Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2014 р. Справа № 805/4526/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ткаченко Т.С., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
Фізична особа ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 (далі - приватний нотаріус, ОСОБА_2, відповідач) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає необґрунтованим та безпідставним рішення відповідача від 19.02.2014 року № 18/02-17 у відмові в проведенні державної реєстрації зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна, яке належить позивачу на праві власності по результатам перемоги 07.05.2013 року на прилюдних торгах з придбання нерухомого майна, яке було предметом іпотеки з грудня 2007 року та на яке у той час відповідачем було накладено заборону щодо його відчуження. Відмовляючи позивачеві відповідач послався на норми ст. 34 Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 року згідно яким нібито зняття заборони не є нотаріальною дією. Проте, відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію. Таким чином, позивач просить у судовому порядку скасувати рішення відповідача від 19.02.2014 року № 18/02-17 та зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна - нежитлового підвального приміщення магазину непродовольчих товарів з прибудовою, загальною площею 108,5 кв.м. В житловому будинку (літ. - А6), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надавши при цьому через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду клопотання, в якому просив розглянути дану справу без позивача та його представника.
Відповідачем позовні вимоги визнані повністю, про що свідчить надана до суду заява від 22.02.2014 року № 41/01-16, в якій також відповідач просив розглянути справу за його відсутністю.
Приймаючи до уваги положення ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, а також ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання - АДРЕСА_2.
Відповідач, ОСОБА_2 - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу, Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю від 14.03.1994 року НОМЕР_2, адреса - АДРЕСА_3.
З матеріалів справи судом встановлено, що 07.05.2013 року Донецькою філією товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» було проведено прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки: нежитлового підвального приміщення магазину непродовольчих товарів з прибудовою (надалі - нерухоме майно), загальною площею 108,5 кв.м. в житловому будинку (літ. А6), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, які оформлені протоколом від 07.05.2013 року № 05-0556/13(і)/1 - Лот 1 «Прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки та належить ОСОБА_3».
З Акту про реалізацію предмета іпотеки від 04.06.2013 року, складеного головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Нідченко Д.М. вбачається, що нерухоме майно належало на праві власності гр. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського округу ОСОБА_4 04.10.2007 року, зареєстрованому в реєстрі за № 2646, та було реалізовано при примусовому виконанні виконавчих написів в межах зведеного виконавчого провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «БМ Банк».
Зазначене нерухоме майно було предметом іпотеки згідно договору від 20.12.2007 року № 4089, укладеного між ОСОБА_6 та публічним акціонерним товариством «БМ Банк» (код за ЄДРПОУ 33881201), на підставі чого приватним нотаріусом ОСОБА_2 було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону щодо відчуження нерухомого майна.
Як слідує зі змісту вище зазначеного протоколу від 07.05.2013 року № 05-0556/13(і)/1 - Лот 1, по результатам проведення зазначених прилюдних торгів, переможцем визнано ОСОБА_1, якому приватним нотаріусом ОСОБА_7 06.06.2013 року на придбане нерухоме майно було видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів № 703 та проведено державну реєстрацію власності на це нерухоме майно.
Таким чином, за зверненням ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку від 24.07.2013 року відповідачем проведено державну реєстрацію припинення іпотеки, яка виникла на підставі договору від 20.12.2007 року № 4089.
З метою проведення державної реєстрації зняття заборони на відчуження нерухомого майна, позивач звернувся з відповідною заявою до приватного нотаріуса ОСОБА_2, якою у 2007 році було накладено заборону щодо відчуження цього нерухомого майна.
Разом з тим, листом від 19.02.2014 року № 18/02-17 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяви, обґрунтовуючи це тим, що згідно ст. 34 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 року зняття заборони на відчуження нерухомого майна не являється нотаріальною дією.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 1 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02 вересня 1993 року встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Із наведеної норми вбачається, що на нотаріуса покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Предметом спору даної справи є зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна, яке належить на праві власності позивачу.
Процедуру використання та перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі разом - Реєстри) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) та використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно визначає Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1844/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за № 2102/22414 (надалі - Положення).
За приписами пунктів 6-7 Положення перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру прав здійснюється державним реєстратором прав у разі, коли наявні у Реєстрах записи є чинними та ідентифікують об'єкт нерухомого майна або суб'єкта речових прав, їх обтяжень.
Державний реєстратор переносить до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна, відомості записів, наявні у Реєстрах, у частині, що стосується такого об'єкта.
У разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.
За результатом перенесення записів щодо об'єкта нерухомого майна, наявних у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, державний реєстратор робить у відповідних реєстрах відмітку про перенесення відомостей таких записів.
Як випливає з частини першої статті 9 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Виходячи з наведеного, відповідач є спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Також зазначене кореспондується з п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868, а саме: державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор в межах своїх повноважень у тому числі: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Як слідує з приписів статті 16 цього Закону, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.
При цьому, статтею 74 Закону України від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» встановлено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Проаналізувавши наведені норми, враховуючи наведені обставини у справі, суд погоджується з доводами позивача про необґрунтовану та безпідставну відмову відповідача у задоволенні заяви про виключення з Державного реєстру заборону відчуження нерухомого майна.
Відповідно до приписів статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Беручи до уваги до уваги те, що позовні вимоги про скасування рішення від 19.02.2014 року № 18/02-17 та зобов'язання провести державну реєстрацію зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна - нежитлового підвального приміщення магазину непродовольчих товарів з прибудовою, загальною площею 108,5 кв.м. в житловому будинку (літ. - А6), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - відповідач визнав в повному обсязі, про що надав до суду відповідну заяву, підстави для неприйняття якої у суду відсутні, але станом на день розгляду цього спору в матеріалах справи відсутні докази про проведення відповідачем дій щодо проведення державної реєстрації зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 2-15, 69-71, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов фізичної особи ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Скасувати рішення приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 19.02.2014 року № 18/02-17 про відмову у проведенні державної реєстрації зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна.
Зобов'язати приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинити дії з проведення державної реєстрації зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна: нежитлового підвального приміщення магазину непродовольчих товарів з прибудовою, загальною площею 108,5 кв.м. в житловому будинку (літ. - А6), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 27 травня 2014 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ткаченко Т.С.