороба та хронічний радикуліт відповідно. Тому після проходження тривалого лікування і обстеження в умовах медичного стаціонару ОСОБА_1 з 31.10.2013 року (довідка серія № 128508) медико-соціальна експертна комісія вперше встановила втрату професійної працездатності в розмірі -40% за професійне захворювання - вібраційна хвороба, а з 16.09.2013р. (довідка серія 10 ААА № 247769 встановлено у сукупності - 65% втрати професійної працездатності, а саме 40% - вібраційна хвороба, та 25% - хронічний радикуліт, та встановлено III групу інвалідності.
Позивач до судового засідання не з'явився, направив суду телеграму, в якій просив розглянути справу без його участі, посилаючись на неможливість прибуття до судового засідання за станом здоров'я.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 1979 року по 2012 року працював на підприємстві ДП «Артемвугілля» СП «Шахта ім. В. І. Леніна» на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки. Актами форми П-4 від 18.10.2012 року та 14.08.2013 року встановлено, що у ОСОБА_1 є професійні захворювання - вібраційна хвороба та хронічний радикуліт відповідно. Тому після проходження тривалого лікування і обстеження в умовах медичного стаціонару ОСОБА_1 з 31.10.2013 року (довідка серія № 128508) медико-соціальна експертна комісія вперше встановила втрату професійної працездатності в розмірі -40% за професійне захворювання - вібраційна хвороба, а з 16.09.2013р. (довідка серія 10 ААА № 247769 встановлено у сукупності - 65% втрати професійної працездатності, а саме 40% - вібраційна хвороба, та 25% - хронічний радикуліт, та встановлено III групу інвалідності.
Відповідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Згідно з вимогами ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування працівникові моральної шкоди покладено на власника або уповноважений ним орган у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Однак положення ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка передбачала відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва була зупинена на 2006 рік згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-1V, на 2007 рік - згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» змінено Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині виплати моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, згідно з правилами ст.237№ КЗпП України повинен відшкодовувати роботодавець, тобто Державне підприємство «Артемвугілля».
Однак судова колегія вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі встановлені обставини справи, не врахована ступінь душевних стражданнях, яких позивач зазнав в наслідок ушкодження його здоров'я , згідно із виписками із акта огляду МСЕК ступінь втрати позивачем професійної працездатності складає 65% , визначена потреба у медичній та соціальній допомозі, протипоказана важка фізична праця, робота у підземних умовах, з вібрацією, рекомендовано подальше лікування у невролога, судова колегія вважає, що судом першої інстанції не вірно встановлений розмір відшкодування моральної шкоди отриманої позивачем внаслідок втрати здоров'я на виробництві, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що з Державного підприємства «Артемвугіля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати здоров'я на виробництві, підлягає до стягнення 19500 грн.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, а доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись статтею 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити чкастково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 січня 2014 року - змінити в частині розміру моральної шкоди.
Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 19500 (дев'ятнадцять п'ятсот) грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді