Справа № 249/3840/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 червня 2014 р. м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді ..............................................Дністрян О.М.,
при секретарі ....................................................Проскуренко М.С., Олійник Ю.О.,
за участю представників позиваача - Супрунової Г.С., Булавіна О.П., відповідачки, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шахтарська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -
В с т а н о в и в :
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості, з тих підстав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25.07.2005 р. ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36, 00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві. Але в порушення ст..ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим, станом на 30.04.2013 р. відповідачка має заборгованість 30 430, 56 грн. Просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 30 430, 56 грн., та судові витрати у розмірі 304, 31 грн..
Представники позивача - Супрунова Г.С. (довіреність № 1614-О від 24.05.2013 р.), Булавін О.П. (довіреність № 710-О від 11.03.2013 р.), у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, дали аналогічні пояснення викладені в позовній заяві, також пояснили, що Банк на свій розсуд встановлює суму кредитного ліміту, відповідачка регулярно користувалась кредитною карткою, списувала, сплачувала, 13.02.2007 р. у неї був встановлений ліміт 9 400 грн., після цього вона користувалась кредитними коштами, 12.04.2007 р. їй був збільшений ліміт до 10 000 грн., тобто відповідачка користувалась кредитною карткою, з Умовами договору була згодна, заяви про незгоду з кредитним лімітом від неї не поступало, щодо строків позовної давності зазначили, що договір діє протягом 12 місяців, якщо жодна із стороні не інформує іншу сторону про припинення дії договору, то він пролонговується ще на один рік, позивачкою не була подана заява про розірвання договору, таким чином, вважають, що підстав для застосування строку позовної давності не має, на підставі вищевикладеного просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що в порушення вимог Цивільного кодексу України, позивач не надав їй оригінал кредитного договору, крім того, у неї змінилися обставини у приватному житті, у червня 2007 року народилася онука-інвалід, якій потрібно було робити операції, в 2009 році у неї зменшився розмір заробітної плати, в жовтні 2008 році захворіла її донька, тому вона була змушена звільнитися з роботи, в травні 2012 року захворіла матір, за якою потрібен був постійний догляд, так як вона перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері, тому у зв'язку з тяжким матеріальним становищем нею була здійснена остання сплата кредиту 31 березня 2010 року, з цього часу позивач не робив ніяких спроб отримати кредит, а тільки очікував зростання процентів. відповідно чинного законодавства, строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права обмежений 3 роками, а позовна давність щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) - 1 рік, таким чином, зазначає, що позовна заява не підлягає задоволенню у зв'язку з закінченням строку позовної давності. Крім того, зазначила, що у розрахунку заборгованості на суму простроченої заборгованості нарахована процента ставка у розмірі 72 %, на що позивач не надав суду доказів, що підтверджують розмір збитків завданих банку неналежним виконанням нею її зобов'язань, також наявність обставин, які мають істотне значення, що підтверджують ненавмисний характер невиконання нею своїх зобов'язань перед позивачем. На підставі вищевикладеного просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
25 липня 2005 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк») та ОСОБА_6 укладений договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36, 00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, строк дії картки - 2 роки.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Позивач свої зобов'язання до договором та угодою виконав, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідно до п.6.5. Умов надання банківських послуг, позивальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використанням, за перевитратами платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п.8.6. Умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давніть встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до ч. ч 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Про випадки залишення позову без розгляду, коли не виключається повторне звернення особи до суду з таким же позовом, до тієї ж особи, про той самий предмет, та порядок обчислення позовної давності у тих випадках йдеться у ст. 265 ЦК України, ч. 1 якої встановлює, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
Суд приймає до уваги, що остання сплата відповідачем платежів за кредитним договором відбулася 31.03.2010 року, тобто з цього часу позивач дізнався про своє порушене право, а тому з огляду на те, що позивач звернувся до суду 01 липня 2013 року то, відповідно, пропустив строк позовної давності, про застосування якої було заявлено в суді першої інстанції відповідачкою ОСОБА_6
Крім того, як убачається із справи № 229/394/13-ц 30.01.2013р. банк звертався в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за цим кредитним договором, але позов був залишений без розгляду.
Згідно ч. 1 ст.265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
За таких підстав суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності про застосування якого було заявлено відповідачем, тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213-215, 226, 294 ЦПК України, суд-
В и р і ш и в :
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Шахтарський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення.
Суддя О.М. Дністрян.