АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/418/14 Справа № 711/6413/13-к Категорія: ч.2 ст. 125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Макаренко І. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончарук І. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого Гончарука І.М.,

суддів Поєдинка І.А., Шкреби Р.Д.,

за участю прокурора Щепак Т.М.,

при секретарі Бєлан О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5,

представника потерпілого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкас від 10 квітня 2014 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Перегонівка, Голованівського району, Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з вищою освітою, неодруженого, утриманців не має, пенсіонера, не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст. 125 КК України та на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначено до відбуття один рік обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробуванням. Покладено обов'язки передбачені п.п. 2-4 ст. 76 КК України.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь Черкаської міської ради 221,20 грн..

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 4723,85 грн. в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_3, визнано винним та засуджено за те, що він 02 березня 2013 року близько 15.00 год., перебуваючи в коридорі квартири АДРЕСА_1 за місцем спільного проживання, разом із своєю співмешканкою ОСОБА_5, в ході конфлікту, який виник раптово, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс своєму тестю ОСОБА_5 один удар кулаком лівої руки в область лівого ока, два удари ногою по його лівій нозі в область гомілки та стегна, один удар ногою в область попереку з лівої сторони, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 229/130 від 19 квітня 2013 року та додаткової судово-медичної експертизи № 229/170 від 03 червня 2013 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а травма голови зі струсом головного мозку, забоєм м'яких тканин голови відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Він же, 07 травня 2013 року близько 21.00 год., перебуваючи в коридорі квартири АДРЕСА_1 за місцем спільного проживання, разом із своєю співмешканкою ОСОБА_5, в ході конфлікту, який виник раптово, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс своєму тестю ОСОБА_5 один удар кулаком руки в спину, умисно штовхнув потерпілого обома руками в область грудної клітки спереду, від чого той упав назад та вдарився потиличною частиною голови, задньою частиною грудної клітки та правим передпліччям об стіну та короткочасно втратив свідомість, упавши на підлогу обличчям догори, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді: травматичного набряку, забою м'яких тканин потиличної ділянки голови та шийного відділу хребта, саден лівої верхньої кінцівки, крововиливу правого передпліччя, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 472/155 від 24 травня 2013 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись з вказаним вироком обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій вказує, що вирок суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалений за невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким його виправдати, за відсутністю в його діях складу злочину та відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним вироком прокурор подав апеляцію, в якій вказує, що вирок суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та засудити до штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 грн. За ч.2 ст. 125 КК України засудити до одного року обмеження волі. Та відповідно до 3 ст. 72 КК України зазначені покарання виконувати самостійно.

23.06.2014 року прокурором подано зміни до апеляційної скарги, в яких прокурор вказує на те, що вирок суду першої інстанції є незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, зокрема кількості епізодів злочинної діяльності. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним, та засудити за ч.1 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 грн., за ч.2 ч. 125 КК України до одного року обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточно до відбуття один рік обмеження волі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка не підтримала подану прокурором апеляцію зі змінами, думку обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_7, які підтримали подану обвинуваченим апеляцію, та просили її задоволити з наведених в ній підстав, думку потерпілого та його представника, які підтримали подану прокурором апеляцію та просили її задоволити, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора, та обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за яке його засуджено при обставинах наведених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені кримінального правопорушення.

Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення злочину обвинуваченим.

Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1, 2 ст. 125 КК України є вірною.

По справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, ч.2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та обґрунтовано постановив обвинувальний вирок, а посилання прокурора на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості є необґрунтованими.

При призначенні ОСОБА_3 покарання судом першої інстанції повністю враховано вимоги ст. 65 КК України.

Також суд першої інстанції вірно врахував вік обвинуваченого, стан здоров'я, сімейний стан, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих його покарання обставин та правомірно застосував вимоги ст. 75 КК України.

З урахуванням вище викладеного, на думку колегії суддів, апеляція прокурора не підлягає до задоволення.

Що стосується посилання обвинуваченого на той факт, що він не вчиняв кримінальних правопорушень відносно потерпілого ОСОБА_5, не знаходить свого підтвердження, та спростовується:

- показами потерпілого, який був допитаний в судовому засіданні 14.02.2014 року, та пояснив, що обвинувачений ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 02.03.2013 року наносили йому тілесні ушкодження, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 14.02.2014 року (з 00:08:39 по 00:09:36). Також відповідно до звукозапису судового засідання від 14.02.2014 року (з 00:12:42 по 00:12:55) розповідає, про те, що обвинувачений ОСОБА_3 наносив йому удари по лівій нозі, в область гомілки та стегна, і в область попереку, а з 00:21:38 по 00:21:55 вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_3 наносив йому удари кулаком в спину. Також пояснив, що 07 травня 2013 року близько 21.00 год. за місцем проживання він зробив зауваження ОСОБА_5 з приводу того, що вона набирала воду на яку стоїть лічильник, та за яку вона не платить комунальні послуги, для того, щоб поливати клумбу. Не звертаючи увагу на його зауваження, донька продовжувала набирати воду, та він перекрив воду в туалеті, після чого донька вийшла з ванної кімнати в коридор та утримуючи пластмасовий кошик з водою за руків'я в руці, вилила йому воду з ковша в обличчя, та нанесла ковшем два удари в область потиличної частини голови зверху-вниз. Потім вона покликала ОСОБА_3, який підійшов до нього ззаду та наніс йому один удар кулаком руки в спину. А донька, перебуваючи позаду нього, нанесла йому ще один удар ковшем, який прийшовся в область нижньої частини шиї. ОСОБА_3 в цей час штовхнув його обома руками в область грудної клітки спереду, від чого він упав назад, та вдарився потиличною частиною голови та спиною об стіну в коридорі та короткочасно втратив свідомість. Він самостійно піднявся та викликав працівників міліції;

