Провадження по справі № 2/260/32/2014
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2014 р. Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді: Бескровної О.Л.
при секретарі: Гладкій Г.В.
за участю позивача,
відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_5
відповідача, позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_1
третьої особи без самостійних вимог,
відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_2: ОСОБА_3
свідка: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2; та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про виділ у натурі нерухомого майна і визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_5 звернулася до відповідача з позовом про визнання договору іпотеки недійсним, зазначивши в обґрунтування позовних вимог наступне. 15 січня 2013 року між нею та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки відносно майна останньої. Предметом укладеного попередньо договору іпотеки, відповідач прийняла на себе зобов'язання у майбутньому передати, а вона, у свою чергу, прийняти в іпотеку наступне майно: сарай літ. Ж-3,5м2; кухня літ. а-8,5м2; погреб літ. а1-11,5м2; санвузол літ. а2-5,8м2; прибудова літ. а6, що складається з тамбуру 2,5м2, коридору 7,1м2, котельної 4,5м2; хозблоку літ. З-29,9м2; дві жилі кімнати літ.А-1-10,5м2 і 15,0м2; трубопровід (водопровід побутовий-питний) літ.*(Х)-12м3; огородження №2. При цьому сторони визначили, що зазначене нерухоме майно належить відповідачу на праві власності, основний договір займу та договір іпотеки повинні бути нотаріально посвідчені не пізніше 01 вересня 2013 року. Проект договорів повинен бути наданий ОСОБА_5 не пізніше 01 травня 2013 року. Так, 29 квітня 2013 року відповідач передала їй для оформлення правочину договір дарування частини жилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 28.11.2011р., зареєстрований у нотаріальному реєстрі №5961; витяг з державного реєстру правочинів №10705301 від 28.11.2011р., витяг №32520168 від 15.12.2011р., технічний паспорт від 12.12.2012р. Із вказаних документів їй стало відомо, що ОСОБА_1 є власницею лише 57/100 частини нерухомого майна, а інша частина майна належить ОСОБА_2 вважає, що відповідач ввела її в оману, з урахуванням викладених обставин, просила суд відповідно до вимог ст. 215, ст. 230 ЦК України визнати недійсним договір іпотеки від 15 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1.
У свою чергу ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, уточнивши його в подальшому вказала наступне. 28 листопада 2011 року її мати ОСОБА_7 подарувала їй 57/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1. Оскільки вказана частина жилого будинку знаходилася у дуже поганому стані і у ньому неможливо було проживати, вона вимушена була провести капітальний ремонт, зокрема провела воду, газ, каналізацію. Внаслідок певних побудов її частка розширилася, що підтверджується робочим проектом 2011 року, повідомлення ДЦ06212226057 від 22.11.2012 про початок виконання будівельних робіт; Декларацією №ДЦ142130450316 від 14.02.2013р. про готовність об'єкта к експлуатації «Реконструкція жилого будинку по АДРЕСА_1». Відповідно зазначеним документам їй належить: сарай літ. Ж-3,5м2; кухня літ.а-8,5м2; погреб літ.а1-11,5м2; санвузол літ.а2-5,8м2; прибудова літ.а6, що складається з тамбуру - 2,5м2, коридору - 7,1м2, котельної - 4,5 м2; хозблоку літ. З-29,9м2; дві жилі кімнати літ.А-1-10,5м2 і 15,0м2; трубопровід (водопровід побутовий-питний) літ. * (Х) - 12 м3; огородження №2, що складає 57/100 ідеальної частки, а інші 43/100 ідеальної частки жилого будинку належать ОСОБА_2 Вказала, що уклала попередній договір іпотеки з ОСОБА_5 Приймаючи до уваги вимоги ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 364 ЦК України вона звернулася до ОСОБА_2 з проханням укласти договір про виділ у натурі її частки жилого будинку АДРЕСА_1, однак у досудовому порядку вказане питання вирішити не вдалося. Просила суд припинити право сумісної часткової власності на 57/100 частини жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, виділити їй у натурі і визнати право власності на сарай літ.Ж-3,5м2, кухню літ.а-8,5м2, погреб літ. а1-11,5 м2, санвузол літ. а2-5,8м2, прибудова літ. а6, що складається з тамбуру 2,5 м2, коридору 7,1 м2, котельної 4,5м2; хозблоку літ. З 29,9м2, дві жилі кімнати літ. А-1 10,5м2 і 15,0м2, трубопровід (водопровід побутовий-питний), літ.*(Х)-12м3, огородження №2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; а також присвоїти окрему поштову адресу об'єкту нерухомості.
У судовому засіданні представник третьої особи без самостійних вимог, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 - ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позові. Зустрічні позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення.
Відповідач, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги визнала, зустрічні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у зустрічному позові.
У судовому засіданні відповідач, третя особа за первісним позовом ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення позовних вимог за первісним та зустрічними позовами.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні суду пояснила, що є експертом Науково-дослідного інституту судових експертиз, складала висновок судової будівельно-технічної експертизи №6180/24 від 10 квітня 2014 року на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Донецька від 21 жовтня 2013 року. Зазначила, що провести виділ у натурі 57/100, що складають квартиру №2 домоволодіння з надвірними прибудовами, розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_1 в окреме домоволодіння, можливо з урахуванням варіанту викладеного у вказаному вище висновку. Разом з тим зауважила, що складанні висновку допустила технічну помилку, а саме у варіанті виділу частини домоволодіння у натурі зазначено прибудова літ. а площею 6,5 м2, замість площею 8,5м2 (приміщення ті самі), прибудова літ. а2 площею 5,8м2 (приміщенні ті самі), прибудова літ. а6 площею 14,1м2 (приміщення ті самі), огородження №2 і №8, вартістю 10946,02 грн., ? трубопроводу (водопровід побутовий-питний) зазначено літ. * (Х) - 12 м3. Вартість споруд становить 182661х100/324430=57/100.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і наявні у ній докази, дійшов наступних висновків.
15 січня 2013 року позивач ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали попередній договір іпотеки, який зобов'язалися у майбутньому (не пізніше 01 вересня 2013 року) нотаріально посвідчити (а.с.5)
У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
При розгляді справи судом встановлено, що за змістом наданого суду тексту попереднього договору іпотеки від 15 січня 2013 року, укладеного у простій письмовій формі, між сторонами досягнуто згоди про позику грошових коштів у розмірі 100 000 гривень, натомість ОСОБА_1 передає ОСОБА_5 жилий будинок з прибудовами, а саме: сарай літ. Ж-3,5м2; кухня літ. а-8,5м2; погреб літ.а1-11,5м2; санвузол літ.а2-5,8м2; прибудова літ.а6, що складається з тамбуру -2,5м2, коридору - 7,1м2, котельної - 4,5м2; хозблоку літ. З-29,9м2; двох жилих кімнат літ. А-1 - 10,5м2 і 15,0м2; трубопроводу (водопровід побутовий-питний) літ. *(Х)-12 м3; огородження №2, що є гарантією виконання ОСОБА_1 договору позики. Основний договір мав бути укладений не пізніше 01 вересня 2013 року.
Так, ОСОБА_5 з посиланням на вимоги ст. 215 ЦК України просить визнати вказаний договір недійсним, оскільки під час його підписання їй не були відомі суттєві обставини, зокрема те, що відповідачу належить лише 57/100 нерухомого майна, а не усе майно в цілому.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України та п.8 Постанови пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
За ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У судовому засіданні було встановлено, що під час підписання попереднього договору іпотеки від 15 січня 2013 року ОСОБА_1 не повідомила ОСОБА_5 про наявність у неї права власності лише на 57/100 частини спірного нерухомого майна, це вбачається із змісту самого договору, а також не оспорюється самою ОСОБА_1 у її зустрічному позові, в якому вона зазначає, що вказана частина може бути виділена у натурі і є окремою квартирою, але право власності як на окремий об'єкт нерухомості за нею не визнано.
Суд, приймаючи до уваги дані обставини справи і обставини, що існували при здійсненні правочину між сторонами, зокрема замовчування ОСОБА_1 про належність їй лише частини майна у праві спільної власності, що як наслідок могло бути перешкодою у підписанні договору 15 січня 2013 року, вважає що такий правочин необхідно визнати недійсним за правилами ст. 230 ЦК України, тим самим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5.
Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про припинення права сумісної часткової власності, виділ у натурі майна та визнання права власності, суд встановив наступне.
Відповідно до договору дарування частини жилого будинку від 28 листопада 2013 року (а.с.35-36), позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 на праві власності належить 57/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1. Зазначений договір зареєстрований у державному реєстрі, реєстраційний номер 563308 (а.с. 43-44)
Інша частина зазначеного будинку належить відповідачу ОСОБА_2
Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Як встановлено із технічного паспорту виготовленого станом на 12 грудня 2012 року (а.с. 45-51) та робочого проекту ТОВ «Вертикаль» від 2011 року (а.с.59) ОСОБА_1 за власні кошти провела реконструкцію частини індивідуального жилого дому з господарськими прибудовами по АДРЕСА_1.
Правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх учасників. Співвласники мають право залежно від призначення майна встановити порядок володіння, користування ним або його частинами у натурі, визначити черговість та інші умови користування конкретною річчю (ст.357-358 ЦК України)
Згідно ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 363 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право приватної власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Із висновку судової будівельно-технічної експертизи №6180/24 від 10 квітня 2014 року вбачається, що провести виділ у натурі 57/100 (квартири №2) дому з надвірними побудовами, розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_1 у окреме домоволодіння є можливим. З урахуванням заяви експерта ОСОБА_8, наданої у судовому засіданні у порядку уточнення висновку експертизи, ідеальна частка 57/100, що належить позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 може складатися із квартири №2, а саме: частини жилого будинку літ. А-1 площею 25,5м2 (у тому числі приміщення 6 площею 15,0 м2, приміщення 7 площею 10,5 м2); прибудови літ. а площею 8,5 м2 (у тому числі приміщення 5 - 8,5м2); прибудови літ. а2 площею 5,8 м2 (у тому числі приміщення 4, площею 5,8 м2); прибудови літ. а6 площею 14,1 м2 (у тому числі приміщення 1 площею 2,5 м2, приміщення 2 площею 7,1 м2, приміщення 3 площею 4,5 м2); погребу літ. а1 площею 11,5 м2; хозблоку літ З площею 29,9 м2; огородження №2 і №8; ? трубопроводу (водопровід побутово-питної), літ. * (Х) - 12 м3.
Вказаний висновок експерта сторонами не оспорювався, із запропонованим варіантом виділу майна вони погодилися.
За таких підстав, суд дійшов висновку про необхідність визнати право приватної власності та виділити у натурі ОСОБА_1 57/100 частки жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що складається з вказаних вище приміщень, припинивши право сумісної часткової власності, якому може бути присвоєна окрема поштова адреса. Тим самим, суд задовольняє цю частину позовних вимог ОСОБА_1
Що стосується вимог про присвоєння окремої адреси квартирі №2 дому з надвірними побудовами, розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_1, а саме: АДРЕСА_1, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки до компетенції суду не входить присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості. Таким чином, суд частково задовольняє зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про виділ у натурі нерухомого майна і визнання права власності.
На підставі ст. 203, 215, 230, 356, 363, 370, 627, 635 ЦК України, керуючись ст. ст. ст. 10,11, 60, 209, 212-215 ЦПК України,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2, задовольнити.
Попередній договір іпотеки від 15 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, визнати недійсним.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про виділ у натурі нерухомого майна і визнання права власності, задовольнити частково.
Визнати право приватної власності за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на 57/100 ідеальних частин у домоволодінні АДРЕСА_1, яка складається із квартири №2, а саме: частини жилого будинку літ. А-1 площею 25,5м2 (у тому числі приміщення 6 площею 15,0 м2, приміщення 7 площею 10,5 м2); прибудови літ. а площею 8,5 м2 (у тому числі приміщення 5 - 8,5м2); прибудови літ. а2 площею 5,8 м2 (у тому числі приміщення 4, площею 5,8 м2); прибудови літ. а6 площею 14,1 м2 (у тому числі приміщення 1 площею 2,5 м2, приміщення 2 площею 7,1 м2, приміщення 3 площею 4,5 м2); погребу літ. а1 площею 11,5 м2; хозблоку літ З площею 29,9 м2; огородження №2 і №8; ? трубопроводу (водопровід побутовий-питний), літ. * (Х) - 12 м3.
Виділити у натурі ОСОБА_1 (ІННОМЕР_1) 57/100 частину в праві загальної часткової власності у домоволодінні АДРЕСА_1, яка складається із квартири №2, а саме: частини жилого будинку літ. А-1 площею 25,5м2 (у тому числі приміщення 6 площею 15,0 м2, приміщення 7 площею 10,5 м2); прибудови літ. а площею 8,5 м2 (у тому числі приміщення 5 - 8,5м2); прибудови літ. а2 площею 5,8 м2 (у тому числі приміщення 4, площею 5,8 м2); прибудови літ. а6 площею 14,1 м2 (у тому числі приміщення 1 площею 2,5 м2, приміщення 2 площею 7,1 м2, приміщення 3 площею 4,5 м2); погребу літ. а1 площею 11,5 м2; хозблоку літ З площею 29,9 м2; огородження №2 і №8; ? трубопроводу (водопровід побутово-питної), літ. * (Х) - 12 м3, якій може бути присвоєно окрему поштову адресу, припинивши право спільної часткової власності.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя:
16.06.2014