Справа № 348/688/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1567/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О.Я. О. Я.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Матківського Р.Й., Шалаути Г.І.

секретаря Капущак С.В.

з участю: представника апелянта - Рокетської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Шуліки Аліни Володимирівни на рішення Надвірнянського районного суду від 29 травня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

В березня 2014 року банк звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 13.09.2006 року, ОСОБА_3 отримала у ПАТ «Приватбанк» грошові кошти в сумі 3200грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно умов укладеного договору, останній складається із заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідач був ознайомлений і згідний з умовами надання кредиту, що підтверджується його підписом в заяві. Внаслідок неналежного виконання зобов'язання по кредитному договору, станом на 28.02.2014 року заборгованість становить 13393грн. 34коп.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 29 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення представник ПАТ «ПриватБанк» - Шуліка А.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги посилання позивача на те, що згідно умов договору, який діє протягом 12 місяців з моменту підписання, якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін. Так, кредитний договір складається із заяви позичальника, умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідач висловив згоду про укладення кредитного договору саме в такій формі, про що свідчить його особистий підпис у заяві позичальника. Таким чином, заява разом з умовами та тарифами складає договір про надання банківських послуг, а тому між сторонами виникли договірні відносини, що походять з кредитного договору. Сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.

Судом не в повній мірі були досліджені обставини справи. Зокрема те, що належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Належного виконання договору відповідач не здійснила, а відтак зобов'язання не припинилося. У зв'язку з тим, що зобов'язання не припинилося, банк має право на захист свого права щодо стягнення заборгованості.

На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з мотивів поданих у апеляційній скарзі, просила про їх задоволення.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідності до вимог ст. 257 ЦК України, банком пропущений строк звернення до суду, поважних причин, якого банк не зазначив, не звертався про поновлення пропущеного строку позовної давності, в той час, як відповідач просив суд про його застосування.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного договору від 13.09.2006 року, ОСОБА_3 отримала у ПАТ «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 3200грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до представленого позивачем розрахунку суми заборгованості відповідач частково здійснювала погашення боргу, останній платіж було здійснено нею 18.05.2009 року.

Вищевказані обставини підтверджуються документальними доказами, що є в матеріалах справи та не заперечуються сторонами.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається із матеріалів справи, позичальник ОСОБА_3 13.06.2006 року подала заяву на отримання строкового споживчого кредиту у 3200грн. на строк 12 місяців, тобто до 13.06.2007 року включно.

Згідно відомостей, поданих позивачем, відповідач зобов'язання по кредитному договору не виконував.

Позивачем отримано споживчий кредит, строк виконання договору закінчився 13.06.2007 року. Оскільки позичальником частково погашалася заборгованість, останній платіж якою було здійснено 18.05.2009 року, а банк звернувся до суду з позовом 18.03.2014 року, то судом першої інстанції правильно відмовлено в позові за спливом строку позовної давності.

Як зазначено в п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року, "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування, кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, штрафу, пені тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку.

Таким чином суд повно з'ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам та постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, копія заяви містить підпис позичальника ОСОБА_3 та підпис представника банку. У той же час умови надання споживчого кредиту фізичним особам підписані головою правління банку, але вони не мають необхідних для таких документів реквізитів, зокрема відсутня дата їх складання і введення їх в дію, не мають підпису позичальника, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від заяви позичальника. Таким чином вважати, що банком отримана згода ОСОБА_3 на укладення кредитного договору з урахуванням вказаних умов, на які посилається позивач, немає підстав.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування строку позовної давності (а.с. 35).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 259 ЦК України, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Такого договору між сторонами не було укладено, а вказівка в односторонньому договорі, підписаному банком щодо пролонгації договору, не може вважатись договором про збільшення позовної давності, встановленої законом. А тому правовідносини між сторонами з приводу кредитування регулюються тільки заявою позичальника, строк виконання зобов'язань за якою встановлений до 13.09.2007 року.

У відповідності із ст.253, ч.5 ст.261 ЦК України перебіг трьохрічного строку позовної давності починається з 18.05.2009 року. А у відповідності до ст.254 ЦК України, строк позовної давності до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача спливає 18.05.2012 року. Банк звернувся до суду у березні 2014 року.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову за спливом строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Шуліки Аліни Володимирівни відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 29 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Р.Й. Матківський

Г.І. Шалаута