Справа № 442/3635/13 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.
Провадження № 22-ц/783/1409/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 27
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі представника відповідача ПАТ АБ «Укргазбанк» - Улицької І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 5 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_8, третьої особи Органу опіки та піклування в особі виконкому Дрогобицької міської ради про визнання права користування квартирою, визнання недійсним іпотечного договору, -
в с т а н о в и л а :
рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 грудня 2013 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 18.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» і ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_9 за № 1723, за яким предметом іпотеки є житлова квартира АДРЕСА_1.
Дане рішення оскаржило ПАТ АТ «Укргазбанк».
В своїй апеляційній скарзі просять рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважають, що під час винесення рішення, судом було допущено неправильне застосування норм матеріального права та не було досліджено всіх обставин справи. Вважають, що договір іпотеки не підлягає скасуванню, оскільки повністю відповідає встановленим вимогам закону. Крім цього, судом, не прийнято до уваги факт наявності невиконаного основного зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_8, в забезпечення виконання якого укладався оспорюваний договір іпотеки, чим порушені права Банку. Судом не взято до уваги той факт, що Банк, який добросовісно та в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором кредиту, тепер позбавлений права на своєчасне та повне повернення заборгованих йому коштів. Також судом не взято до уваги наявність розбіжностей та суперечностей у показах свідків, що були допитані в ході розгляду справи та покази яких покладені в основу рішення. Окрім наведеного, не було з'ясовано питання щодо наявності зареєстрованого за батьками дітей (батьком ОСОБА_7 та батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_6) будь-якого нерухомого майна, придатного для проживання їх дітей.
Позивач, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей, відповідач ОСОБА_8 та представник третьої особи у судове засідання не з'явилися. Від представника третьої особи до суду надійшов лист з повідомленням про неможливість забезпечення явки представника у судове засідання та короткими поясненнями по суті оскаржуваного рішення. Решта осіб, що беруть участь у справі причин неявки не повідомила. Зважаючи на те, що особи, які беруть участь у справі були належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, доказів, які б свідчили про поважність причин неявки осіб суду представлено не було, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності осіб, що беруть участь у справі та у судове засідання не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з такого. Між відповідачами був укладений кредитний договір, в забезпечення якого між ними було укладено договір іпотеки, предметом за яким є спірна квартира одноосібним власником якої є відповідач ОСОБА_8 Внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_8 умов договору кредиту судом було ухвалене рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім цього, суд вказує, що зібраними по справі доказами стверджено, що позивач разом із двома неповнолітніми дітьми хоч на момент укладення іпотечного договору і не були зареєстровані у спірній квартирі (а сама позивач знялась з реєстрації у такій 6.12.2007 року), однак вони у такій постійно проживали без реєстрації. Довідка ж з місця проживання, яку подала ОСОБА_8 для отримання кредиту вказувала лише про зареєстрованих осіб у квартирі, а тому у такій і не було зазначено осіб, що проживали там без реєстрації. Крім цього, що стосується сина позивача ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_3), то такий хоч і не проживав у квартирі на час укладення договору іпотеки, однак набув право користування житловим приміщенням, так як проживав у ньому з народження. При цьому суд посилався на ст.ст. 29, 383, 405 ЦК України, 160 СК України, ч.1 ст. 3, 16 Конвенції про права дитини, ратифікованої Україною 27.02.1991 року, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства».
Колегія суддів, вважає згадані висновки суду такими, що обставинам справи не відповідають, обставини, які суд вважав встановленими - недоведені, а крім цього судом невірно застосовано норми матеріального права.
Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось відповідачу ОСОБА_8 належить квартира АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 25.12.2007 року. 8.06.2008 року між нею та відповідачем Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» було укладено кредитний договір №176-р, в забезпечення вимог за яким між відповідачами також було укладено договір іпотеки від 18.06.2008 року. Предметом іпотеки за цим договором є вказана спірна квартира.
Зі змісту рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.12.2009 року також вбачається, що таким стягнуто з ОСОБА_8 на користь АБ «Укргазбанк» (правонаступником якого є відповідач ПАТ АБ «Укргазбанк») заборгованість в сумі 51369,89 доларів США та 31115, 08 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, також, звернуто стягнення на згаданий предмет іпотеки, а саме належну їй квартиру та ОСОБА_8 виселено з такої.
Позивач, посилаючись на те, що ОСОБА_8 ввела в оману працівників банку, зокрема, надавши їм фіктивну довідку про свої доходи, також, обманула їх і стосовно тієї обставини, що у квартирі на час укладення договору іпотеки проживала вона (ОСОБА_4) та двоє її неповнолітніх дітей (ОСОБА_5 та ОСОБА_6), просила визнати недійсним згаданий договір іпотеки, а також визнати за нею та її трьома неповнолітніми дітьми право на проживання у спірній квартирі. Крім цього, підставою позову було і відсутність згоди органу опіки та піклування на укладення такого договору, враховуючи проживання там неповнолітніх.
Колегія суддів, вважає, що підстави для визнання договору іпотеки недійсним, наведені позивачем, - необґрунтовані та підстав для визнання його недійсним - немає. Як і немає підстав для визнання за позивачем та її дітьми права на користування спірною квартирою.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» ( в редакції на час укладення спірного договору) громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає: письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку; паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи. Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Особи, які перебувають більше одного місяця за межами адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстроване їх місце проживання, і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за рішенням суду, або призиваються на дійсну військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані зареєструвати місце перебування. Реєстрація місця проживання громадян України, які проживають за межами України, здійснюється в установленому порядку консульськими установами України за кордоном або дипломатичними представництвами. Надання відомостей про місце проживання особи та її персональні дані здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, або за згодою самої особи. При зміні місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється повноваження органу реєстрації, особа, яка зареєструвала місце проживання, або її законний представник повинні письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації протягом семи днів.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, довідок КП «Будинкова управа №1 - №3988 від 17.06.2008 року та №3838 від 3.06.2008 року у спірній квартирі на час укладення договору іпотеки була зареєстрована та проживала одна ОСОБА_8. Вказане підтверджується і копіями будинкової книги на вказану квартиру (а.с. 44-48, 88-90), з яких також вбачається, що ОСОБА_8 зареєстрована за вказаною адресою з 21.12.1973 року. Позивач же зареєстрована за вказаною адресою як проживаюча з 3.07.2008 року, її діти ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 23.12.2010 року. Дозволу на таку реєстрацію у спірній квартирі позивача та її неповнолітніх дітей після укладення спірного договору іпотеки Банком надано не було.
Докази, на які посилається суд як на підтвердження факту проживання позивача та її дітей у спірній квартирі на час укладення договору не можна вважати належними та допустимими.
Так, таким не може бути копія першого аркушу обмінної карти (як вказує суд медична книжка), у якій зазначена адреса місця проживання ОСОБА_4 у спірній квартирі, оскільки така не є документом яким посвідчується факт проживання особи за певною адресою, а крім цього долучена копія обмінної карти заповнена у кількох графах не містить жодних підписів чи печаток уповноважених осіб, що свідчили б відповідність вказаного документу дійсності. Аналогічно такими не є і заяви ОСОБА_4 про прийняття її двох доньок до школи №1, оскільки такі по-перше не є документом яким посвідчується факт проживання особи за певною адресою, а по друге такі заповнені самою ОСОБА_4 Що стосується довідки ЖЕО №2353 від 20.05.2013 року, то такою лише підтверджено факт проживання ОСОБА_4 та її дітей у спірній квартирі на час в видачі довідки.
Що стосується показів свідків ОСОБА_10 про факт проживання ОСОБА_4 з дітьми по сусідству, то такі покази носять загальний характер щодо обставин, які такими мали б бути підтверджені; не містять жодних посилань на місце, період проживання будь-яких осіб у спірній квартирі; жодних конкретних обставин, що могли б бути підтверджені іншими доказами та свідчили б про відповідність їх дійсності. Свідок же ОСОБА_11 лише ствердила про те, що їй відомо, що у спірній квартирі проживає ОСОБА_4 з народження, де також з народження проживають троє її дітей, однак звідки їй відомі такі дані не вказала. Аналогічно критично колегія суддів відноситься і до показів свідка ОСОБА_8 на підтвердження позовних вимог, яка є матір'ю позивача, відповідачем, що позов визнала, що свідчить про її особисту зацікавленість у розгляді справи на користь позивача та зважаючи на суперечність її показів іншим доказам.
Крім цього, згадані, взяті до уваги судом докази спростовані наведеними довідками та будинковою книгою спірної квартири, які є офіційними документами, що підтверджують місце проживання та реєстрації особи за певною адресою.
Зважаючи на вказане колегія суддів вважає, що оскільки докази про те, що позивач та її неповнолітні діти проживали (мали право на проживання) у спірній квартирі на час укладення спірного договору іпотеки відсутні, відсутні і дані про те, що відповідач ОСОБА_8 при укладенні спірного договору ввела працівників Банку в оману стосовно факту проживання у спірній квартирі окрім неї інших осіб, що могло б бути підставою для вирішення питання про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 230 ЦК України (на яку посилалася позивач у позовній заяві). Як відповідно немає підстав вважати, що для укладення договору необхідною була згода на укладення такого органу опіки та піклування в силу ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (на що теж посилалась позивач).
Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що неповнолітній син позивача ОСОБА_7 хоча і не проживав у спірній квартирі на час укладення договору іпотеки, однак набув право на користування жилим приміщенням такої, так як проживав у ньому з народження, то такі спростовуються наступним. Згоди на його проживання у квартирі (реєстрацію місця проживання у такій) після укладення договору іпотеки Банком надано не було, як не було надано такої і його матері, що теж зареєстрована після укладення договору іпотеки без згоди Банку. Тому ні він ні його мати права користування квартирою не набули в силу ст. 9 Закону України «Про іпотеку».
Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати підставними та таку задовольнити. Рішення ж суду першої інстанції та додаткове рішення, яким вирішено питання судових витрат по справі, як додаток - скасувати з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 308, 309 ч.1 п. 2, 3, 4, 313, 314 ч.1 п.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 5 грудня 2013 року та додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_8, третьої особи Органу опіки та піклування в особі виконкому Дрогобицької міської ради про визнання права користування квартирою, визнання недійсним іпотечного договору - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави 3160 грн. несплаченого судового збору при поданні позовної заяви.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 1694,7 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник