ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 910/7021/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Удовиченка О.С.,

суддів :Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.04.2014

у справі№ 910/7021/13 господарського суду м. Києва

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст"

до Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"

про арбітражний керуючий банкрутство Зарицький Ю.М.

В судове засідання представники не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.06.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"; визнано грошові вимоги ТОВ "Віст" до боржника в розмірі 1669905 грн.68 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В газеті "Голос України" № 115 (5615) 21.06.2013 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву".

До господарського суду 22.07.2013 надійшла заява ОСОБА_4 про визнання його конкурсним кредитором на суму 30670,00 грн.

До господарського суду подано 30.09.2013 ОСОБА_4 заяву про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів додаткових вимог на суму 1300,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2013 (суддя Івченко А.М.) в попередньому засіданні затверджено реєстр вимог кредиторів Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", відхилено вимоги ОСОБА_4 до боржника на суму 30 670,00 грн. та додаткові майнові вимоги на суму 1 082,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 (колегія суддів: Разіна Т.І. - головуючий, Доманська М.Л., Копитова О.С.) ухвалу попереднього засідання від 16.12.2013 в частині відхилення вимог ОСОБА_4 до боржника у розмірі 30 670,00 грн. та додаткових майнових вимог 1 082,00 грн. залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 та ухвалу господарського суду м. Києва від 16.12.2013 в частині, що стосується відмови в задоволенні вимог ОСОБА_4, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст.43 ГПК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч.6 ст.23 Закону заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

З матеріалів справи вбачається, що заявником подано заяву про визнання кредиторських вимог, яка обґрунтована неналежним виконанням умов договору №ЛГ-05/01-І-118 про інвестування в будівництво (реконструкцію житла). (т.6 а.с. 106-113), укладеним між ОСОБА_4 (інвестор) та Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (забудовник).

Заявник, посилаючись на те, що забудовник не виконав умови договору, а саме неналежним чином виконав вирівнюючу стяжку підлоги та порушив якість установки системи автономного опалювання, просив компенсувати йому вартість самостійно виконаних робіт, а саме визнати його вимоги до боржника в сумі 30670,00 грн., яка складається із 19423,00 - вартості робіт та матеріалів, необхідних для усунення дефектів і недоліків, допущених забудовником, 10000,00 грн. - моральної шкоди, 1147,00 грн. - судового збору за подання заяви про визнання кредитором та 100,00 грн. - судового збору за висунення вимог щодо матеріальної компенсації моральної шкоди.

ОСОБА_4 до заяви додано копії документів на підтвердження заявлених вимог: локальний кошторис, інвестиційний договір, графік фінансування будівництва, акт звірки взаєморозрахунків, акт приймання-передачі квартири від 01.06.2011, лист Фонду про визначення остаточної площі квартири, фрагмент журналу підрахунків площі житлового будинку.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 про визнання конкурсним кредитором боржника у розмірі 30 670,00 грн., суди попередніх інстанцій послалися на приписи ст.23, 25 Закону, зазначивши, що в процедурі банкрутства при розгляді заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє законність та обґрунтованість грошових вимог кредиторів, суд позбавлений права встановлювати наявність завданої боржником шкоди, яка обумовлена неякісною виконаною роботою, моральної шкоди та обчислювати їх розмір.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( в редакції Закону України від 22.12.2011, далі - Закон).

Згідно ч.2 ст. 10 Закону право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Отже, Законом встановлено, що саме суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, розглядаючи заяви кредиторів та інших учасників провадження у справі про банкрутство, повинен розглянути таку заяву по суті відповідно до вимог ст.10, ст.23 Закону, ст.43 ГПК України, та в залежності від обґрунтованості цієї заяви визнати вимоги чи відхилити їх. У разі, якщо такі вимоги є спірними суд самостійно визначає їх обґрунтованість чи необґрунтованість і вирішує питання про їх визнання чи відхилення.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, всупереч наведеним нормам Закону, відмовив у розгляді кредиторських вимог, пославшись на те, що в процедурі банкрутства при розгляді заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, при цьому суд не зазначив норму Закону, яка дозволяє зробити такій висновок за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника.

Згідно ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми ст.10, 23 Закону, оскаржувані постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 та ухвала господарського суду м. Києва від 16.12.2013 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 підлягають скасуванню, а справа в частині кредиторських вимог ОСОБА_4 підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 у справі №910/7021/13 та ухвалу господарського суду м. Києва від 16.12.2013 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 скасувати.

Справу в частині кредиторських вимог ОСОБА_4 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук