Справа № 444/2950/13 Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р.Б.

Провадження № 22-ц/783/3473/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія: 47

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретар: Глинський О.А.,

з участю представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ВДВС Жовківського РУЮ - Ача М.І., представника відповідача ПП «Нива В.Ш.» - Пащука А.І., відповідача ОСОБА_7, представників відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу Держземагентства у Жовківському районі, ОСОБА_12, Відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції, Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» в особі філії 14 ПП «Нива-В.Ш.», ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними прилюдних торгів та протоколів про проведення прилюдних торгів від 11.03.2012 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки та незавершеного будівництва на ній із незаконного чужого володіння, визнання права власності, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 17 лютого 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Відділу Держземагенства у Жовківському районі, ОСОБА_12, Відділу ДВС Жовківського РУЮ, ПП "Нива-В.Ш." в особі філії 14 ПП "Нива-В.Ш.", ОСОБА_7, ОСОБА_8 про: визнання недійсними прилюдних торгів та протоколу про проведення прилюдних торгів щодо реалізації земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, пл. 0.0684 га, кадастровий номер 4622782500:01:010:0010 та незавершеного будівництва, розташованого на ній; визнання недійсним Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 11.09.2012 року, виданим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрованого в реєстрі за № 17160 щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0684 га, кадастровий номер 4622782500:01:010:0010 та незавершеного будівництва, розташованого на ній; визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 березня 2013 р. посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрованого в реєстрі за №213; витребування земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0684 га, кадастровий номер 4622782500:01:010:0010 та незавершеного будівництва, розташованого на ній із чужого незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 та визнання за нею право власності на земельну ділянку та незавершене будівництво, що розташоване на ній - відмовлено.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі. Вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом при ухваленні рішення, не були досліджені та належним чином оцінені всі обставини, що мають значення для правильного вирішення даної справи. Зазначають, що ОСОБА_2, згідно договорів купівлі продажу від 1.05.2009 року, набула у власність спірну земельну ділянку та об'єкт незавершеного будівництва. Згодом позивач дізналася, що у 2012 році спірна земельна ділянка та об'єкт незавершеного будівництва продані з прилюдних торгів ОСОБА_7 в порядку виконання вироку суду щодо конфіскації майна попередньої їх власниці, у якої вона їх придбала, а саме ОСОБА_12 В подальшому ОСОБА_7 вказані об'єкти продав ОСОБА_9 Вважає, що вказані продажі її майна є незаконними та такими, що порушують її права, чого суд ухвалюючи рішення не врахував.

Позивач ОСОБА_2, представник відповідача Відділу держземагенства у Жовківському районі Львівської області, відповідач ОСОБА_12 у судове засідання не з'явилися, хоча повідомлялись належним чином про час та місце судового розгляду. Однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності зважаючи нате, що клопотань про відкладення розгляду справи від вказаних осіб (їх представників) не надходило, доказів, що свідчили б про поважність причин їх неявки у судове засідання представлено не було, зважаючи на вимоги ст. 305 ч.2 ЦПК України, те, що від відповідача Відділу держземагенства у Жовківському районі Львівської області до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника та те, що інтереси позивача у судовому засіданні захищав представник.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, пояснення решти осіб, що беруть участь у справі в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не представлено належних та допустимих доказів того, що оскаржувані прилюдні торги відбулися з порушенням норм законодавства, що, на думку суду, і було підставою позову. Так, жодних порушень спеціалізованою організацією, якою були проведені торги допущено не було. Що ж стосується дій державного виконавця при проведенні виконавчих дій, зокрема, і по організації проведення згаданих прилюдних торгів, то такі його дії мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Такі висновки суду, на думку колегії суддів, обставинам справи не відповідають та зроблені без дотримання норм матеріального та процесуального права. Рішення ж суду підлягає скасуванню з ухвалення нового, яким позовні вимоги слід задовольнити частково.

Так, як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_2 звернувшись із згаданими позовними вимогами у задоволенні яких судом було відмовлено, посилалась на те, що самі прилюдні торги, а також подальше відчуження спірних земельної ділянки та об'єкту незавершеного будівництва проведені та здійснені в порушення вимог закону, оскільки при проведенні торгів та подальшому відчуженні спірних об'єктів не було враховано того, що вона є власником ділянки та об'єкту незавершеного будівництва розташованого на ній. Відчуженням таких об'єктів порушено її право власності.

Відповідно до ст. 334 ЦК України (в реакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин 1.05.2009 року) Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 657 ЦК України (в ред. станом на 1.05.2009 року) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Крім цього, що стосується спеціального закону щодо набуття права власності на земельні ділянки, яким є Земельний кодекс України, то відповідно до ст. 125 ЗК України (в ред. станом на 1.05.2009 року) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ж ст. 126 ЗК України, (в ред., що діяла у той же час) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Ст. 131 ЗК України (в ред. станом на 1.05.2009 року) вказує, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Крім цього, згідно пп. «в» п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що: з 1 січня 2002 р. відповідно до статті 125 ЗК право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. N 1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорюється між позивачем та відповідачем ОСОБА_12 1.05.2009 року було укладено два договори: купівлі-продажу земельної ділянки (в який в подальшому було внесено зміни 9.12.2011 року) та об'єкта незавершеного будівництвом житлового будинку, що розташований на ній, за адресою АДРЕСА_1.