- показами свідка ОСОБА_8, про те, що 02.03.2013 року близько 14.45 год. вона знаходилась за місцем свого проживання, і до неї зайшов сусід ОСОБА_9, який є сином потерпілого ОСОБА_5 сказав, щоб вона йшла до них, бо батька б'ють сестра та її співмешканець ОСОБА_3. Коли вона вийшла в коридор, то двері в квартиру АДРЕСА_1 були частково відчинені, та з квартири було чути крик ОСОБА_5, щоб його не били, бо він викличе міліцію. Коли вона зайшла в квартиру, то побачила, що ОСОБА_5 знаходиться біля стаціонарного телефону, який знаходиться в коридорі квартири, та в лівій руці тримав телефонну трубку, а ОСОБА_3 в цей час тримав його обома руками за праву руку. Щоб він наносив потерпілому якісь удари вона не бачила. В цей час донька наносила батькові удари обома руками, а саме: кулаками рук в праву сторону, в область правого плеча та голови з правої сторони. В цей час ОСОБА_3 побачив її на порозі квартири, та відразу відпустив ОСОБА_5, і був здивований, побачивши її. Він взяв за плечі ОСОБА_5, яка в цей час продовжувала наносити удари своєму батькові, та повернув ОСОБА_5 в її сторону, яка також була здивована, і відразу ж заспокоїлась. Побитий ОСОБА_5 відразу почав телефонувати в міліцію, після чого вона пішла до своєї квартири. Через деякий час до неї прийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які почали запитувати її, що вона встигла побачити, на що вона відповіла, що все, що вона бачила, вона розповість міліції;

- показами свідка ОСОБА_9, який був допитаний в судовому засіданні 27.11.2013 року, та пояснив, що бачив, як 02.03.2013 року обвинувачений ОСОБА_3 наніс удар потерпілому ОСОБА_5 кулаком в область виска, а також наніс декілька ударів по нозі, про що свідчить звукозапис судового засідання від 27.11.2013 року (з 00:14:58 по 00:15:54);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 229/130 від 17 квітня 2013 року (а.с. 133), з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: саден правого передпліччя, травматичного набряку м'яких тканин лівого стегна, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;

- даними висновку додаткової судово-медичної експертизи 229/170 від 28 травня 2013 року (а.с. 135), з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, забоєм м'яких тканин голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;

- даними висновку судово-медичної експертизи № 472/155 від 17 травня 2013 року (а.с. 134), з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді травматичного набряку, забою м'яких тканин потиличної ділянки голови та шийного відділу хребта, саден лівої верхньої кінцівки, крововиливу правого передпліччя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;

- ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2014 року (а.с. 144), з якої вбачається, що ОСОБА_5 звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 ст. 125 КК України за спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 02 березня та 07 травня 2013 року разом з обвинуваченим ОСОБА_3.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з порушенням закону вирішив питання в частині розв'язання цивільного позову.

Відповідно до роз'яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами і доповненнями «Про виконання судами України законодавства і ППВСУ з питань судового розгляду справ і постановлення вироку», необхідно мотивувати у вироку вирішення цивільного позову в кримінальній справі, керуючись статтею 28 КПК України, відповідними нормами ЦПК України, роз'ясненнями ПВСУ №3 від 31.03.1989 року.

Згідно роз'яснень п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року із змінами і доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», в силу ст. 334 КПК України, суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказані вимоги КПК України та Пленуму Верховного Суду України при постановлені вироку в частині розв'язання цивільних позовів не виконані, оскільки у даному вироку взагалі не вказані мотиви задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 щодо матеріальної шкоди, не вказані докази якими підтверджується сума задоволеного позову щодо матеріальної шкоди, не наведені розрахунки матеріальної шкоди з приводу того чому саме в такому розмірі задоволено позов та не вказано з яких міркувань при цьому виходив суд, і взагалі не вказано які саме матеріальні вимоги задоволені.

Також колегія суддів вважає, що апеляція прокурора щодо м'якості покарання призначеного ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки при призначенні покарання суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, знаходження на утриманні ОСОБА_3 неповнолітньої дитини.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин, а також з урахування даних, характеризуючих особу ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.2,3 ст. 50 КК України може бути досягнута з звільненням його від відбування покарання з випробуванням.

На думку колегії суддів, даний висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи прокурора про безпідставне застосування до ОСОБА_3 положень ст. 75 КК України, не переконливими та не підлягаючими задоволенню. Призначене ОСОБА_3 покарання, в тому числі із застосуванням ст. 75 КК України, відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів та призначено в межах санкції ч.1,2 ст. 125 КК України, тому апеляція прокурора зі змінами задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляції прокурора зі змінами та обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, вирок Придніпровського районного суду м. Черкас від 10 квітня 2014 року змінити, скасувавши його в частині розв'язання цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_3, направивши його в цій частині до Придніпровського районного суду м. Черкаси на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, в решті вирок суду залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкас від 10 квітня 2014 року відносно ОСОБА_3 - змінити.

Виключити з резолютивної частини вироку посилання на ч.1 ст. 70 КК України, а призначені покарання за ч.1,2 ст. 125 КК України виконувати самостійно.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкас від 10 квітня 2014 року відносно ОСОБА_3 - змінити, скасувати його в частині розв'язання цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_3, направивши його в цій частині до Придніпровського районного суду м. Черкаси на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок Придніпровського районного суду м. Черкас від 10 квітня 2014 року відносно ОСОБА_3 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі трьох місяців, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий :

Судді :