Справа № 127/1385/14-ц Провадження № 22-ц/772/1622/2014Головуючий в суді першої інстанції:Романчук Р. В.

Категорія: 27 Доповідач: Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Берегового О. Ю.,

суддів: Денишенко Т. О., Матківської М. В.,

при секретарі: Руденко О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариств комерційний банк "Приватбанк" про нарахування та виплату відсотків по депозитному вкладу та стягнення моральної шкоди ,-

встановила:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про нарахування та виплату відсотків по депозитному вкладу та стягнення моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що 03.03.2010 року померла дружина позивача ОСОБА_2 та мати позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на ім'я якої у Вінницькій філії Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" був відкритий депозитний вклад "Стандартний". згідно укладеного депозитного договору, від 26.02.2008 року №SAMDN25000700982704. Заповіту на вклад складено не було.

З 26.02.2009 року ставка по депозиту була збільшена до 20% річних. За умовами п. 2 договору по вкладу відсотки нараховувалися та сплачувалися за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів у році, з наступного дня від надходження коштів в банк. Згідно п. 6 договору вклад пролонгується за згодою сторін, або автоматично у разі незвернення особи перед закінченням строку розірвання договору.

Станом на 26.02.2010 року на зазначеному рахунку містилась сума 11 999 грн. 99 коп., з яких 1 999 грн. 99 коп. - нараховані відсотки за 1 рік. Ними були отримані свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину за законом на даний вклад з нарахованими відсотками та 11.03.2011 року подано заяви в банк щодо повернення вкладу з нарахованими відсотками. Однак у відділенні банку їм було повернуто тільки масу вкладу.

Виконуючи волю ОСОБА_4, отримані кошти 10 000 грн. в цей же день були покладені на рахунок, відкритий з метою накопичення коштів для онуки покійної, ОСОБА_5 (вклад "Копилка детям"). На день отримання коштів вперше на рахунку залишилось згідно з їх розрахунками 4 676 грн. 16 коп..

Не отримавши зрозумілих пояснень щодо неповернення нарахованих відсотків по вкладу, 29.04.2011 року ними було написано заяву до керівництва ПАТ КБ "Приватбанк" щодо надання роз'яснень. Отримана відповідь від 12.05.2011 року №30.1.0.0/2-110504/2122 з центрального офісу "Приватбанку" з власним тлумаченням законодавства їх не влаштувала. Після звернення до Національного банку України із заявою від 19.09.2013 року ними 02.10.2013 року отримана відповідь за № 47-606/15827 щодо неправомірності дій і хибної позиції ПАТ КБ "Приватбанк" з посиланням на відповідну Постанову Верховного Суду України від 04.09.2013 року. Вони повторно звернулися до банку з проханням нарахувати та видати проценти по зазначеному вкладу та додали копії рішень Верховного Суду України та відповіді Національного банку України. Однак, отримали відповідь, яка практично повторює раніше надану.

В поданій позовній заяві позивачі посилались, поряд з іншим, на те, що протиправні дії відповідача призвели до того, що вони зазнають душевних страждань, так як не можуть в повному обсязі виконати останню волю померлої ОСОБА_4, тобто всі кошти з її рахунку перекласти на рахунок її онуки, щоб в подальшому використати їх на навчання. Діями відповідача їм завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що в них виникли систематичні головні та серцеві болі, порушення сну, розвинулася гіпертонія.

Зважаючи на викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їм не виплачену суму та нараховані відсотки по депозитному вкладу від 26.02.2008 року №SAMDN25000700982704 за весь період користування відповідачем коштами в сумі 5 090 грн. 57 коп. згідно розрахунку, що ними додавався, стягнути з відповідача на їх користь моральну шкоду в розмірі 6 000 грн.; зобов'язати відповідача здійснити виплату всієї суми одноразово шляхом перерахування її на вклад «Копилка детям» №SAMDN10000715420340 у цьому ж банку.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про нарахування та виплату відсотків по депозитному вкладу та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права просили зазначене рішення скасувати та постановити нове рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухва лене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказа ми, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність вис новків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи , що 26.02.2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_4 було укладено договір №SAMDN25000700982704 (Вклад «Стандарт»), відповідно до якого ОСОБА_4 передала відповідачу вклад в сумі 10 000 грн. строком на 12 місяців зі сплатою 14 відсотків річних (а.с. 6).

Відповідно до п.п. 2, 6 договору, нарахування відсотків по вкладу проводиться банком з першого робочого дня банку по закінченню строку вкладу, вказаного в п. 1 договору. У випадку, якщо клієнт не заявив про відмову від продовження строку вкладу, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, указаний у п. 1 договору. Строк вкладу продовжується неодноразово.

Згідно додаткових угод до договору відсоткова ставка по вкладу збільшена на 0,50 % (а.с. 7,8).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниці (а.с. 5).

Зі свідоцтва про право власності від 03.03.2011 року, посвідченого державним нотаріусом першої Вінницької державної нотаріальної контори Гречко Ж. Б. зареєстрованого в реєстрі за №3-762, вбачається,. що ОСОБА_2 пережившому чоловікові ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно набуте подружжям за час шлюбу, яке складається з: грошових вкладів з нарахованими відсотками та компенсацією, що зберігається у відділені "Пироговське" Вінницької філії ПАТ КБ "Приватбанк" від 26.02.2008 року згідно договору №SAMDN25000700982704 на депозитному рахунку НОМЕР_2, у Вінницькій філії ПАТ КБ "Приватбанк" від 11.06.2009 року на пенсійному картковому рахунку НОМЕР_3, належних на підставі повідомлення вищезазначеного банку від 06.09.2010 року за №30.1.0.0/2-2100825/1758 на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 10).

Як вбачається із свідоцтв про право на спадщину за законом від 03.03.2011року та від 07.03.2011 року, посвідчених державним нотаріусом першої Вінницької державної нотаріальної контори спадкоємцями майна ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме відповідних часток грошових вкладів з нарахованими відсотками та компенсацією, що зберігаються у відділені "Пироговське" Вінницької філії ПАТ КБ "Приватбанк" від 26.02.2008 року згідно договору №SAMDN25000700982704 на депозитному рахунку НОМЕР_2, є чоловік ОСОБА_2, дочка ОСОБА_3 та батько ОСОБА_6 (а.с. 11) .

Із заяви ОСОБА_3 від 11.03.2011 року адресованої керівнику відділення "Пироговське" ПАТ КБ "Приватбанк", вбачається, що вона просила закрити рахунок та видати кошти на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВРД №113440, рахунок НОМЕР_2 (а.с. 15). З аналогічною заявою звертався і ОСОБА_2 (а.с. 16).

Як свідчить наявна в матеріалах справи виписка банку (а.с. 112), спадкоємцям, згідно зазначених свідоцтв, відповідачем було виплачено: 02.04.2011 року - 10019,61 грн.; 19.04.2012 року - 2003,94 грн.

На неодноразові письмові звернення ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк", а також Національного банку України, щодо нарахування та сплати відсотків за користування банком вкладом отримано відмову (а.с. а.с. 17,21,22,23,29) з зазначенням про припинення нарахування та виплати відсотків з дати смерті вкладника.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, у частині про перерахування та виплату відсотків по депозитному вкладу, виходив з того, що позивачами не було доведено належним чином розмір позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне:

З аналізу ст. ст. 1216 та 1218 ЦК України вбачається, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обв'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

Згідно зі ст. 1219 ЦК України до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Таким чином, сторонами договору банківського вкладу є банк (боржник) і вкладник (кредитор).Зважаючи на те, що зобов'язання банку виплачувати проценти на суму банківського вкладу не пов'язане з особою вкладника, у зв'язку зі смертю кредитора таке зобов'язання не припиняється. До спадкоємців переходять права на вклад у банку та проценти, нараховані на суму вкладу до дня фактичного повернення коштів.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 вересня 2013 року у справі №6-67цс13.

З наданого банком розрахунку відсотків по депозитному вкладу, який розрахований з урахуванням відсоткової ставки 14,5%, загальна сума відсотків складає 2210 грн. 61 коп./ 1588,07 грн. - сума відсотків нарахованих за період з 26.02.2010 року по дату виплати спадкоємцям 10019,61 грн. вкладу 02.04.2011 року, 622,54 грн. - з 26.02.2010 року по 19.04.2012 року, по дату виплати 2003,94 грн. вкладу 19.04.2012 року.

Твердження апелянтів про збільшення відсоткової ставки по депозиту з 26.09.2009 року до 20% не доведено належними доказами.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в цій частині.

Що стосується вимог з приводу стягнення моральної шкоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Пунктами 3, 4, 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки, в супереч вимог даних норм права та ст. 60 ЦПК України позивачами не надано відповідних доказів наявності у них втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність вимог позивачів про стягнення з відповідача на їх користь 6000 грн. моральної шкоди.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, згідно якого позивачам відмовлено у задоволенні вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити виплату всієї суми одноразово шляхом перерахування її на вклад "Копілка дітям", оскільки вони не відповідають способом захисту цивільних прав та інтересів, встановлених ст. 16 ЦК України.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суми відсотків по депозитному вкладу від 26.02.2008 року №SAMDN25000700982704 в сумі 2210 грн. 61 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

За правилами статті 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави судові витрати в сумі 224.40 грн. за подання позовної заяви та 121.80 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2014 року в частині відмови у нарахуванні та виплаті відсотків по депозитному вкладу скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму відсотків по депозитному вкладу від 26.02.2008 року №SAMDN25000700982704 в сумі 2210 грн. 61 коп..

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" на користь держави судовий збір в розмірі 351,20 грн., з яких за подання позовної заяви 229,40 грн. та 121,80 грн. за подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: