КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2014 р. Справа№ 910/2526/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Шипка В.В.

за участю секретаря Волошиної З.В.

та представників:

від ініціюючого кредитора: не з'явилися;

від боржника: Івчук Ю.В. (дов. від 20.05.2013) та голова ліквідаційної комісії боржника: Галічева В.О. (пасп. серії НОМЕР_1 від 26.06.2013);

від розпорядника майна: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.05.2014

у справі № 910/2526/14 (суддя - Івченко А.М.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"

про порушення провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі № 910/2526/14 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"; визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" у розмірі 21807470,28 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"; зобов'язано здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника; призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" арбітражного керуючого Драчова Руслана Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 18.04.2013 НОМЕР_2); зобов'язано розпорядника майна у строк до 02.07.2014 скласти реєстр вимог кредиторів відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та наказу Міністерства економіки України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів" від 02.07.2010 № 788 та подати його на затвердження до господарського суду та інше.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Інвікта-Маяк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 02.06.2014 № 67/1, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у даній справі і відмовити Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в порушенні провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк".

В обґрунтування апеляційної скарги Приватне акціонерне товариство "Інвікта-Маяк" посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права, наголошуючи на тому, що в силу абз. 3 ч. 7 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції мав би відмовити в порушенні провадження у справі про банкрутство, у зв'язку з тим, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору, а саме: боржником подано позовну заяву до господарського суду м. Києва про припинення зобов'язання поруки за договором від 18.09.2009, на підставі якого виникли кредиторські вимоги кредитора Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 у справі № 910/2526/14 прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" на ухвалу господарського суду м. Києва від 21.05.2014 у даній справі та призначено розгляд вказаної апеляційної скарги на 03.07.2014.

02.07.2014 через відділ документального забезпечення від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю прийняття участі представником товариства в іншому судовому процесі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 03.07.2014 представники апелянта апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Представник ініціюючого кредитора та розпорядника майна не з'явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, господарський суд виходить з того, що у даному випадку апелянт не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з ч. ч. 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Зважаючи на викладене, клопотання апелянта про відкладення розгляду апеляційної скарги задоволенню не підлягає.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників ініціюючого кредитора та розпорядника майна, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно статей 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 24.02.2014 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство до розгляду, зобов'язано арбітражного керуючого Драчова Руслана Миколайовича, визначеного автоматизовною системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство, у строк до 04.03.2014 надати до суду заяву про його участь у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк".

Як встановлено під час апеляційного провадження, до заяви ініціюючого кредитора - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" додано копії наступних документів: рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі № 57/127, наказ господарського суду міста Києва від 05.03.2013 у справі № 57/127 та постанови Відділу примусового виконання рішень ДВС України, а саме: про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2013, про зміну назви сторони виконавчого провадження від 29.10.2013, про виправлення помилки від 19.04.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2013 у справі № 57/127 присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта" та Закритого акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" (боржника у даній справі) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 1849061 дол. США 74 центів - заборгованість за кредитом; заборгованість за процентами - 502086 дол. США 67 центів, заборгованість за комісіями - 42697 грн.. 72 коп., пеня за несвоєчасну сплату комісій по кредиту - 4445 грн. 46 коп.; пеня за несвоєчасне погашення по кредиту - 152478 дол. СІІІА 30 центів; пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 33018 дол. США 89 центів, 25500,00 грн. - державного мита, 38880,00 грн. - судового збору, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення набрало законної сили.

05.03.2013 на виконання зазначеного судового рішення, господарським судом міста Києва був виданий наказ.

У подальшому ініціюючий кредитор у даній справі звернувся до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України для примусового виконання вказаного наказу, за наслідками чого було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37410046 від 05.04.2013.

Відповідно до зазначеної постанови, боржником було зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвікта".

Однак, як вбачається із постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 19.04.2013, було виправлено помилку в постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 37410046 від 05.04.2013 шляхом зазначення у вступній її частині в графі "боржник 1" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта" та в графі "боржник 2" - Закритого акціонерного товариства "Інвікта-Маяк".

Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 29.10.2013 було змінено назву боржника у виконавчому провадженні № 37410046 із Закритого акціонерне товариство "Інвікта-Маяк" на Приватне акціонерне товариство "Інвікта-Маяк".

Як вбачається із матеріалів справи, в ході виконання судового наказу, державною виконавчою службою було частково стягнуто з боржника на користь заявника грошові кошти в розмірі 394,43 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.

Частиною 3 статті 16 Закону визначено, що якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Як зазначалось вище, ухвалою господарського суду м. Києва від 21.05.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" за заявою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Суд першої інстанції виходив з наявності усіх передбачених Законом підстав для порушення провадження у справі про банкрутство. При цьому суд зазначив, що заявлені ініціюючим кредитором у його заяві вимоги до боржника у сумі 20 210 804,46 грн. є безспірними та підлягають визнанню у підготовчому засіданні, ці вимоги підтверджуються судовим рішенням, що набрало законної сили і постановою про відкриття виконавчого провадження сукупно перевищують розмір 300 мінімальних заробітніх плат та не були задоволені боржником більш ніж 3 місяці після встановленого для їх погашення строку, що вірно встановлено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, при цьому перевірено вжиття заходів щодо примусового стягнення за заявленими ініціюючим кредитором вимогами.

