Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Вільгушинського М.Й.,
суддів Чуйко О.Г., Наставного В.В.,
за участю прокурора Деруна А.І.,
засудженого ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 26 червня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 03 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2013 року щодо нього.
Вироком Шевченківського районного суду Харківської області від 03 грудня 2012 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, останній раз 21.10.2011 року вироком Ізюмського міського суду за ст. 296 ч. 3 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків призначено шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за даним вироком невідбутого покарання за вироком Ізюмського міського суду Харківської області від 21 жовтня 2011 року у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 07 листопада 2011 року близько 01-00 ночі повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2 і ОСОБА_3, з розподілом ролей, з проникненням в будинок АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, з використанням автомобіля ВАЗ-2102, д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 таємно викрали чуже майно потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму 2 150 грн., яким розпорядилися згідно попередньої домовленості.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2013 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а його апеляцію - без задоволення.
Вказаним вироком засуджено ОСОБА_2 і ОСОБА_3, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок та ухвалу щодо себе скасувати, звільнити його від відбування покарання або направити справу на новий судовий розгляд. Вказує на те, що не вчиняв злочину, за який його засуджено, а кримінальна справа щодо нього сфабрикована працівниками міліції. Зазначає про те, що під час досудового слідства на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювався фізичний і психологічний тиск працівниками міліції, внаслідок чого вони обмовили його у вчиненні з ними злочину за попередньою змовою. Крім того, вказує на порушення його права на захист, оскільки йому не було призначено захисника, хоч він і клопотав про таке призначення.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого про підтримання доводів касаційної скарги, пояснення прокурора про заперечення проти касаційної скарги та законність судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З положень ст. 44, ст. 47 ч. 4 КПК України 1960 року вбачається, що захисник допускається до участі у справі на будь-якій стадії процесу, починаючи з моменту визнання особи підозрюваним чи пред'явлення їй обвинувачення. Захисник призначається у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний бажає запросити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може цього зробити.
Вказані положення регламентуються і ст. 59 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Згідно практики Європейського Суду та ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право захищати себе особисто чи використовувати особисту допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно. Недодержання вказаних положень Європейський суд визнає порушенням процесуальних прав заявника.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 січня 2013 року засуджений ОСОБА_1 після постановлення вироку подав до районного суду клопотання, в якому просив призначити йому захисника для юридично правильного оформлення та подання апеляційної скарги. (т. 6 а.с. 35). Після чого у своїй заяві від 31 січня 2013 року ОСОБА_1 повторно вказав про необхідність призначення йому захисника. (т. 6 а.с. 46).
Проте, суд першої інстанції на таке прохання засудженого ОСОБА_1 уваги не звернув та будь-якого рішення з вказаного питання не прийняв. Наявна у матеріалах справи довідка не підтверджує факту призначення засудженому ОСОБА_1 захисника та не містить будь-яких даних про те, коли і якого саме адвоката було призначено його захисником.
Не звернув на вказане клопотання уваги і апеляційний суд, захисника не призначив, а справа щодо ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції була розглянута без участі захисника. Ця обставина призвела до порушення права засудженого на захист.
Порушення права на захист відповідно до ст. 370 ч. 2 п. 3 КПК 1960 року є безумовною підставою для скасування судового рішення, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Вказане порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотним і відповідно до ст. 398 ч. 1 п. 1 КПК України 1960 року підставою для скасування ухвали апеляційного суду, а тому доводи засудженого ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими і скарга в цій частині підлягає задоволенню.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа щодо нього - направленню на новий апеляційний розгляд.
При новому апеляційному розгляді необхідно врахувати наведене, перевірити інші доводи, зазначені в касаційній скарзі та апеляції засудженого щодо доведеності вини ОСОБА_1, неправильного застосування кримінального закону та інших порушень кримінально-процесуального закону, справу розглянути відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу щодо нього направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
____________________ ______________ _______________
М.Й.Вільгушинський О.Г.Чуйко В.В.Наставний