Такі договори, відповідно до вимог чинного на той час законодавства були нотаріально посвідчені та були зареєстровані у державному реєстрі за номерами №1139 та №1136 відповідно.

Враховуючи вказані вище вимоги закону позивач 1.05.2009 року набула право власності на вказані два спірні об'єкти нерухомості та є їх законним власником і на даний час, оскільки такі договори є чинними, ніким не скасовані та не визнані недійсними.

Враховуючи вказане, а саме те, що позивач є законним власником спірних об'єктів нерухомості, в силу ст.ст. 316-319, 321, 325 ЦК України, ст.ст. 78, 79, 80, 81, 90 ЗК України, ніхто не вправі розпоряджатись її власністю без її згоди та відома.

Враховуючи наведене, здійснюючи дії по проведенню та проводячи спірні прилюдні торги з реалізації конфіскованого нерухомого майна 29.08.2012 року (на виконання вироку Залізничного районного суду м.Львова від 4.03.2010 року, за яким попередній власник ділянки та об'єкту незавершеного будівництва ОСОБА_12 була засуджена, зокрема і до конфіскації майна) та отримуючи Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів 11.09.2012 року відповідачі діяли всупереч вимогам закону, порушуючи права власника згаданих об'єктів нерухомості ОСОБА_2, а тому вказані торги, оформлені відповідним протоколом підлягають визнанню недійсними, а свідоцтво відповідно - скасуванню. Чим слід визнати обґрунтованими дві із перших позовних вимог.

Вказане відповідає також вимогам ст.ст. 203, 215 ЦПК України та підтверджується правовими позиціями Верховного Суду України у Постановах, винесених у справах №6-140цс12 та 6-116цс12.

Що стосується решти позовних вимог, то, на думку колегії суддів, відповідно до ст.ст. 15, 16, 216, 388 ЦК України п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду №9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», задоволенню підлягає лише одна, про витребування спірних об'єктів нерухомості у останнього їх набувача ОСОБА_8, враховуючи, що лише ця вимога є підставною та відповідає передбаченому законом порядку захисту прав позивача.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Що стосується доводів відповідачів про те, що на спірні об'єкти нерухомості під час розслідування кримінальної справи стосовно ОСОБА_12 був накладений арешт, то такі не спростовують права власності позивача на об'єкти нерухомості, оскільки договори купівлі продажу від 1.05.2009 року за якими вона їх набула у власність є дійсними, а крім цього арешт на майно обвинуваченої ОСОБА_12 був накладений 1.06.2009 року, тобто у час коли вказані об'єкти перестали перебувати у її власності та на такі арешт, як на її (ОСОБА_12) власність, накладений бути не міг.

Щодо доводів відповідачів про те, що згідно ч.2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень теж не заслуговують на увагу. Так, вказані об'єкти були продані в порядку виконання судових рішень в порушення вимог закону, оскільки їх продаж здійснений в порядку виконання судового рішення, що позивача не стосувалось, а стосувалось попереднього власника, якій такі об'єкти на час винесення рішення не належали, а тому не могли бути продані на його виконання в частині конфіскації всього її майна.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати частково обґрунтованими, а таку задовольнити частково. Рішення ж суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати недійсними спірні прилюдні торги, оформлені відповідним протоколом, а свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів - скасувати. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 спірні об'єкти нерухомості.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, 4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Відділу Держземагентства у Жовківському районі, ОСОБА_12, Відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції, Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» в особі філії 14 ПП «Нива-В.Ш.», ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними прилюдних торгів та протоколів про проведення прилюдних торгів від 11.03.2012 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки та незавершеного будівництва на ній із незаконного чужого володіння, визнання права власності - задовольнити частково.

Прилюдні торги з реалізації конфіскованого нерухомого майна проведені 29.08.2012 року, що оформлені протоколом №1412047 - 1 - визнати недійсними.

Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане 11.09.2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_13 за реєстровим №1760 - скасувати.

Витребувати земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 4622782500:01:010:0010 та об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 10%, що розташований за адресою АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з Відділу Держземагентства у Жовківському районі, ОСОБА_12, Відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції, Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» в особі філії 14 ПП «Нива-В.Ш.», ОСОБА_7, ОСОБА_8 по 93,28 грн. судового збору в користь ОСОБА_2 за подання позовної заяви.

Стягнути з Відділу Держземагентства у Жовківському районі, ОСОБА_12, Відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції, Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» в особі філії 14 ПП «Нива-В.Ш.», ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 по 57,38 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

Т.А. Гірник