Судове рішення 409/213/14-к від 08.07.2014

Судове рішення #37703247

Справа № 409/213/14-к

Провадження № 11кп/782/702/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року апеляційний суд Луганської області у складі:

Головуючого Кранга Л.С.,

Суддів: Буханько В.П., Рубльової О.Г.,

з участю секретаря Пундор А.О.,

прокурора Тімошевскій Л.В., Качуріної Ю.С.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 у режимі відеоконференції,

перекладача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську кримінальне провадження № 12013030550000407 за апеляційними скаргами заступника прокурора Білокуракинського району Луганської області Путненко Г.В., захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_3 з доповненнями, обвинуваченого ОСОБА_4 з доповненнями на вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 07 квітня 2014 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Сватівського району с. Мілуватка Луганської області, українець, громадянин України, не одружений, без освіти, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

26.11.1991р. Сватівським районним судом Луганської області за ст.140 ч.2 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із застосуванням ст.25 КК України (1960 року) умовно з залученням до праці. Вирок вступив у законну силу 02.04.1992 року;

24.01.1995р. Сватівським районним судом Луганської області за ст.ст. 81 ч.2, 140 ч.2, 42 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Згідно з ст.43 КК України приєднано покарання за вироком від 26.11.1994 року. Остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна. Початок строку з 01.11.1994 року;

15.01.1998р. Сватівським районним судом Луганської області за ст.81 ч.3 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Згідно з ст.43 КК України приєднано покарання за вироком від 24.01.1995 року. Остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією 1/2 майна. Початок строку з 21.09.1997 року. Вирок вступив у законну силу 23.01.1998 року;

02.06.2004р. Сватівським районним судом Луганської області за ст.ст. 187 ч.3, 189 ч.2, 15-190 ч.2, 353, 70 КК України (2001 року) до 9 років позбавлення волі із застосування відповідно до ст.96 КК України примусового лікування. Звільнений 23.04.2010р. з Чернухінської ВК Луганської області за постановою Перевальського районного суду Луганської області від 15.04.2010 року умовно-достроково на строк 2 роки 8 днів,

виправданий за ч.3 ст.185 КК України;

засуджений за ч.3 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання не відбутої частини покарання за вироком Сватівського районного суду Луганської області від 02.06.2004 року в виді позбавлення волі строком на 1 місяць, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 7 місяців із конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою, строк відбування покарання обчислено з 27.08.2011 року.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець Сватівського району с.Мілуватка Луганської області, українець, громадянин України, не одружений, який не має на утриманні малолітніх дітей, має неповну середню освіту, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:

26.06.1980 року Сватівським районним судом Луганської області за ст.81 ч.2 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки із застосуванням ст.25 КК України (1960 року) засуджений умовно із залученням до праці.

26.11.1991 року Сватівським районним судом Луганської області за ст.140 ч.2 КК України (1960 рік) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із застосуванням ст.25 КК України (1960 року) засуджений умовно з залученням до праці.

12.07.1995 року Білокуракинським районним судом Луганської області за ст.206 ч.1 КК України (1960 року) до покарання у виді виправних робіт строком на 1 рік з утриманням 20% заробітку.

02.06.2004 року Сватівським районним судом Луганської області за ст.ст.187 ч.3, 189 ч.2, 15-190 ч.2, 353 ч.3, 70 КК України (2001 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років із застосуванням відповідно до ст.96 КК України примусового лікування. Звільнений 18.12.2010 року з Брянківської ВК Луганської області за постановою Брянківського районного суду Луганської області від 08.12.2010г. умовно-достроково на строк 2 роки 4 місяці 24 дні,

виправданий за ч. 3 ст. 185 КК України;

засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання не відбутої частини покарання за вироком Сватівського районного суду Луганської області від 02.06.2004 року у виді позбавлення волі строком на 1 місяць, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяця із конфіскацією всього належного йому майна.

Питання про судові витрати та речові докази вирішені.

В С Т А Н О В И В :

Вироком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виправдані у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Органом досудового розслідування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачувались у тому, що 26.08.2011 року, близько 14.00 год. обвинувачені ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, зайшовши без дозволу потерпілої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, до огородженого двору належного їй будинку за адресою: АДРЕСА_3, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись, що їх ніхто не бачить, через незачинені під замок двері, проникли в приміщення сараїв, розташованих на території раніше зазначеного двору, де виявили та таємно викрали 1 бідон з алюмінієвого сплаву, об'ємом 40 л., вартістю 114 грн.; 1 бідон з алюмінієвого сплаву, об'ємом 20 л. , вартістю 63 грн.; 1 каструлю з алюмінієвого сплаву, об'ємом 5 л., вартістю 21 грн.; велосипед марки «Україна», вартістю 255 грн.

Знаходячись на території зазначеного двору, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 виявили та таємно викрали металеві вироби: поїлку для корів, саморобний візок, куточки, загальною вагою 25 кг на загальну суму 50 грн. Після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з місця скоєння злочину втекли, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, у результаті чого потерпілій ОСОБА_8 була завдана матеріальна шкода на загальну суму 473 грн. Шкоду відшкодовано вилученням викраденого.

Вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними у скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин.

26.08.2011 р., близько 15.00 год. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, маючи умисел, спрямований на розбійний напад з метою заволодіння чужим майном та з погрозою застосування насилля, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, прибули до будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8. Зайшовши в будинок, у прихожу кімнату, ОСОБА_3 збив з ніг ОСОБА_8, повалив її на підлогу та взявши стоячий там же табурет, поставив його на голову, шию та груди потерпілої, став душити її, вимагаючи при цьому видати йому гроші. В цей момент ОСОБА_4 не знайшов грошей, ОСОБА_3 почав виказувати в адресу ОСОБА_8 погрози застосування насилля, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, а саме: погрожував вбити ОСОБА_8, якщо вона не віддасть йому гроші. Побачивши таку ситуацію, реально сприймаючи погрози та боячись за своє життя, ОСОБА_8 попросила відпустити її, щоб вона могла віддати усі наявні у неї гроші. ОСОБА_3 перестав душити ОСОБА_8 і, коли остання піднялася з підлоги, віддала їм усі гроші у сумі 20 гривень, які були в її гаманці. Після чого ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, з місця скоєння злочину втекли, розпорядившись майном, яким заволоділи, на свій розсуд, у результаті чого потерпілій ОСОБА_8 була завдана матеріальна шкода у розмірі 20 грн. Шкоду не відшкодовано.

В апеляції заступник прокурора Білокуракинського району Луганської області Путненко Г.В. вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинами кримінального провадження, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченими, та осіб самих обвинувачених та неповноти судового слідства.

Вказує, що судом протокол відтворення обстановки і місця події від 03.09.2011р. (а.с.153-155, 156-157 т.1), який проведено на досудовому слідстві по кримінальній справі за участі ОСОБА_3, ОСОБА_4 в присутності їх захисників, в порядку та на час дії КПК 1960 року, визнано допустимим доказом, однак вказаний доказ судом не взято до уваги в частині скоєння крадіжки, вчиненої повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням в інше приміщення. Вважає, що судом не враховано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 добровільно, в присутності двох понятих та захисників приймали участь в відтворенні обстановки та обставин події, де надавали пояснення щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, в тому числі крадіжки, за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням в інше приміщення, що підтверджується показами пойнятої ОСОБА_9, допитаної в якості свідка в суді. Зазначає, що в ході проведення відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали покази про те, що викрали з сараю потерпілої майно, та вказали на місце, де його сховали, тобто розпорядилися ним. Тому вважає, що підстави для виправдання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України відсутні.

Крім того, зазначає, що суд при призначенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 187 КК України не врахував, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 раніше були неодноразово засудженні за скоєння злочинів проти власності, у тому числі розбійного нападу, звільнившись з місць позбавлення волі умовно-достроково, не відбувши покарання до кінця знову скоїли тяжкий та особливо тяжкий злочин у відношенні особи похилого віку, ніде не працюють. Вказує, що обставини та характер злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинувачених, небажання їх ставати на шлях виправлення.

Зазначає, що суд в мотивувальній частині судового рішення посилався на матеріали службового розслідування Сватівського РВ ГУМВС з приводу пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо застосування до них психологічного та фізичного насилля працівниками Сватівського РВ ГУМВС, однак вказані матеріали судом не були досліджені під час судового розгляду, що свідчить про неповноту судового слідства.

Просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_3 за ч.3 ст.185, ч.3 ст.187 КК України та призначити йому покарання за ч.3 ст.185 КК України - у виді 5 років позбавлення волі, за ч.3 ст.187 КК України - у виді 9 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим у виді 9 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого. На підставі ч.1 ст.71 КК України покарання ОСОБА_3 призначити шляхом часткового приєднання до призначеного покарання не відбутої частини покарання за вироком Сватівського районного суду від 02.06.2004 р. у виді 1 року позбавлення волі, остаточно призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна.

ОСОБА_4 визнати винним за ч.3 ст.185, ч.3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання за ч.3 ст. 185 КК України - у виді 5 років позбавлення волі, за ч.3 ст.187 КК України - у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого. На підставі ч.1 ст.71 КК України покарання ОСОБА_4 призначити шляхом часткового приєднання до призначеного покарання не відбутої частини покарання за вироком Сватівського районного суду від 02.06.2004 р. у виді 1 року позбавлення волі, остаточно призначити покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.

В апеляції захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 вказує на те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, тому що не підтверджуються допустимими доказами, що судом допущено порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.

Вважає, що покази ОСОБА_4 які складаються із явки з повинною, показів під час відтворення обстановки і обставин події, очної ставки, не можуть бути покладені в основу вироку, оскільки відповідно до ст.73 КПК України (1960р.) ці покази підлягають перевірці и повинні підтверджуватись іншими доказами.

Вказує, що суд відповідно до ч.4 ст.95 КПК України має право обґрунтовувати свої висновки тільки показами, які він безпосередньо сприймає в судовому засіданні. Однак, в порушення ч. 7 ст. 97 КПК України суд послався на покази слідчих ОСОБА_10., ОСОБА_14., працівників міліції ОСОБА_11, ОСОБА_12, понятої ОСОБА_9, допитаних в якості свідків в судовому провадженні.

Вказує, що відносно ОСОБА_4 та його брата ОСОБА_3 працівниками міліції здійснювались незаконні міри фізичного та психологічного впливу, що затримання ОСОБА_4 було проведено з порушеннями закону, при його допиті у якості підозрюваного не був присутній захисник.

Вказує, що органом досудового розслідування не усунуто неповноту слідства, а також порушення права на захист ОСОБА_4, на які вказував апеляційний суд в ухвалі від 08.02.2013 року, не було проведено одночасного допиту потерпілої та ОСОБА_4 з метою з'ясування причин з яких різняться їх покази.

Вважає, що покази потерпілої є недопустимими доказами, оскільки вони мають розбіжності по фактичним обставинам справи, на що звертав увагу апеляційний суд в ухвалі від 10.12.2013 року, що у протоколі допиту потерпілої ( т.3 а.с.160-161) не зазначено місто його складання, відомості про те, чи прочитано його потерпілою чи слідчим, чим порушено ч.2 ст.85 КПК України ( 1960 року), в протоколі є 7 підписів потерпілої, однак прізвища різні - « ОСОБА_8», « ОСОБА_8». Посилається на розписку потерпілої ( т.1 а.с.18) в якій вона відмовляється від проведення очної ставки з обвинуваченим, однак слідчим не прийнято рішення з цього приводу. Крім того, посилається на інформацією лікаря від 20.03.2013 року про те, що з потерпілою за станом здоров'я неможливо проводити слідчі дії, однак слідчий в цей же день проводив її допит ( т.3 а.с.160, 163).

Вважає, що протокол огляду міста події ( т.1 а.с.5-10) проведено з порушеннями кримінально-процесуального закону, так як огляд житла проведено без письмового дозволу власника і без постанови суду, понятим не роз'яснювалась ст..127 КПК України, не зазначено, що приймав участь спеціаліст і про роз'яснення йому прав. В протоколі не відображено про огляд предмета ( табуретки), цей предмет не пред'являвся підозрюваному, потерпілій, експерту для дачі висновку щодо механізму отримання потерпілою тілесних ушкоджень, не визнавався речовим доказом, чим було порушено ст.ст.190,191 КПК України, тому на її думку суд не мав права посилатись на покази, спеціаліста ОСОБА_13

Також вважає, що не можуть бути прийняті як докази висновки дактилоскопічної експертизи, оскільки не зазначено з якого предмета вилучались сліди пальців рук, та судово-медичної експертизи, оскільки не вказано механізм спричинення тілесних ушкоджень, знаряддя злочину експерту не направлялось, відтворення обстановки і обставин події з потерпілою не проводилось.

Вказує на те, що в протоколі огляду міста події зазначено про порушення порядку в домі в результаті пошуку грошей, а в показах потерпілої цього немає.

Вважає, що фабула обвинувачення за ч.3 ст.187 КК України у вироку викладена не конкретно і не відповідає фабулі обвинувачення.

Просить вирок щодо ОСОБА_4 в частині засудження його за ч. 3 ст. 187 КК України скасувати, постановити новий яким виправдати його за ч. 3 ст. 187 КК України.

В апеляції з доповненнями обвинувачений ОСОБА_3 вказує, що злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України він не скоював, вважає, що матеріали кримінальної справи сфальсифіковані органом досудового розслідування. Вказує, що щодо нього та його брата ОСОБА_4 працівниками міліції здійснювались незаконні методи фізичного та психологічного впливу, що його покази, надані на досудовому слідстві не можуть бути покладені в основу вироку, оскільки вони не підтверджуються іншими доказами. Зазначає, що покази потерпілої є суперечливими, не об'єктивними та здобуті з порушеннями процесуального закону. Звертає увагу на те, що не виконані вказівки апеляційного суду щодо необхідності проведення очної ставки, що висновок дактилоскопічної експертизи не підтверджує його вину, що висновок медичної експертизи №355 від 27.06.2011 року не містить механізму заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень. Також вказує, що не встановлено способу проникнення до житла потерпілої. Вважає, що покази ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_9 є недопустимими доказами. Зазначає, що не усунені інші порушення закону, на які вказував апеляційний суд.

Просить вирок щодо нього в частині засудження його за ч. 3 ст. 187 КК України скасувати, постановити новий яким виправдати його за ч. 3 ст. 187 КК України.

В апеляції з доповненнями обвинувачений ОСОБА_4 вказує, що злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України він не скоював, вважає, що матеріали кримінальної справи сфальсифіковані органом досудового розслідування. Вказує, що відносно нього та його брата ОСОБА_3 працівниками міліції здійснювались незаконні міри фізичного та психологічного впливу. Вважає, що його покази, надані на досудовому слідстві не можуть бути покладені в основу вироку, оскільки вони не підтверджуються іншими доказами. Зазначає, що покази потерпілої є суперечливими, не об'єктивними та здобуті з порушеннями процесуального закону. Звертає увагу, що не виконані вказівки апеляційного суду щодо необхідності проведення очної ставки. Вказує, що висновок медичної експертизи №355 від 27.06.2011 року не містить механізму заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень. Також вказує, що не встановлено способу проникнення до житла потерпілої. Вважає, що покази ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_9 є недопустимими доказами. Зазначає, що не усунені інші порушення закону, на які вказував апеляційний суд.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора та підтримав свою апеляцію, думку захисника ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_3, думку обвинуваченого ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора та підтримав апеляцію захисника ОСОБА_7 та свою апеляцію, думку захисника ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляцій захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_4, думку прокурора, який підтримав апеляцію заступника прокурора Білокуракинського району Луганської області Путненко Г.В., провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає апеляції такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду, щодо недоведеності вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України при обставинах, викладених у вироку суду, є правильним.

Погоджуючись з думкою суду щодо виправдання обвинувачених за ч.3 ст.185 КК України апеляційний суд вважає такі висновки суду правильними і такими що знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді кримінального провадження.

Так, протоколи відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 03.09.2011 року не містять відомостей про місце скоєння крадіжки, спосіб та час проникнення у приміщення, опису металобрухту та способу встановлення його ваги. Органом досудового розслідування не усунуті суперечності щодо ваги металобрухту, а саме в обвинувальному акті зазначено 25 кг , а потерпілій під розписку повернуто 10 кг., а майно, яке зазначено в розписці потерпілої ОСОБА_8 і яке було визнано речовим доказом по справі, не було надано експерту для дослідження.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив докази по справі, та обґрунтовано прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, оскільки об'єктивно вина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні крадіжки у потерпілої ОСОБА_8 згідно з матеріалами кримінального провадження та судового засідання не підтвердилась і є не доведеною.

В апеляційній скарзі прокурор мотивуючи підстави для скасування виправдувального вироку суду, в якості доказу вини обвинувачених навів протоколи відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_3 та ОСОБА_15 Інших доказів вини обвинувачених у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а також мотивів по яким на думку прокурора суд першої інстанції прийняв незаконне рішення по ч.3 ст.185 КК України, в апеляції прокурора не наведено і під час перевірки апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляції заступника прокурора Білокуракинського району Луганської області Путненко Г. щодо підстав скасування виправдувального вироку стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України, є необґрунтованими і такими що не підлягають задоволенню.

Висновок суду, щодо винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.187 КК України при обставинах, викладених у вироку суду, є обґрунтованим і підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які були ретельно досліджені судом першої інстанції, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_8, даними на досудовому слідстві, про те, що 26.08.2011 року близько 15 години вона знаходилась у себе в будинку. Через вікно у веранді вона побачила, що хтось пройшов в бік вхідної двері будинку. Вона не встигла навіть встати зі стільця, в цей момент в будинок зайшли два чоловіки. Детально вона їх описати не може, оскільки вона дуже погано бачить. Один був на сантиметрів 5 нижче, від іншого, обидва середньої статури. Колір волосся, обличчя, у що вони були одягнуті, вона пояснити не може. Один з них, той, що потім давив табуретом, був одягнений в штани темного кольору, на ногах були шльопанці на босу ногу, що було вдягнено на тулубі - не пам'ятає. В що був одягний другий - вона сказати не може. Віком вони були середніх років, але це не точно. Балакали вони на місцевому діалекті -«по-сватівськи». На головах у обох були якісь тряпки, що саме не пам'ятає, але обличчя їх вона не пам'ятає. Крім того, у неї дуже поганий зір, вона все бачить як через сито, тому навіть якби їх побачила, навряд чи змогла б впізнати. Вони забігли в будинок, той що менший, збив її з ніг, схватив табурет і почав душити ним. Табурет він їй поставив сидушкою на частину обличчя, шию та груди, почав сильно давити її та вимагати віддати гроші. Він казав, що якщо вона не віддасть гроші, він її вб'є. Вона схватила його руками за штани і потягнула на себе, він качнувся і вона змогла перевернутись на бік. В цей момент вона закричала йому: «ОСОБА_5, не дави мене, бо задушиш». Вітею вона його назвала, бо він чимось їй нагадав ОСОБА_3, який у неї працював на городі. Нападник відпустив її і сказав, щоб вона дала їм грошей. Вона дістала все, що у неї було в гаманці - 20 грн. і віддала їм. Після цього вони пішли з будинку. Коли менший її давив табуретом він постійно кричав: «Давай гроші, бо я тебе вб'ю» (а.с. 16 т.1);

- показаннями потерпілої ОСОБА_8, даними 18.09.2012 р., про те, що раніше дані нею показання підтверджує повністю та пояснила, що приблизно за три дні до грабежу за місцем її мешкання, тобто 22 або 23.08.2011 р. до неї у двір зайшов невідомий раніше їй чоловік, який попросив попити води. Після цього, в розмові, вказаному невідомому чоловікові вона запропонувала за плату скосити сіно. Цей чоловік прийшов наступного дня зі своїм братом, анкетних даних якого вона не знає. Вказані два чоловіки допомогли їй скосити сіно та пішли. В цей же день вона дізналась, що чоловіка, який попросив у неї води та прийшов косити сіно звуть ОСОБА_3 26.08.2011 року приблизно в 15 годин вона сиділа на кухні та побачила у вікно, що з боку огороду у двір зайшли двоє чоловіків в масках. Маски у них були «з тряпок», схожих на футболку чи майку. Прорізів для очей не було. Один з чоловіків пішов в сарай, а другий зайшов до будинку і став її душити, біля печі табуретом. В цей час з нього спала маска (майка) і вона побачила ОСОБА_3. Крім того, він був схожий по статурі на чоловіка, який за кілька днів до цього просив воду, тобто на ОСОБА_3. Через деякий час в будинок зайшов другий чоловік анкетних даних якого вона не знає, це був другий чоловік, який допомагав косити сіно. Вказаного чоловіка вона бачила «мельком», тобто він зайшов і вийшов з будинку. При цьому ОСОБА_3 також вийшов із будинку. За останній рік у неї сильно погіршився зір, тому впізнати кого-небудь не може. У зв'язку з сильним погіршенням здоров'я, вона не бажає зустрічатись з особами, які скоїли злочин, оскільки в її віці це стресова ситуація, яка може погіршити ще більше її стан здоров'я. На своїх показаннях наполягає, просить притягти до відповідальності винуватих осіб. Доповнила, що за останні 3 дні до неї приходили три рази дві жінки та один чоловік. Вони просили змінити показання і попросити про помилування двох братів, які вчинили грабіж, тобто як вона зрозуміла за ОСОБА_3 та за іншого чоловіка. При цьому їй пропонували гроші. Вона відмовилась, оскільки вважає, що винуватий повинен бути наказаний. Обличчя жінки та чоловіка вона не бачила в зв'язку з поганим зором, бачила тільки силуети. Від проведення очних ставок, впізнання відмовилась по вищевказаним причинам (а.с.74-75 т.3);

- показаннями свідка ОСОБА_11 в суді про те, що 26 серпня 2011 року він працював у Сватівському РВ УМВС і виїжджав на місце пригоди. Він спілкувався з потерпілою ОСОБА_8, вона була схвильована. Розповідала, що на неї скоєно розбійний напад із застосуванням насильства двома особами. Вона згадала, що знає одного з них, так як вони напередодні працювали у неї. Вона розповідала, що нападники живуть на краю міста, на АДРЕСА_4. Була присутня жінка яка також сказала, що були присутні особи, яких вона знає. Вона точно вказала на одного з них. У потерпілої був синець біля ока. Потерпіла показала де її душили, як вона лежала. Розповіла, що саме пропало. Розповіла, що грошей забрали небагато. Потерпіла чітко надавала показання, не зважаючи на її похилий вік. У неї вкрали алюмінієві каструлі, посуд. Він не погрожував обвинуваченим та не застосував до них ні психологічного, ні психічного впливу. Наступного дня, вранці, він поїхав до будинку обвинувачених. З ОСОБА_4 говорив в кабінеті начальника розшуку, коли його затримали близько 15 хв. Були ще присутніми 3-4 працівника міліції. Від співробітників міліції дізнався, що була написана явка з повинною, однак ким саме він не знає;

- показаннями свідка ОСОБА_10, про те, що дана кримінальна справа знаходилася у його провадженні і по ній він закінчував слідство. Він особисто допитував потерпілу ОСОБА_8 Вона пояснювала, що до її будинку увірвалися двоє осіб, вона впізнала одного з них - ОСОБА_3, який душив її стільцем. Вона зверталася до нього: "ОСОБА_5, не души, а то задушиш!".В цей час другий нападник обдивлявся будинок, перевертав усі речі. Потерпіла віддала їм кошти які були у неї. Після цього вони покинули будинок. Обвинувачених вони затримали в той же день у порядку ст. 115 КПК України (1960р.). Показання потерпілої фіксували у відповідних протоколах. ОСОБА_8 була схвильована, хоча була в адекватному стані. На наступний день потерпіла побачила, що з її домоволодіння пропали металеві речі, які знайшли поблизу будинку. На початку обвинувачені постійно змінювали показання, провину перекладали один на одного. Відтворення обстановки і обставин події за участю обвинувачених проводилось у присутності їх захисників. Зауважень не надходило. Основою для затримання обвинувачених була їх підозра та зізнання у скоєнні злочину. На момент затримання у них не було захисників. Очна ставка з потерпілою не проводилася, так як остання відмовилася від неї за станом здоров'я;

- показами свідка ОСОБА_14 про те, що вона була слідчим по даній справі, коли її повернули на додаткове розслідування: з березня-травня 2012 року. Вона вносила відомості до ЄДРСР, допитувала потерпілу. Потерпіла ОСОБА_8 поясняла, що вона дуже добре знає нападників та їх матір. Вони жили поблизу її домоволодіння та напередодні злочину допомагали їй по господарству. Вона відмовилася від перехресного допиту, так як мала поганий стан здоров'я. Розповідала, що до неї приходили родичі підозрюваних і заставляли її забрати заяву про скоєння злочину. Також приходила матір обвинувачених і ще якийсь чоловік та жінка. Потерпіла спілкувалася задовільно. Вона самостійно читала протокол допиту, самостійно його підписувала. Далеко вона не бачила, але приблизно на відстані трьох метрів бачила. Стосовно застосування до обвинувачених психологічного та фізичного впливу, вони та їх захисники їй не скаржилися. Розмір збитку був встановлений по крадіжці, у результаті проведення товарознавчої експертизи, а при розбійному нападі - 20 грн. із свідчень потерпілої. Додаткових речових доказів нею долучено до справи не було. Вона допитувала лікаря, який оглядав потерпілу. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не визнавали свою провину. Допит підозрюваних проводився нею у присутності захисників. Останні знайомилися з протоколом допиту та ставили підпис. 26.08.2011 року обвинувачені пояснювали, що вони були вдома. Казали, що потерпілу знали і надавали їй господарські послуги за 3-4 дня до нападу;

- показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що потерпіла ОСОБА_8 мешкала недалеко від неї. Вона допомагала потерпілій по господарству, та розповідала, що її душив стільцем менший чоловік, а більший на зріст ходив по будинку та оглядав його. Потерпіла погано бачила, однак у показаннях не плуталась та на пам'ять не скаржилася. Нападників вона не впізнала. Вона була пойнятою при відтворенні обстановки і обставин події за участю обвинувачених. На відтворенні були присутніми також два захисника. Обвинувачені по черзі показували і добровільно розповідали про події. Вони перекладали провину один на одного. Казали, що то один душив потерпілу, то другий. Вона раніше бачила обвинувачених, коли вони на початку літа косили траву у потерпілої. Наприкінці літа вона їх не бачила. Вона також була присутня при виявленні вкрадених залізних речей, які вона бачила раніше у кухні потерпілої. Їх знайшли наступного дня, це молочні бідони і велосипед. Все це залізо лежало кучею та було прикидане сухим бур'яном із пилюкою. Кухню потерпіла на ніч зачиняла на замок. Другою пойнятою була ОСОБА_16, яка померла у 2012 році;

- проколом огляду місця події від 26.08.2011 р. за адресою: АДРЕСА_3 , згідно з яким весь двір домоволодіння огороджено дерев'яним парканом. В будинку на полу було виявлено табуретку, пофарбовану фарбою червоно-коричневого кольору та на полу поряд з табуретом гаманець сірого кольору та інші меблі. На ліжках в будинку речі перевернуті та розкидані. При проведенні даного огляду на поверхні табурета, що лежав на полу були виявлені на всіх 4 ніжках: в нижній їх частині 6 слідів пальців рук, які було вилучено (а.с.5-10 т.1);

- висновком дактилоскопічної експертизи №67 від 27.08.2011 року про те, що сліди пальців рук, вилучені в ході огляду місця події, залишені вказівним, середнім та безіменним пальцями лівої руки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9 ( а.с.25-28 т.1);

- висновком судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_8 №365 від 27.08.2011 р. згідно із яким у потерпілої ОСОБА_8 встановлені такі ушкодження : синці вік правого ока, передньої поверхні грудної клітки, які могли виникнути від дії тупого твердого предмета (предметів), можливо в строк та при обставинах, вказаних самою потерпілою, а також при вищеописаних обставинах та по ступеню тяжкості їх слід кваліфікувати як легкі тілесні ушкодження (а.с.34 т.1);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 03.09.2011 р. за участю ОСОБА_4, його захисника ОСОБА_17, згідно із яким ОСОБА_4 в присутності понятих, на місці добровільно показав та розповів обставини скоєння розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_8 Зокрема, ОСОБА_4 показав, що 26.08.2011 року ОСОБА_3 запропонував йому забрати гроші у потерпілої ОСОБА_8 Він погодився. Вони пішли у будинок. ОСОБА_18 була біля столу в прихожій кімнаті. ОСОБА_3 руками штовхнув її на підлогу, взяв стоячий там же табурет, поставив його на верхню частину тіла баби ОСОБА_18, накривши табуретом обличчя, шию та частину грудей останньої. Після цього ОСОБА_3 з силою почав давити на цей табурет та вимагати, щоб баба ОСОБА_18 віддала йому гроші, при цьому ОСОБА_3 сказав, що якщо вона не віддасть гроші, він її вб'є. В цей момент він (ОСОБА_4 ) пішов по кімнатам та почав шукати гроші, перевертаючи спальні приналежності та матраци на ліжках, які знаходяться в будинку. Грошей він не знайшов, тоді ОСОБА_3 почав знову вимагати від баби ОСОБА_18 віддати їм гроші. Вона почала проситись, щоб він її не вбивав та сказала, що віддасть все що в неї є. Тоді ОСОБА_3 відпустив бабу ОСОБА_18, вона самостійно піднялась та звідкись дістала гроші і віддала їх ОСОБА_3 Після чого вони пішли із будинку. Скільки вона дала грошей ОСОБА_3 він не знає (а.с. 153-155 т.1);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 03.09.2011 р. за участю ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_19, згідно із яким ОСОБА_3 в присутності понятих, на місці добровільно показав та розповів обставини скоєння розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_8. Зокрема ОСОБА_3 показав, що 26.08.2011 року ОСОБА_4 запропонував йому піти в будинок до баби ОСОБА_18 та забрати у неї гроші. Він не погодився та почав відмовляти ОСОБА_4, але останній пішов в будинок до баби ОСОБА_18 сам. Через декілька хвилин він пішов за ним. Зайшовши в будинок, він побачив, що ОСОБА_4 душить бабу ОСОБА_18 табуретом. Він штовхнув його в сторону, сказав, щоб він не зачіпав бабу ОСОБА_18 та вийшов з будинку. Що в будинку відбувалось потім він не знає, так як зрозумів, що баба ОСОБА_18 дала ОСОБА_4 гроші, щоб він її не чіпав (а.с.156-157 т.1).

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини скоєння обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кримінального правопорушення і правильно кваліфікував їх дії за ч.3 ст.187 КК України як розбій, поєднаний з проникненням у житло, з погрозою застосування насилля, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій.

Оцінюючи покази потерпілої ОСОБА_8 в їх сукупності щодо спричинення їй тілесних ушкоджень та погроз скоєння щодо неї умисного вбивства у тому випадку якщо вона не віддасть наявні у неї гроші обвинуваченим, а також оцінюючи причинені потерпілій тілесні ушкодження у області обличчя, грудної клітини, враховуючи похилий вік потерпілої та ту обставину, що нападників було двоє, апеляційний суд приходить до висновку, що дії обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обґрунтовано і правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч.3 ст.187 КК України і це знайшло своє підтвердження в апеляційному суді. Іншої кваліфікації дій обвинувачених апеляційний суд не вбачає.

Доводи апеляції захисника ОСОБА_7 про те, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у розбійному нападі не підтверджується допустимими доказами, а також доводи апеляцій обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що їх покази, дані на досудовому слідстві не можуть бути покладені в основу вироку так як не підтверджуються іншими доказами, апеляційний суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Матеріали даного кримінального провадження неодноразово були предметом розгляду судом першої та апеляційної інстанції.

Із матеріалу кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування по даній справі було розпочато під час дії Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.

18.10.2012 року Сватівським районним судом Луганської області щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був постановлений обвинувальний вирок за ч.3 ст.185 КК України та ч.3 ст.187 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 08.02.2013 року зазначений вирок було скасовано у зв'язку із суттєвим порушенням норм КПК України 1960 року, а саме порушення ст.ст.132, 223 КПК України -протиріччя у формулюванні обвинувачення (т.3 л.д.98-101, 145-147).

12.03.2013 року дане кримінальне провадження було внесено до ЄРДР за №№ 12013030550000407, 12013030550000457 ( т.3 а.с.154, 170).

20.03.2013 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.187 КК України ( т.3 л.д.180-182, 195-197).

16.08.2013 року Сватівським районним судом Луганської області щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був постановлений обвинувальний вирок за ч.3 ст.185 КК України та ч.3 ст.187 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 10.12.2013 року зазначений вирок було скасовано у зв'язку із невиконанням судом вимог ст.370 КПК України, оскільки обставини справи розглянуті поверхньо, докази належним чином не досліджені і їм не дана належна юридична оцінка, не перевірені заяви обвинувачених про застосування до них недозволених методів слідства і справа була направлена на новий судовий розгляд (т.4 л.д.124-129, 266-272).

При новому розгляді суд першої інстанції в якості доказів, які підтверджують вину обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_8 взяв до уваги покази потерпілої ОСОБА_8, дані на досудовому слідстві, покази обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3, даних під час відтворення обстановки і обставин події, про обставини скоєння розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_8, дані протоколу огляду місця події та висновки експертиз.

Апеляційний суд вважає, що вищезазначені докази є допустимим, оскільки відповідно до п.8 розділу Х1 Перехідних положень КПК України допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності і відповідають чинному законодавству.

Враховуючи, що покази обвинуваченого ОСОБА_4 дані під час відтворення обстановки і обставин події, об'єктивно підтверджуються як показами потерпілої ОСОБА_8 про обставини скоєння щодо неї розбійного нападу в тому, що саме ОСОБА_3 душив її табуретом і вимагав гроші, так і даними протоколу огляду місця події та висновком дактилоскопічної експертизи, згідно із якими в будинку потерпілої було знайдено табуретку, на якій виявлені сліди пальців рук ОСОБА_3, апеляційний суд розцінює наведені в протоколі відтворення обстановки і обставин події покази ОСОБА_4 про обставини скоєння злочину як визнання ним своєї вини, а доводи апеляцій обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо непричетності до скоєння кримінального правопорушення є неправдивими та такими що спростовуються як зазначеним протоколом так і іншими доказами, наведеними у вироку суду.

Крім того, органом досудового розслідування та судом першої інстанції ретельно перевірялись доводи обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про їх непричетність до скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи №1672 від 31.07.2012 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 та рукописні записи, та підпис від імені ОСОБА_3, що містяться в процесуальних документах, в тому числі в протоколах відтворення обстановки і обставин події, виконані відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 51-58 т. 3).

Позиція обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в апеляційному суді в частині невизнання вини і необхідності закриття кримінального провадження щодо них з тих підстав, що потерпіла ОСОБА_8 на час розгляду справи в суді померла, а свідками є тільки працівники міліції, є надуманою. Апеляційний суд розцінює таку позицію обвинувачених як використання ними ситуації що склалася, а саме смерть потерпілої, що позбавило суд першої інстанції і апеляційний суд перевірити її покази шляхом допиту в судовому засіданні. А працівники міліції, яким потерпіла ОСОБА_8 сама давала покази по факту розбійного нападу на неї обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були допитані судом першої інстанції з метою перевірки правдивості показів потерпілої та встановлення фактичних обставин скоєння розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_8

Враховуючи, що слідчій ОСОБА_10, допитував потерпілу ОСОБА_8 під час дії КПК України 1960 року, який не містить заборони, щодо допиту судом слідчих і працівників міліції стосовно пояснень осіб, даних під час досудового розслідування, апеляційний суд вважає допустимими доказами показання цього слідчого щодо обставин проведення слідчої дії з потерпілою ОСОБА_8 та її пояснень.

З цих же підстав апеляційний суд вважає допустимими і покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які виїжджали на місце пригоди і спілкувались з потерпілою.

Таким чином, порушень вимог ч.4 ст.95 КПК України і порушення ч.7 ст.97 КПК України, на які посилається захисник ОСОБА_7 в апеляції, апеляційним судом не встановлено.

Також, доводи апеляцій захисника ОСОБА_7, обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що покази потерпілої ОСОБА_8 є недопустимими доказами у зв'язку із наявністю в них розбіжностей і посилання на ухвалу апеляційного суду від 10.12.2013 року, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Так, із аналізу показів потерпілої ОСОБА_8 від 26.08.2011 року (а.с.15-16 т.1) вбачається, що вона вказувала дату, час скоєння на нею нападу двох чоловіків, один із яких на 5 сантиметрів нижче від іншого, обидва середньої статури, середнього віку, що саме чоловік меншого росту, якого вона назвала ОСОБА_5, душив її табуретом.

Під час допиту потерпілої ОСОБА_8 18.09.2012 року (а.с.74-75) вона підтвердила ці покази і додала, що коли з нападника спала маска вона побачила що це ОСОБА_3, а другим чоловіком був той, хто допомогав косити сіно.

Апеляційний суд вважає, що суттєвих суперечностей покази потерпілої не містять, крім того, оцінюючи обстановку та обставини скоєння злочину щодо потерпілої, її похилий вік, апеляційний суд вважає, що ці покази об'єктивно узгоджуються з висновком дактилоскопічної експертизи згідно із яким сліди пальців рук на табуреті, яким душили потерпілу, належать саме ОСОБА_3

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав покази потерпілої ОСОБА_8 правдивими і достовірними в частині скоєння щодо неї розбійного нападу обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та поклав їх в основу вироку.

Доводи апеляції захисника ОСОБА_7 про порушення КПК України щодо допиту потерпілої ОСОБА_8 ( а.с.160-161 т.3) апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції не послався у вироку на цей протокол допиту як на доказ.

Доводи апеляцій захисника ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4, щодо неповноти досудового розслідування у зв'язку із тим, що не проводилось відтворення обстановки і обставин події з потерпілою та не проводилась очна ставка з потерпілою, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки потерпіла ОСОБА_8 під час досудового розслідування була допитана, в матеріалах кримінального провадження є дані про відмову потерпілої ОСОБА_8 від проведення очної ставки з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та інших слідчих дій з одночасною участю її та обвинувачених (т.1 а.с.18, т.3 л.д.160-161).

Доводи апеляції захисника ОСОБА_7 про те, що протокол огляду місця події проведено з порушенням ст.ст.190,191 КПК України 1960 року, без дозволу власника і без постанови суду, без зазначення всіх осіб, які приймали участь, апеляційний суд вважає безпідставними.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_8 не заперечувала проти огляду її дома, що підтверджується протоколом роз'яснення їй положень ст..30 Конституції України, та протоколом огляду місця події ( а.с.4,5 т.1). На протоколі огляду місця події є підписи понятих, на додатку до протоколу - підпис експерта-криміналіста ОСОБА_21 ( а.с.7 т.1).

Свідок ОСОБА_13 був допитаний судом першої інстанції в якості спеціаліста щодо строку зберігання відбитків пальців на лако-пофарбованій поверхні, тому наведення у вироку його показань є обґрунтованим.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що фактичні дані, які були отримані внаслідок проведення огляду місця події, отримані у встановленому законом порядку і тому протокол огляду місця події є належним доказом по справі.

Посилання в апеляції захисника ОСОБА_7 на те, що в протоколі огляду міста події зазначено про порушення порядку в домі в результаті пошуку грошей, а в показах потерпілої цього немає, апеляційний суд вважає такими, що не є слушними, оскільки із показів ОСОБА_4, даних під час відтворення обстановки та обставин події вбачається, що він ходив по кімнатам дому потерпілої в пошуках грошей, перевертав спальні приналежності та матраци на ліжках.

Доводи апеляції захисника ОСОБА_7 про те, що висновок дактилоскопічної експертизи неможна брати до уваги, оскільки не встановлено звідки вилучались відбитки пальців рук, та доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що зазначений висновок не підтверджує його вину, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки в протоколі огляду місця події від 26.08.2011 року зазначено, що 6 ( шість) слідів пальців рук були виявлені під час обробки поверхні табурета на всіх 4- ніжках в ніжній частині. Ці сліди були поміщені на шість відрізків липкої стрічки і вилучені з міста події ( а.с.6 т.1) і відповідно до висновку дактилоскопічної експертизи № 67 від 27.08.2011 року залишені саме ОСОБА_3 ( а.с.25-28 т.1).

Доводи апеляції захисника ОСОБА_7, обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що висновок судово-медичної експертизи №365 від 27.08.2011 р. не можна вважати доказом, оскільки він не містить механізму заподіяння потерпілій ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, апеляційний суд вважає такими що не є слушними, так як експертом у висновку приведені пояснення ОСОБА_8 щодо обставин заподіяння їй тілесних ушкоджень, в тому числі дерев'яною табуреткою, і зроблено висновок про те, що утворення тілесних ушкоджень у потерпілій ОСОБА_8 можливо в строк та при обставинах, вказаних самою потерпілою (а.с.34 т.1).

Таким чином апеляційний суд вважає, що докази наведені у вироку суду в якості підтвердження вини обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є законними і допустимими, відповідають фактичним обставинам справи та не викликають сумнівів апеляційного суду щодо їх достовірності та правдивості.

Доводи апеляції захисника ОСОБА_7 про порушення права на захист ОСОБА_4 тим, що його затримання було проведено з порушенням закону, а допит у якості підозрюваного було проведено без участі захисника, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що затримання ОСОБА_4 було проведено 27.08.2011 року у відповідності із вимогами ст..115 КПК України 1960 року, ОСОБА_4 були роз'яснені його права ( т.1 а.с.91-100). Допит ОСОБА_4 у якості підозрюваного (т.1 а.с. 101-102) на думку апеляційного суду проведено без порушень вимог ст..45 КПК України 1960 року.

Доводи апеляції захисника ОСОБА_7 про порушення права на захист ОСОБА_4 і посилання на ухвалу апеляційного суду від 08.02.2013 року, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки в зазначеній ухвалі мова йшла про протиріччя у формулюванні фактичних обставин справи викладених в обвинувальному висновку і в постанові про притягнення в якості обвинуваченого.

Апеляційний суд вважає, що право на захист ОСОБА_4 не було порушено, так як після направлення справи на додаткове розслідування ОСОБА_4 20.03.2013 року у присутності захисника було повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.187 КК України і саме це обвинувачення було предметом розгляду судом першої інстанції.

Доводи апеляцій захисника ОСОБА_7, обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про застосування до них незаконних мір фізичного та психологічного впливу, були предметом дослідження судом першої інстанції і не знайшли свого підтвердження. Показам обвинувачених з цього приводу судом першої інстанції обгрунтовано дана критична оцінка, оскільки ці покази спростовуються висновком службового розслідування (т.5 а.с.72), дослідженого апеляційним судом, та поясненнями в суді свідків ОСОБА_22, ОСОБА_11, ОСОБА_10

Апеляційний суд вважає, що підстав для скасування обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 засуджених за ч.3 ст.187 КК України немає, а доводи апеляцій захисника ОСОБА_7, обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в цій частині є безпідставними.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції у відповідності із вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, його роль, дані про особу ОСОБА_3, який раніше судимий, скоїв злочин під час умовно-дострокового звільнення, його стан здоров'я, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Призначена ОСОБА_3 міра покарання за своїм розміром відповідає ступеню тяжкості скоєного правопорушення, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження скоєння ним нових правопорушень.

Підстав для призначення ОСОБА_3 більш суворого покарання апеляційний суд не вбачає. Доводи апеляції прокурора в цій частині є необґрунтованими.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд першої інстанції у відповідності із вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, його роль, дані про особу ОСОБА_4, який раніше судимий, скоїв злочин під час умовно-дострокового звільнення, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Призначена ОСОБА_4 міра покарання за своїм розміром відповідає ступеню тяжкості скоєного правопорушення, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження скоєння ним нових правопорушень.

Підстав для призначення ОСОБА_4 більш суворого покарання апеляційний суд не вбачає. Доводи апеляції прокурора в цій частині є необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги заступника прокурора Білокуракинського району Луганської області Путненко Г.В., захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_3 з доповненнями, обвинуваченого ОСОБА_4 з доповненнями - залишити без задоволення.

Вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 07 квітня 2014 року щодо ОСОБА_3 та щодо ОСОБА_4 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців, починаючи з дня її проголошення, а засудженими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які тримаються під вартою - в той же строк з дня вручення їм копії ухвали.

С У Д Д І:

Л.С.Кранга В.П.Буханько О.Г.Рубльова

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація