КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"03" липня 2014 р. Справа №910/2526/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Шипка В.В.

при секретарі судового засідання Волошиній З.В.

та представників:

від заявника: не з'явилися;

від боржника: Івчук Ю.В. (дов. від 20.05.2013) та голови ліквідаційної комісії боржника: Галічева В.О. (пасп. серії НОМЕР_1 від 26.06.2013);

від розпорядника майна: не з'явилися;

від ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві: Жукова В.І. (дов. від 06.06.2014 № 2113/9/26-54-10-034);

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.05.2014

у справі № 910/2526/14 (суддя - Івченко А.М.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"

про порушення провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі № 910/2526/14 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"; визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" у розмірі 21807470,28 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"; зобов'язано здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника; призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" арбітражного керуючого Драчова Руслана Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 18.04.2013 НОМЕР_2); зобов'язано розпорядника майна у строк до 02.07.2014 скласти реєстр вимог кредиторів; та подати його на затвердження до господарського суду та інше.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 04.06.2014, в якій просить ухвалу господарського суду м. Києва від 21.05.2014 у даній справі скасувати, провадження у справі припинити.

В обґрунтування апеляційної скарги ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 у даній справі прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі за текстом - ДПІ в Оболонському районі) та призначено її розгляд на 03.07.2014.

02.07.2014 через відділ документального забезпечення від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю прийняття участі представником товариства в іншому судовому процесі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 03.07.2014 представник апелянта та представник боржника апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Представник ініціюючого кредитора та розпорядника майна не з'явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, господарський суд виходить з того, що у даному випадку апелянт не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Зважаючи на викладене, клопотання апелянта про відкладення розгляду апеляційної скарги задоволенню не підлягає.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників судового процесу, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 1 статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 24.02.2014 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство до розгляду, зобов'язано арбітражного керуючого Драчова Руслана Миколайовича, визначеного автоматизовною системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство, у строк до 04.03.2014 надати до суду заяву про його участь у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк".

Як встановлено під час апеляційного провадження, до заяви ініціюючого кредитора - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" додано копії наступних документів: рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі № 57/127, наказ господарського суду міста Києва від 05.03.2013 у справі № 57/127 та постанови Відділу примусового виконання рішень ДВС України, а саме: про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2013, про зміну назви сторони виконавчого провадження від 29.10.2013, про виправлення помилки від 19.04.2014.

Як зазначалось вище, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі № 910/2526/14 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"; визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" у розмірі 21807470,28 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"; зобов'язано здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника; призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" арбітражного керуючого Драчова Руслана Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 18.04.2013 НОМЕР_2); зобов'язано розпорядника майна у строк до 02.07.2014 скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду та інше.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Апелянт в апеляційній скарзі, цитуючи абз. 7 ст. 1 Закону, трактує по своєму вказану норму зазначаючи, що орган податкової служби є кредитором, враховуючи, що він здійснює контроль за правильністю та своєчасністю справляння обов'язкових платежів.

Проте, в абз. 7 ст. 1 Закону, визначено термін кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Оскаржуючи ухвалу у даній справі про банкрутство, ДПІ в Оболонському районі вказує на те, що боржник перебуває у нього на обліку як платник податків.

Проте в матеріалах справи відсутні докази звернення скаржника з грошовими вимогами до боржника в порядку, встановленому Законом.

Таким чином, ДПІ в Оболонському районі не набула статусу учасника справи про банкрутство, оскільки не звернулася з грошовими вимогами до боржника.

В апеляційній скарзі апелянт жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги. У судове засідання такі докази апелянтом також не подані.

Доводи викладені в апеляційній скарзі стосовно відсутності відповіді боржника на запит про проведення перевірки, не підтверджені належними доказами та не підтверджують наявність у боржника боргу перед ДПІ в Оболонському районі. Відсутня наявність порушення прав апелянта на здійснення податкової перевірки боржника платника податків.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Отже, право, визначене у ст. 91 ГПК України, на подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, у даному випадку, податковим органом було не доведено суду.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на вищевикладене, на те, що ДПІ в Оболонському районі не набула статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, права апелянта оскаржуваною ухвалою не порушені, питання про права і обов'язки апелянта стосовно сторін у справі судом першої інстанції в даному випадку не вирішувались, апелянт не довів права на оскарження прийнятої судом першої інстанції ухвали від 21.05.2014 у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що провадження за апеляційною скаргою ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві має бути припинено.

Керуючись ст. ст. 4-1, 4-7, 32-34, 43, п. 1 ч. 1 ст. 80, 86, 99 ГПК України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на ухвалу господарського суду м. Києва від 04.06.2014 у справі № 910/2526/14.

2. Матеріали справи № 910/2526/14 повернути до господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

В.В. Шипко