Суд першої інстанції вважає, що наявні всі необхідні підстави, з яким Закон пов'язує можливість порушення провадження у справі про банкрутство.

Як визначено ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство, суд відмовляє у порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо: заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.

Враховуючи викладені вимоги спеціального Закону, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк", оскільки безспірна сума грошових вимог боржника становить 20 210 804,46 грн. (без врахування штрафних санкцій) є документально підтвердженою та вимоги кредитора не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Суд першої інстанції вірно зазначив, про те, що заявник розрахував суму заборгованості за офіційним курсом НБУ, який складав 8,5507 грн. за 1 дол. США станом на дату подання заяви з грошовими вимогами до ПрАТ "Інвікта-Маяк".

Стосовно доводів апелянта щодо частково стягнутих державною виконавчою службою в ході виконавчого провадження коштів в розмірі 394,43 грн., які не зрозуміло з кого із солідарних боржників було стягнуто, то судова колегія вважає за доцільне зазначити, що дані кошти не були враховані в суму, яка підтверджує розмір безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника, а тому вважає вказані доводи безпідставними.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Законом не передбачено можливості порушення справи про банкрутство щодо особи, на яку покладено субсидіарну відповідальність за дії третіх осіб, то судова колегія дослідивши матеріали справи, вважає вказані доводи необґрунтованими та безпідставними, з огляду на те, що у відповідності до ст. 554 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Крім того, суд першої інстанції із дотриманням норм Закону ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввів процедуру розпорядження майном боржника та призначив розпорядника майна боржника, встановивши оплату його послуг в розмірі 2-х мінімальних заробітніх плат за кожен місяць виконання ним повноважень розпорядника майна за рахунок боржника та інше.

Доводи апелянта стосовно того, що в силу абз. 3 ч. 7 ст. 16 Закону, суд першої інстанції мав би відмовити в порушенні провадження у справі про банкрутство, у зв'язку з тим, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору, а саме: боржником подано позовну заяву до господарського суду м. Києва про припинення зобов'язання поруки за договором від 18.09.2009 (яку було прийнято до провадження ухвалою господарського суду м. Києва від 18.04.2014 у справі № 910/6932/14), на підставі якого виникли кредиторські вимоги кредитора Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", відхиляються судом за необґрунтованістю, з огляду на те, що рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі № 57/127 набрало законної сили та відкрито виконавче провадження, яке не виконується вже більше 3-х місяців, що і стало підставою для звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Окрім вищезазначеного, судова колегія вважає необхідним зауважити на тому, що рішення за позовним провадженням у справі № 910/6932/14 може бути визнано підставою для перегляду справи № 57/127 за нововиявленими обставинами, а ніяк - для відмови в порушенні провадження у даній справі. Безспірність вимог у сумі 20 210 804,46 грн. у даній справі доведені ініціюючим кредитором відповідно до вимог Закону.

Доводи апелянта щодо того, що зобов'язання боржника - Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" повністю забезпеченні майном Приватного акціонерного товариства "Інвікта", на підставі договорів застави (укладених між ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк" та Приватного акціонерного товариства "Інвікта"), а тому суд першої інстанції мав би відмовити в порушенні провадження у даній справі, не приймаються судовою колегією до уваги враховуючи норми ч. 7 ст. 16 Закону, яка говорить про те, що суд відмовляє у порушенні справи про банкрутство, зокрема, якщо вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника, проте, боржником не доведено факту того, що вимоги ініціюючого кредитора є забезпеченим саме майном Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк".

Судова колегія дослідивши доводи апелянта щодо того, що в порушення абз. 3 ч. 2 ст. 115 Закону господарський суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі поклав обов'язок сплати грошової винагороди арбітражному керуючому на сторону боржника, вважає їх безпідставними, з огляду на те, що суд першої інстанції встановив оплату послуг арбітражного керуючого в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів боржника у відповідності до ч. 9 ст. 16 Закону та ч.ч. 2, 5 ст. 115 Закону.

Так, згідно з ч. 5 ст. 115 Закону сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, судова колегія відхиляє доводи Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк", викладені в апеляційній скарзі від 02.06.2014 № 67/1, за необґрунтованістю, та вважає, що судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали враховані права та інтереси апелянта.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" від 02.06.2014 № 67/1, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 21.05.2014 у справі № 910/2526/14. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування вказаної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" від 02.06.2014 № 67/1 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 21.05.2014 у справі № 910/2526/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/2526/14 повернути до господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 04.07.2014.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

В.В. Шипко