Ухвала іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів: Романець Л.А., Широян Т.А.,
за участю прокурора Чупринської Є.М.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 червня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з доповненнями до скарги на вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 15 жовтня 2013 року.
Зазначеним вироком, залишеним без зміни судом апеляційної інстанції, засуджено:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого в силу ст. 89 КК,
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимостей,
кожного до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 350 КК на строк 5 років;
- за ч. 2 ст. 296 КК на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на них обов'язки, передбачені пунктами 3, 4 ст. 76 КК.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 11 вересня 2010 року о 23.30 год. перебуваючи у службовому кабінеті начальника опорного пункту охорони правопорядку Надеждівської сільської ради по вул. Гагаріна, 24 в с. Надеждівка Чаплинського району Херсонської області, спільно умисно з метою припинення виконання функціональних обов'язків начальника зазначеного опорного пункту ОСОБА_3, який виконував громадський обов'язок по охороні правопорядку, нанесли останньому чисельні удари по різним частинам тіла, завдавши легких тілесних ушкоджень.
Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02 листопада 2011 року о
19.00 год. у стані алкогольного сп'яніння, біля фельдшерсько-акушерського пункту в с. Надеждівка, спільно грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю безпідставно завдали ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення судами вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного засудженим покарання ступеню тяжкості злочинів та їх особам внаслідок м'якості, порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор зазначає, що суд у порушення положень ст. 334 КПК 1960 року не мотивував у вироку звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням та безпідставно застосував положення ст. 75 КК, не взяв до уваги те, що шкоду завданої злочинами не відшкодовано, а дані про особи засуджених не знижують ступінь їх суспільної небезпеки та вчинених ним діянь. Крім того, на думку прокурора, суд безпідставно не врахував у якості обставини, що обтяжує покарання, вчинення засудженими злочину у стані алкогольного сп'яніння.
У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушують питання про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій і закриття кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК 1960 року у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. На обґрунтування своїх вимог засуджені вказують, що їх дії викликані неправомірними діями потерпілого, який завдав засудженому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень не можуть бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК. Крім того, зазначають, що матеріалами кримінальної справи не підтверджується наявність умислу у засуджених на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 у зв'язку з виконанням ним громадського обов'язку по охороні правопорядку. На думку засуджених, суд на порушення ст. 334 КПК 1960 року не дав оцінки наданим доказам на підтвердження зазначених вище доводів та виклав у вироку обвинувачення, що не відповідає вимогам зазначеної норми процесуального закону. Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 377 КПК 1960 року.
На касаційну скаргу прокурора від засуджених ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 надійшли заперечення, в яких вони просять скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу прокурора та заперечував проти задоволення скарги засуджених, перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.
Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених
ч. 2 ст. 350 та ч. 2 ст. 296 КК, зроблені судом на підставі доказів, які, з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, були досліджені і перевірені під час розгляду справи та їм дана належна оцінка.
Зокрема, винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК підтверджується сукупністю обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, таких як: показання потерпілого ОСОБА_3 про заподіяння йому тілесних ушкоджень засудженими при виконанні ним обов'язків начальника пункту охорони громадського порядку; показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 які були очевидцями спричинення потерпілому тілесних ушкоджень; протокол огляду місця події
а.с. 7, т. 1), відповідно до якого у кабінеті начальника пункту охорони громадського порядку було виявлено безлад та сліди крові; висновки судово-медичної експертизи № 74/319 МНК від 12 жовтня 2010 року (а.с. 42, т. 1) щодо характеру, тяжкості та локалізації тілесних ушкоджень у потерпілого; іншими наведеними у вироку доказами.
Доводи у касаційній скарзі засуджених про те, що вони не знали про виконання потерпілим ОСОБА_3 обов'язків начальника пункту охорони громадського порядку та захищались від його дій, також належним чином перевірені місцевим судом і спростовані наявними у справі доказами.
Висновки суду про скоєння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 хуліганства за викладених у вироку обставин підтверджуються наступними доказами: показаннями потерпілого ОСОБА_4 про обставини вчинення хуліганських дій засудженими, що супроводжувались спричиненням йому тілесних ушкоджень; показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3; висновками судово-медичної експертизи № 67/346 МНК від 10 листопада 2011 року (а.с. 26, т. 4); іншими доказами, яким суд дав належну оцінку.
Твердження засуджених про неправомірні дії потерпілого ОСОБА_4 були ретельно перевірені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Апеляційний суд, розглянув справу за апеляціями захисників засуджених з дотриманням вимог закону, перевірив викладені в них доводи, за змістом аналогічні доводам касаційної скарги засуджених, та відповідно з вимогами
ст. 377 КПК 1960 року, навів докладні мотиви прийнятого рішення.
Інші доводи касаційної скарги засуджених щодо неповноти та однобічності судового слідства відповідно до статей 370-372 КПК 1960 року не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, оскільки ними по суті заперечуються правильність встановлення судом фактичних обставин справи.
Посилання у касаційній скарзі прокурора на неправильне застосування судом ст. 75 КК є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з матеріалів справи суд дотримався зазначених норм закону та звільняючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу кожного з засуджених, які раніше не судимі, позитивно характеризуються за місцем роботи, негативно - за місцем проживання, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, обставини, що пом'якшують покарання.
Посилання у скарзі прокурора про не наведення судом у вироку мотивів невизнання у якості обставини, що обтяжує покарання засуджених, вчинення ними злочину у стані алкогольного сп'яніння, є правильним, однак колегія судів вважає, що дане порушення не є таким, що може вплинути на рішення суду в частині призначення засудженим покарання, оскільки воно є таким, що відповідає вимогам статей 65, 75 КК, та є необхідним й достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХI «Перехідні положення» КПК, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу прокурора та засуджених ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 15 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.
С у д д і:
__________________________________________________________________
Т.С. Шилова Т.А. Широян Л.А. Романець