Справа № 464/11738/13 Головуючий у 1 інстанції: Борачок М.В.
Провадження № 22-ц/783/3955/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі представника позивача ЛМКП «Львівводоканал» - Сороки Д.М., відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника третьої особи ЖБК №187 - Барикіної І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 квітня 2014 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Житлово-будівельний кооператив № 187, Дочірнє сервісне підприємство «Водомір» Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, -
в с т а н о в и л а :
рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 17 квітня 2014 року в задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 квітня 2014 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Житлово-будівельний кооператив № 187, Дочірнє сервісне підприємство «Водомір» Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення - відмовлено.
Вказане рішення оскаржило ЛМКП «Львівводоканал».
В своїй апеляційній скарзі просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ЛМКП «Львівводоканал». Вважають рішення суду незаконним та необґрунтованим, оскільки не всі обставини, що покладені в основу рішення є доведеними, а обставини, що мають значення для справи були з'ясовані судом неповно, або не були з'ясовані судом взагалі, а також судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального права. Так, судом не було враховано тієї обставину, що періодична повірка приладів обліку входить до
послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а не до послуг з надання централізованого водопостачання та водовідведення. Висновки суду стосовно того, що ЛМКП «Львівводоканал» зобов'язане провести повірку водолічильників відповідачів є хибними, оскільки ЛМКП не надає послуг з утримання будинків та не є спеціалізованою ліцензованою організацією, яка має право здійснювати повірку. Натомість ДСП «Водомір» надає такі послуги на платній основі і лише за ініціативи споживача та на підставі договору. Зазначають, що споживач не зобов'язаний проводити періодичну повірку саме в ДСП «Водомір», оскільки у м. Львові є інші спеціалізовані ліцензовані організації, які надають такі послуги. Вважають, що ЛМКП «Львівводоканал» законно здійснювало нарахування за надані послуги з водопостачання та водовідведення за нормами водоспоживання, оскільки лічильник відповідачів не пройшов метрологічну повірку, був знятий з комерційного обліку, а отже нарахування згідно з його показів не могло здійснюватись, бо суперечило б чинному законодавству та зважаючи на те, що відповідачі були вчасно попереджені про необхідність проведення метрологічної повірки, однак у встановлений термін така ними не була проведена. Крім цього, зважаючи на те, що ЖБК №187 вартість послуги з повірки не включена до тарифу з утримання будинку, тому споживач повинен був самостійно оплачувати таку послугу.
В судове засідання відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, представник третьої особи ДСП «Водомір» ЛМКП «Львіводоканал» не з'явилися. Однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності вказаних осіб (їх представників), оскільки такі були повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, доказів, що свідчили б про поважність їх неявки у судове засідання представлено не було, зважаючи на вимоги ст. 305 ч.2 ЦПК України, а також те, що від відповідачів до суду надійшли заяви з проханням про розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, відповідача, її представника та представника третьої особи в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Як вбачається із матерів справи та сторонами не оспорювалось відповідачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з водопостачання та водовідведення.
Позивач у позовній заяві посилався на те, що відповідачі не в повному обсязі оплачують вказані послуги та допустили заборгованість за оплату таких. Така заборгованість утворилася за період з 1.01.2012 року по 01.11.2013 року. Розмір такої за вказаний період склав 1109,68 грн. Тому просили таку стягнути з відповідачів на його користь.
Відповідачі вважають таку заборгованість необґрунтованою та такою, що нарахована в порушення вимог закону. Так, у їх квартирі, встановлені квартирні лічильники води, а тому вони здійснювали оплату за показниками таких і у період з 1.01.2012 року по 1.12.2012 року коли виникла спірна заборгованість. Відповідач же, на їх думку, в порушення вимог закону, здійснював нарахування у вказаний період з розрахунку кількості проживаючих осіб (4 особи) та враховуючи нормативне споживання. Дійсно 3.10.2011 року працівниками ДСП «Водомір» ЛМКП «Львівводоканал» було здійснено розпломбування наявних у них у квартирі водолічильників через необхідність проходження такими повірки. Також, відповідає дійсності і той факт, що 22.11.2012 року згідно укладеного між ними та ДСП «Водомір» ЛМКП «Львівводоканал» договору були проведені роботи з держповірки їх водолічильників та протягом цього часу вони використовували такі без проходження держповірки. Однак вважають, що непроходження повірки протягом такого тривалого часу сталось не з їх вини, а через вину відповідача, який в силу вимог закону зобов'язаний самостійно здійснити держповірку лічильників. Зважаючи на вказане, а саме те, що держповірку своєчасно не було проведено позивачем вважають нарахування їм заборгованості безпідставною.
Суд першої інстанції, взявши до уваги вказані доводи відповідачів, пославшись на ст.ст. 19, 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», п.п. 9, 10 Правил надання послуг з централізованого опалення,
постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України №630 від 21.02.2005 року, а також врахувавши те, що позивачем своєчасно не було проведено повірки квартирних засобів обліку, розміщених в квартирі відповідачів, нарахування, здійснені ЛМКП «Львівводоканал» за період з 01.01.2012р. по 01.11.2012р. у розмірі 1109,68грн. визнав безпідставними, та в задоволенні позову відмовив.
Колегія суддів вважає, такі висновки суду першої інстанції помилковими, такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи, дійсно у квартирі відповідачів в грудні 2003 року були встановлені засоби обліку холодної та гарячої води. Нарахування ж позивачем за період користування відповідачами послугами позивача з 1.01.2012 року по 1.12.2012 року здійснено без врахування їх показників, а за нормативами водоспоживання з розрахунку кількості осіб, що проживають у квартирі. Однак такі нарахування здійснені у відповідності до вимог закону та такими нарахуваннями права відповідачів не порушено.
Так як вбачається із акту №042642 від 3.10.2011 року розпломбування водолічильників (а.с. 69), що підтвердили і самі відповідачі, прилади обліку води, що розташовані у квартирі відповідачів були розпломбовані у зв'язку із закінченням терміну дії метрологічної повірки водолічильників. Відповідачів було попереджено про необхідність проведення державної метрологічної повірки та здійснення відповідної повторної реєстрації лічильників у відповідності до вимог закону протягом одного місяця з дати вручення акту. Незважаючи на це та передбачений ч.2 ст. 11, ч.2 ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», п. 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року та п. 5.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року обов'язок проходження реєстрації приладів обліку для можливості їх подальшого використання відповідачами таких дій протягом наданого періоду не здійснено. Таку реєстрацію прилади обліку у квартирі відповідачів пройшли 22.11.2012 року про що свідчать договір на виконання робіт з користування та держповірки водолічильників від 22.11.2012 року, рахунок та квитанції про оплату послуг за таким договором, акт на демонтаж, повірку та монтаж водолічильників від 20.11.2012 року, акт реєстрації лічильників №074433 від 22.11.2012 року (а.с. 32, 33, 35, 40, 41, 43). Тому за період з 1.01.2012 року по 1.12.2012 року, враховуючи вказане, а також п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, нарахування відповідачам плати за послуги з водопостачання та водовідведення здійснювалось правомірно за нормативами водоспоживання з розрахунку кількості осіб, що вказані як такі, що проживають у квартирі відповідно до довідки ЖБК №187 №61 від 17.09.2013р. №4 (а.с. 6).
Дійсно, відповідно до норм, на які посилається суд першої інстанції, проведення періодичної повірки квартирних засобів обліку покладається на виконавця послуг з водопостачання та водовідведення та така здійснюється за його рахунок.
Однак вказані норми слід застосовувати у взаємозв'язку з іншими, без врахування яких застосування судом згаданих норм слід вважати неповним та вибірковим.
Так ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено окремо терміни виробник та виконавець послуг. Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Виробник же це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
Дійсно згідно ч.3 ст. 19 згаданого Закону виробник послуг може бути їх виконавцем.
Однак, як вбачається із Постанови Кабінету міністрів України №869 від 1.06.2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», рішень Львівської міської ради №365 від 8.06.2007 року та №561 від 31.05.2011 року, що були чинними на час спірного нарахування відповідачам заборгованості, послуги з проходження періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки були віднесені до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Крім цього виконавцями послуг з водопостачання та централізованого водовідведення у м.Львові було визначено відповідні житлово-експлуатаційні підприємства. Тому, враховуючи, що позивач у спірний період не був виконавцем послуг водопостачання та водовідведення, а лише виробником таких на нього і не міг бути покладений обов'язок проведення періодичної повірки квартирних засобів обліку тим більше за його рахунок.
Окрім цього, зважаючи на зміст п. 24 Постанови Кабінету міністрів України №869 від 1.06.2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» при застосуванні норм, на які посилається суд, слід враховувати те, що проведення періодичної повірки квартирних засобів обліку виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення та за його рахунок здійснюється з врахуванням того, що витрати на такі послуги включаються до тарифу на водопостачання та водовідведення з врахуванням якого споживачем оплачуються такі послуги.
Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось до тарифу, з врахуванням якого позивачем здійснюється нарахування відповідачам плати за водопостачання та водовідведення оплата з проходження повірки лічильників не внесена.
Не внесено такої плати і у тариф, за яким здійснюється розрахунок плати відповідачам послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій третьою особою ЖБК №187, який як вбачається із пояснення представника вказаної особи та їх листа від 4.03.2013 року (а.с. 94) також не є виконавцем послугу з центрального водопостачання та водовідведення.
Враховуючи вказане відповідачі самостійно повинні здійснювати повірку лічильників, про що їх було попереджено при складанні акту розпломбування водолічильників 3.11.2011 року та що ними і було зроблено, однак не протягом місяця, а через рік.
Враховуючи вказане позивачем правомірно здійснено нарахування заборгованості за водопостачання та водовідведення відповідачам та така заборгованість підлягає стягненню на користь позивача. Тому рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вказаним слід визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги та таку теж задовольнити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 3, 4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» - задовольнити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Житлово-будівельний кооператив № 187, Дочірнє сервісне підприємство «Водомір» Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про стягнення заборгованості за надання послуг з водопостачання та водовідведення - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ЛМКП «Львівводоканал» 1109 грн. 68 коп. заборгованості за надання послуг з водопостачання та водовідведення за період з 1.01.2012 року по 1.11.2013 року.
Стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ЛМКП «Львівводоканал» 229,4 грн. сплаченого ними судового збору за подання позовної заяви та 121,8 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник