Справа № 459/3963/13 Головуючий у 1 інстанції: Мелешко С.І.
Провадження № 22-ц/783/3760/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 27
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, з участю третьої особи ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та відсотків за позикою,-
в с т а н о в и л а :
рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18 березня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відсотків за позикою в сумі 16852,81грн. відмовлено.
Дане рішення оскаржила ОСОБА_3
В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 16852,81 грн. відсотків за позикою. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим. Відмовляючи в задоволенні позову, суд мотивує це тим, що відповідачем повернута позика в повному обсязі, а позивачем не надано в розпорядження суду доказів, що ОСОБА_2 повинна відшкодувати їй якісь кошти, вважаючи, що позивачем не доведено обставини на які вона покликалась в обґрунтування позовних вимог. Однак такі висновки суду безпідставні. Так в силу ст. 1048 ЦК України, вона як позикодавець має право на одержання відсотків за позикою у розмірі облікової ставки НБУ, якщо інше договором не було обумовлено, а інше і не обумовлювалось договором. Дійсно, їй борг повернутий, однак повернутий такий значно пізніше ніж 27.10.2007 року, як це було передбачено домовленостями між ними, тому вважає, що має право на нарахування відсотків.
Позивач та третя особа у судове засідання не з'явилися. Третя особа причин неявки не повідомила, від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через поганий стан здоров'я. Незважаючи на неявку вказаних осіб, суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, враховуючи, що такі повідомлялися належним чином про час та місце розгляду справи; жодних доказів поважності причин їх неявки (в тому числі і позивачем) суду представлено не було; зважаючи на те, що позивач у випадку неможливості чи небажання брати участь у судовому засіданні взмозі була забезпечити явку у таке її представника, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції (ОСОБА_5) та враховуючи вимоги ст. 305 ч.2 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із позовної заяви, ухваленого судом першої інстанції рішення та пояснень відповідача в судовому засіданні, позивач звернулася з даним позовом у суд, у якому просила стягнути на її користь з відповідача 1200 тис. Євро залишку від позичених 6 тис. Євро за договором позики, що еквівалентно 12732 грн. та 1588,39 Євро відсотків за цим же договором, що еквівалентно 16852,81 грн. В обґрунтування позову вказала, що 27.10.2006 року уклала з відповідачем договір позики, за яким позичила їй 6 тис. Євро. Строком на 1 рік, тобто до 27.10.2007 року. Розмір відсотків вказаним договором обумовлений не був. Станом на 27.10.2007 року їй було повернуто лише 500 Євро, а в подальшому невеликими частинами поверталась решта суми. Станом на час подання позову повернуто 4800 Євро. Тобто залишок на час подання позову становив 1200 Євро. Під час розгляду справи їй повернуто всю суму. Однак вона вважає, що відповідно до вимог ч.1 ст. 1048 ЦК України вона має прав на одержання відсотків від суми позики, так як розмір таких при укладенні позики не обумовлювався. Тому позивач зменшила розмір позовних вимог та просила остаточно стягнути лише відсотки від суми позики, які вона розраховувала враховуючи: щомісячну неповернуту частину боргу за певний період; період неповернення боргу з 27.10.2007 року по 1.08.2013 року та облікову ставку Національного банку України за відповідні періоди.
Відповідач, як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції укладення договору позики з позивачем 27.10.2006 року на суму 6 тис. Євро - визнала. Однак вказала, що такий не укладався на рік, тобто строку дії не мав. Вона по мірі змоги повертала позивачу кошти. Вперше вимога від позивача про повернення більшої частини боргу прозвучала 10.11.2012 року, за три дні до смерті її матері. Вона позивачу повертати гроші відмовилась, оскільки їй такі необхідні були на майбутні похорони матері, яка була у дуже поганому стані. Тому позивач образилась і почала писати на неї різні заяви. Крім цього, розмір відсотків за користування позикою вони не обумовлювали.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову у зменшеному обсязі, виходив з того, що відповідач гроші (тобто суму позики) повернула позивачу у повному обсязі, а жодних переконливих доказів, про те, що відповідач повинна відшкодувати позивачу ще якісь кошти суду не надано.
Однак, колегія суддів, вважає згадані висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального закону.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 Цього ж Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Однак стаття 218 ЦК України передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Зважаючи на вказані вимоги закону, матеріали справи та обставини, які визнані сторонами колегією суддів встановлено, що 27.10.2006 року між сторонами дійсно був укладений договір позики. За таким договором позивач передала відповідачу 6 тис. Євро. А відповідач відповідно зобов'язалась таку суму коштів повернути позивачу. Договір був укладений в усній формі та без отримання розписки позивачем від відповідача, однак факт укладення договору та його згадані умови сторонами не оспорюютьтся. Крім цього, судом встановлено, що жодного строку повернення коштів відповідачем позивачу договором обумовлено не було, як не було обумовлено і розміру процентів за користування грошовими коштами позивача відповідачем. Так, жодних доказів цього сторонами представлено не було та ні судом першої інстанції, ні апеляційної інстанції відповідно не здобуто.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зважаючи на те, що договором строку виконання зобов'язання визначено не було, боржник (відповідач), повинна була виконати свій обов'язок по поверненні коштів у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги позивачем. Така вимога позивачем, як сама визнала відповідач, їй пред'явлена вперше 10.11.2012 року та нею не виконана. Даних про пред'явлення такої вимоги позивачем раніше чи пізніше вказаного дня сторонами не представлено.
Крім цього, як вбачається із позовної заяви, апеляційної скарги позивача, письмових та усних заперечень на апеляційну скаргу відповідача, одинадцяти письмових чеків про отримання грошових переказів позивачем від відповідача (а.с. 29-31) вбачається, що станом на 18.11.2012 року борг відповідача перед позивачем становив 1800 Євро. Жодних доказів про те, у які терміни та за який період були повернуті перед тим 4200 Євро - немає. Так, доводи позивача про те, що їй відповідачем поверталось по 50 Євро щомісячно протягом тривалого періоду жодними доказами не підтверджено, натомість такі доводи спростовуються як запереченнями на такі твердження відповідача, а також і згаданими чеками (а.с. 29-31), з яких вбачається, що, зокрема, частина з коштів (1800 Євро) повертались у період з лютого по жовтень 2013 року - різними сумами, в гривневому еквіваленті від 100 до 850 Євро на місяць.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім цього, згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вказані норми закону, позивач має право на отримання процентів від відповідача, оскільки іншого договором укладеним між ними обумовлено не було та їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Однак розрахунок процентів за користування коштами та стягнення таких (зважаючи на наведене вище) можна провести лише враховуючи безспірність наявної суми боргу за період з 18.11.2012 року і згаданих, перерахованих згодом сум на виконання договору. Проведений розрахунок позивачем за попередній період до 18.11.2012 року не слід вважати обґрунтованим та нараховані за таким суми не підлягають до задоволення, оскільки наявність боргу у таких розмірах за вказані позивачем періоди є оспорюваними відповідачем та жодними доказами не підтверджуються.
З врахуванням встановлення безспірної суми боргу за договором позики відповідача перед позивачем станом на 18.11.2012 року, яка становила 1800 Євро; заявлені вимоги позивачем про стягнення процентів за період до 1.08.2013 року; розмір облікової ставки Національного банку України за вказані періоди; чеки про сплату відповідачем за вказаний період сум (відповідно до яких відповідачем позивачу сплачено гривневий еквівалент 600 Євро) суд вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про стягнення процентів підлягає скасуванню, а позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенні, а саме в розмірі 81,79 Євро (що еквівалентно 867,79 грн.) відповідно до такого розрахунку.
ДатаСума повернення ЄвроСума боргу ЄвроОблікова ставка НБУ, % річнихКількість днівРозмір відсотків, Євро
18.11.2012 р.-18007,58631,81
12.02.2013 р.10017007.5289,78
12.03.2013 р.10016007,5289,21
10.04.2013 р.10015007,5288,63
8.05.2013 р.10014007,54011,51
17.06.2013 р.10013007,0266,48
13.07.2013 р.10012007,0194,37
1.08.2013 р. 7,0
Всього: 81,79
Враховуючи недоведеність решти позовних вимог в задоволенні решти позову слід відмовити.
Вказаним слід визнати частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги та таку задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч. 1, п. 3, 4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 березня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, з участю третьої особи ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та відсотків за позикою - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 81,79 євро, що становить 867,79 грн. процентів за договором позики за період з 18.11.2012 року по 1.08.2013 року.
В задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 229,4 грн. судового збору за подання позовної заяви та 121,8 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник