20.06.2014 Суддя: Марченко Н. Ю.
Справа № 253/15311/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
20 червня 2014 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Марченко Н.Ю. при секретарі Сердцовій К.Є., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 /третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4/ про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна, -
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись до суду з даним позовом та уточнивши свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 просить встановити факт перебування її у фактичних шлюбних відносинах та сумісного проживання з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 в м. Горлівка в період з листопада 1999 року по вересень 2007 року, поділити між ними майно, набуте за час фактичних шлюбних відносин, виділити їй та визнати за нею право власності на телевізор "LG" вартістю 5000 грн. та швацьку машинку "Чайка" вартістю 1000 грн., виділи відповідачу ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на холодильник "LG" вартістю 6000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в листопаді 1999 року вони з відповідачем вирішили створити сім'ю та почали мешкати разом в АДРЕСА_1. До вересня 2007 року перебували з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах. Під час сумісного проживання нею та відповідачем було придбане майно: холодильник "LG" вартістю 6000 грн., телевізор "LG" вартістю 5000 грн., швацька машинка "Чайка" вартістю 1000 грн. Спірне майно знаходиться у відповідача, який заперечує, що зазначене майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала за підстав, викладених у позовній заяві, але пояснила, що спірне майно знаходиться за місцем її проживання, наразі відповідач висловлює претензії з приводу цього майна.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов також підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 визнав повністю.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечувала та наполягала на тому, що з 2003 року вони проживали з відповідачем як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу по АДРЕСА_2, а згодом по АДРЕСА_3 у м. Горлівка. ІНФОРМАЦІЯ_1 року в них народився син ОСОБА_6, батьком якого у свідоцтві про народження записаний відповідач. У 2007 зареєстрували з відповідачем шлюб. Наразі подружні відносини між ними припинені та наявний спір з приводу спільного сумісного майна.
Представник третьої особи ОСОБА_7 у судовому засіданні також заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають за наступних підстав:
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.
Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Із прийняттям Сімейного кодексу України (далі - СК України) законодавець закріпив рівні права чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або будь-якому іншому шлюбі, зокрема на майно, набуте ними за час спільного проживання.
Так, згідно ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина 1 статті 70 СК України).
Оскільки СК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, то з урахуванням загальних правил дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) його норми застосовуються виключно до сімейних правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004 року.
Відповідно до роз'яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
У статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Таким чином, сім'ї притаманні такі ознаки, як спільне господарство, спільний сімейний бюджет, наявність відносин, які мають усталений характер, який притаманний подружжю.
Виходячи з вищенаведеного, майнові права та обов'язки сторін, які проживають без реєстрації шлюбу є похідними від того, чи притаманні їх відносинам ознаки сім, тобто чи є вони членами сім'ї в розумінні ст. 3 СК України.
Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, подавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-59 ЦПК України; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Разом з тим позивач не надала суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту її проживання з відповідачем однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 1 січня 2004 року по вересень 2007 року.
Суд не приймає визнання відповідачем позову, оскільки воно суперечить закону та порушує права та інтереси іншої особи.
Доводи позивача та відповідача щодо їх перебування у фактичних шлюбних відносинах з листопада 1999 року по вересень 2007 року спростовуються народженням ІНФОРМАЦІЯ_1 року у відповідача та третьої особи ОСОБА_4 спільної дитини - ОСОБА_6, батьком якого у свідоцтві про народження записаний саме відповідач, а також укладенням 5 жовтня 2007 року шлюбу між відповідачем та третьою особою ОСОБА_4, що підтверджується копіями свідоцтв про народження та про шлюб.
Враховуючи, що у суді не знайшов свого підтвердження факт проживання позивача та відповідача однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а належність майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України пов'язується з судовим рішенням, яким встановлені такі юридичні факти, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.
При цьому суд вважає необхідним покласти на позивача судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
З матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2013 року позивач звернулася до суду з позовом немайнового характеру, 4 лютого 2014 року позивач також заявила вимоги майнового характеру.
Тому з урахуванням вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання до суду даного позову в частині вимог немайнового характеру складає 114,70 грн., а в частині вимог майнового характеру - 243,60 грн.
Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у сумі 114 грн. 71 коп.
Таким чином, оскільки в задоволенні позову відмовлено, з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 243 грн. 59 коп.
Керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 /третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4/ про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 243 грн. 59 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м. Горлівки шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н. Ю. Марченко