Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 червня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Дроботі В.В.

суддів: Власова С.О., Бисаги Т.Ю.

при секретарі: Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 15 січня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пред'явило до ОСОБА_1, ОСОБА_2 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що за договором факторингу він набув право грошової вимоги до відповідачів за двома кредитними договорами. Станом на 13 грудня 2012 року за позичальником ОСОБА_1 утворилась заборгованість за цими договорами у загальному розмірі 1 995 504,89 грн. ОСОБА_2 як поручитель позичальника, також повинен нести солідарну відповідальність за належне виконання грошового зобов'язання.

Посилаючись на те, що письмові вимоги про усунення порушень за кредитними договорами відповідачі не виконали позивач просив стягнути заборгованість в судовому порядку.

Рішенням та додатковим рішенням з відповідачів на користь позивача солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором віл 25 січня 2008 року у розмірі 336 947,95 грн. та за кредитним договором від 2 вересня 2008 року у розмірі 1 658 556,93 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, ухваливши нове, яким у вимогах позивача відмовити. Вказує на те, що докази про одержання нею кредитних коштів у справі немає. Право позивача на дострокове стягнення заборгованості по обох договорах не доведено. Суд стягнув заборгованість не врахувавши пропуск позивачем строків звернення до суду. Доказів про надіслання їй досудової вимоги позивач не надав. Окрім того, розмір стягнутої неустойки значно перевищує розмір заборгованості за кредитними договорами.

Відповідач ОСОБА_2 рішення суду не оскаржив.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачка ОСОБА_1 в ЗАТ «ОТП Банк» одержала два кредита: 25 січня 2008 року у розмірі 23 564,36 доларів США та 2 вересня 2008 року у розмірі 40 000 доларів США.

Позичальниця зобов'язувалась щомісячно згідно графіків сплачувати кредит та проценти за його користування. За першим кредитом вона повинна була виконати свої зобов'язання до 26 січня 2015 року, за другим - до 2 вересня 2016 року.

26 листопада 2010 року позивач за договором про відступлення права вимоги придбав у ПАТ «ОТП Банк» кредитний портфель, за яким набув право грошової вимоги за обома кредитними договорами до боржника.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальницею умов цих договорів за нею утворилась заборгованість по сплаті тіла кредиту та пені.

21 листопада 2012 року за вихідними номерами 324 та 325 позивач повідомив відповідачку про набуття права грошової вимоги та необхідність погашення заборгованості.

Є доведеним, що відповідачка ОСОБА_1 цю вимогу не виконала і заборгованість не погасила.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування до даних правовідносин ст. ст. 526, 536, 610, 611, 623, 625, 1049, 1050 ЦК України та стягнення кредитної заборгованості.

Вона становить:

- за договором № CL - 800/002/2008 від 25 січня 2008 року 186 506,85 грн. і складається із заборгованості по тілу кредита - 151 574,78 грн. ( 18 963,44 долари США), заборгованості по процентам за користування кредитом - 13 418,97 грн. ( 1 678,84 доларів США) та пені - 21 513,10 грн.,

- за договором № МL - 801/082/2008 від 2 вересня 2008 року 520 904,15 грн. і складається із заборгованості по тілу кредита - 307 307,83 грн. ( 38 447,12 доларів США), заборгованості по процентам за користування кредитом - 50 911,81 грн. (6 369,55 доларів США) та пені - 162 684,51 грн.

При цьому при визначенні розміру пені колегія у відповідності до вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 6 листопада 2013 року у справі за позовом ПАТ «Перший Український міжнародний банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно них стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Отже, цей розмір з грудня 2011 року по грудень 2012 року, тобто по день звернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з даним позовом до суду становитиме за першим кредитним договором 21 513,10 грн., а за другим - 162 684,51 грн.

Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Кредитними заявками ОСОБА_1 з її особистими підписами, її особистою заявою про продаж заставного майна, квитанціями, платіжними дорученнями про погашення заборгованості спростовується твердження відповідачки про те, що у справі відсутні докази одержання нею двох кредитів в іноземній валюті.

Цими документами доведено, що кредитні договори нею були укладені, банком виконані, оскільки кредити в сумі 23 564,36 доларів США та 40 000 доларів США видані апелянту, вона на один з них придбала у 2008 році автомобіль «Пежо-407» та передала його в заставу банку, до лютого 2012 року погашала перший кредит, до грудня 2009 року погашала другий кредит.

Право позивача на дострокове стягнення заборгованості по кредитах стверджується положеннями п.п. 1.9.1 обох кредитних договорів, якими передбачено право банківської установи вимагати дострокового виконання позичальником боргових зобов'язань у випадку невиконання позичальником та/або поручителем ОСОБА_2 своїх зобов'язань.

Позивачем строки позовної давності у даному спорі не пропущені. Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Є доведеним, що до ухвалення судом першої інстанції 15 січня 2013 року відповідачка ОСОБА_1 жодних заяв, клопотань про застосування строку позовної давності не заявляла, її заява про це у справі з'явилась вперше лише 27 лютого 2014 року після залишення її апеляційної скарги без розгляду.

Як зазначено вище, строк виконання першого кредитного договору спливає 26 січня 2015 року, останній платіж по цьому зобов'язанню апелянт зробила 27 лютого 2012 року, а з позовом про дострокове стягнення заборгованості банк до суду звернувся 19 грудня 2012 року.

Строк виконання другого кредитного договору сторони встановили датою 2 вересня 2016 року, останній платіж апелянт по цьому зобов'язанню зробила 23 листопада 2009 року, з позовом до суду банк звернувся 19 грудня 2012 року.

Отже, за вимогами про дострокове стягнення кредитної заборгованості по тілу кредита та процентам за його користування позивач звернувся до суду в межах 3-х річного строку позовної давності.

Вимоги Застереження 2 п. 1.9 кредитних договорів про процедуру повідомлення боржника щодо необхідності дострокового виконання боргових зобов'язань та вимоги ч. 1 ст. 1082 ЦК щодо повідомлення боржника про відступлення права вимоги у даному спорі дотримані.

Дві досудові вимоги позивачем 21 листопада 2012 року на адресу позичальниці відправлені рекомендованою кореспонденцією, які вона особисто одержала на наступний день. Вказані обставини стверджуються копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

Неправильне визначення судом розмірів пені в аспекті дотримання спеціальних строків позовної давності по обом кредитним договорам відповідно до положень ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни основного та додаткового рішень суду першої інстанції у цій частині.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Іршавського районного суду від 15 січня 2013 року та додаткове рішення цього ж суду від 8 квітня 2014 року змінити.

Стягнути із ОСОБА_1 (ін.код. НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ін.код. НОМЕР_2) солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальності «ОТП Факторинг Україна» (04210, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, ідентифікаційний код 36789421) заборгованість за кредитними договорами:

- № CL - 800/002/2008 від 25 січня 2008 року у розмірі 186 506,85 грн. (сто вісімдесят шість тисяч п'ятдесят шість грн. 85 коп.), яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 151 574,78 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча п'ятсот сімдесят чотири грн. 78 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом - 13 418,97 грн. (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят грн. 97 коп.), пені - 21 513,10 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот тринадцять грн. 10 коп.),

- № МL - 801/082/2008 від 2 вересня 2008 року у розмірі 520 904,15 грн. (п'ятсот двадцять тисяч дев'ятсот чотири грн. 15 коп.), яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 307 307,83 грн. (триста сім тисяч триста сім грн. 83 коп.), заборгованості по процентам за користування кредитом - 50 911,81 грн. (п'ятдесят тисяч дев'ятсот одинадцять грн. 81 коп.), пені - 162 684,51 грн. ( сто шістьдесят дві тисячі шістьсот вісімдесят чотири грн. 51 коп.)

Рішення в частині стягнення судових витрат залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржено протягом 20 днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області В.В. Дроботя