ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" червня 2014 р. м. Київ К/800/4827/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Головчук С.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Луганської обласної комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок ЧАЕС та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробовуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Луганської обласної комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок ЧАЕС та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року - без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивачка звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на допущення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судами встановлено, що 29 серпня 1986 року, на підставі розпорядження № 34 від 26 серпня 1986 року, позивачку відряджено Рубіжанською міською лікарнею у село Поліське Київської області для надання медичної допомоги евакуйованому населенню із зон відчуження внаслідок аварії на ЧАЕС строком на 1 місяць. 04 січня 1991 року їй видано тимчасове посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС НОМЕР_1, згідно із яким вона мала право на пільги, встановлені законодавством колишнього СРСР .
27 липня 2012 року на засіданні Луганської обласної комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок ЧАЕС та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 в наданні статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи через не підтвердження достовірності довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації, про що складено відповідний протокол
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про правомірність дій відповідача на підставі відповідних доказів та норм чинного законодавства, тому суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, статтею 9 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно зі статтею 10 зазначеного Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 11 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;
В статті 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що крім встановлених цією статтею категорій осіб, право на пільги та компенсації, передбачені цим Законом, мають особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями.
Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і таких, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення. Підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій (ст. 15 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Таким чином, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Як встановлено судами позивачка перебувала у відрядженні в Київській область смт. Поліське з 29 серпня 1986 року по 01 жовтня 1986 року (протягом одного місяця), що підтверджується відповідним розпорядженням № 34 від 26 серпня 1986 року та довідкою від 01 червня 1991 року Рубіжанської міської лікарні і розрахунком суми заробітної плати.
Поліська центральна районна лікарня, куди була відряджена позивачка з 29 серпня 1986 року по 01 жовтня 1986 року зазначена в Переліку місць за межами зони відчуження, де за урядовими завданнями у 1986-1987 роках виконувались роботи в особливо шкідливих умовах (за радіаційним фактором), пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.1996 № 1391.
Враховуючи те, що позивачка перебувала у відрядженні за межами зони відчуження менше 3 місяців, то судами зроблено обґрунтований висновок про відсутність у неї права отримання статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, та ним повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 232 КАС України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Луганської обласної комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок ЧАЕС та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробовуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.В. Ліпський
Судді: С.В. Головчук
Ю.К. Черпак