АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4700/14 Справа № 2-2657/11 Головуючий у 1 й інстанції - Скрипник К.О. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2011 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося із зазначеним позовом до відповідачів та просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2007-ПМ-19 від 14 лютого 2007 року в сумі 13937,68 доларів США звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 78,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2011 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, по суті позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 лютого 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2007-ПМ-19, відповідно до якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 17000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 14 лютого 2009 року, зі сплатою 16% річних за користування кредитом (а.с.6-8).

В якості забезпечення виконання умов кредитного договору від 14 лютого 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_3, який діяв за себе особисто, та на підставі довіреності від імені ОСОБА_5, був укладений договір іпотеки № 2007-ПМ-18, згідно умов якого відповідачі надали в іпотеку позивача квартиру АДРЕСА_1, належну їм на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданим Виконкомом міської Ради народних депутатів 03 квітня 1997 року та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 05 вересня 2001 за реєстровим № 2-2469 (а.с.9-10).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно розрахунків позивача станом на 30 квітня 2009 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 13937,68 доларів США, де заборгованість за кредитом - 11318,95 доларів США, заборгованість про процентам - 1612,93 доларів США, пеня - 1005,80 доларів США (а.с.4).

Відповідно до положень ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Розділом «Звернення стягнення і реалізація предмету іпотеки» договору іпотеки від 14 лютого 2007 року, передбачено, що у випадку порушення кредитного договору позичальником або договору іпотеки іпотекодавцем, іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушень. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доказів належного та своєчасного направлення відповідачам вимоги про усунення порушень умов Кредитного договору позивачем надано не було, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Банком не дотримано передбаченого Договором порядку, що передує початку процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку», оскільки на момент звернення до суду строк повернення кредиту вже настав, не спростовують висновків суду щодо недотримання банком процедури звернення стягнення на іпотечне майно.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що районний суд постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді