Справа № 127/16136/13-ц Провадження № 22-ц/772/1884/2014Головуючий в суді першої інстанції:Вохмінова О. С.

Категорія: 27 Доповідач: Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,

суддів:Іващука В.А., Пащенко Л.В.,

при секретарі:Пантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору позики,

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду із вказаним позовом, зазначала, що ОСОБА_8 з метою придбання двокімнатної квартири для своєї сім'ї взяла у борг у позивачки 20 000 доларів США, які зобов'язалася повернути до 31 грудня 2012 року.

У липні 2011 року відповідачі придбали квартиру АДРЕСА_1, однак грошові кошти до цього часу не повернули.

Позивачка вважає, що кошти, які вона надала у борг відповідачці, є спільною сумісною власністю відповідачів, як подружжя, тому вони є солідарними боржниками.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_7 просила стягнути на її користь солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 162 290 грн.75 коп. боргу за договором позики, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 04 червня 2011 року та 3% річних від простроченої суми боргу, а також понесені нею судові витрати.

У вересні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому вказував, що він не знав про існування боргового зобов'язання між його дружиною ОСОБА_8 та ОСОБА_7, згоди на укладення цього договору не надавав.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_6 просив визнати недійсним договір позики від 04 червня 2011 року , укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2013 року позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_8, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 заборгованість у розмірі 20 303,4 долара США, що становить еквівалент 162 224 грн. 16 коп., а також судовий збір у сумі 1737 грн.60 коп. В решті позову відмовлено.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору позики - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 11 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним договір позики відповідно до розписки, датованої 04 червня 2011 року, згідно з якою ОСОБА_8 отримала в борг у своєї сестри ОСОБА_7 кошти у розмірі 20 000 доларів США для потреб своєї сім'ї з метою придбання квартири. Зобов'язано ОСОБА_7 повернути розписку ОСОБА_8 Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 заборгованість у розмірі 159 860 грн., що еквівалентно 20 000 доларам США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2016 року вказане рішення апеляційного суду Вінницької області скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовити , а його зустрічну позовну заяву - задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 листопада 2005 року ОСОБА_8 та ОСОБА_10 перебували у шлюбі, який розірвано 7 серпня 2013 року.

4 червня 2011 року ОСОБА_8 взяла у борг у ОСОБА_7 20 000 доларів США на потреби її сім'ї, а саме на придбання двокімнатної квартири для проживання сім'ї, які зобов'язалася повернути до 31 грудня 2012 року, що підтверджується розпискою.

6 липня 2011 року ОСОБА_8 за згодою чоловіка придбала двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 35 000 доларів США, що підтверджується договором купівлі-продажу (а.с. 41).

Після придбання вказаної квартири сім'я ОСОБА_8 зареєструвалась за вказаною адресою, що підтверджується довідкою ЖЕК № 7 від 04 липня 2013 року.

Станом на день розгляду справи борг на підставі розписки, укладеної між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, від 04 червня 2011 року не повернутий.

Борг ОСОБА_8 та ОСОБА_6 перед ОСОБА_7 згідно розписки становить 20 000 доларів США, що станом на 04 листопада 2013 року еквівалентно 159 800 грн., а 3% річних на суму боргу за період прострочення виконання зобов'язання з 01 січня 2013 року по 04 червня 2013 року становить 303,4 доларів США, що станом на 04 листопада 2013 року еквівалентно 2424 грн.16 коп. Загальний борг складає 162 224 грн.16 коп.

Задовольняючи позов ОСОБА_7 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_8 взяла у ОСОБА_7 кошти у борг на потреби сім'ї, що в силу ст. 541 ЦК України є підставою для солідарного стягнення заборгованості за договором позики з неї та її чоловіка, який був обізнаний про використання цих коштів в інтересах сім'ї для придбання квартири, а тому підстави для визнання договору позики недійсним відсутні.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтями 57 і 60 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Колегією суддів встановлено, що 04 червня 2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений договір позики, що підтверджується розпискою (а.с. 7). За умовами договору позики ОСОБА_7 передала ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США, строком до 31 грудня 2012 року, а остання зобов'язувалася у вказаний строк повернути ці кошти.

Відповідачка ОСОБА_8 факт позики визнала. Відповідач ОСОБА_6, у своєму зустрічному позові ставив питання про визнання цього договору недійсним на підставі ч.2 ст.65 СК України, оскільки він не надавав згоди на укладення такого договору.

Відповідно до ст. 65 CК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Колегія суддів вважає, що підстави для визнання договору позики, укладеного між ОСОБА_7 і ОСОБА_8, відсутні, позаяк ст.65 СК України, на яку посилається відповідач ОСОБА_6, регулює правовідносини щодо розпорядження майном, яке на час такого розпорядження є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Тому висновок суду першої інстанції у тій частині, що на укладення договору позики одним із подружжя не потрібна згода іншого подружжя є правильним, так як позичені кошти, до моменту використання їх на потреби сім'ї, не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

За цих обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у тій частині, що кошти в сумі 20 тис. дол. США, отримані ОСОБА_8 у позику від своєї сестри ОСОБА_7, були спрямовані на задоволення потреб сім'ї ОСОБА_8 та ОСОБА_6, зокрема, на купівлю квартири. Ця обставина підтверджується хронологією подій, письмовими доказами ( договором купівлі продажу квартири від 31.05.2011 року, договором купівлі продажу квартири від 06.07.2011 року) та поясненнями відповідача ОСОБА_6 щодо відсутності у подружжя власних коштів достатніх для придбання квартири АДРЕСА_1.

Таким чином з часу коли кошти, отримані в позику одним із подружжя, були використані ним для потреб сім'ї, у іншого подружжя виникають обов'язки щодо задоволення вимог кредитора, що передбачено ч.4 ст.65 ЦК України, якою визначено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначеного розміру заборгованості, однак вважає, що судом безпідставно застосовано положення ст.541 ЦК України та покладено на відповідачів солідарний обов'язок по поверненню коштів.

Статтею 63 CК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Колегією суддів встановлено, борг ОСОБА_8 та ОСОБА_6 перед ОСОБА_7 згідно розписки становить 20 000 доларів США, що станом на 04 листопада 2013 року еквівалентно 159 800 грн., а 3% річних на суму боргу за період прострочення виконання зобов'язання з 01 січня 2013 року по 04 червня 2013 року становить 303,4 доларів США, що станом на 04 листопада 2013 року еквівалентно 2424 грн.16 коп. Загальний борг складає 162 224 грн.16 коп.

За таких обставин, в силу ч. 2 ст. 73 СК України вказаний борг підлягає стягненню в рівних частках з кожного відповідача, а саме по 81112 грн.08 коп. (162 224,16 /2)

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_7 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення її позову.

Відповідно до ч. 1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з кожного відповідача на користь ОСОБА_7 слід стягнути судові витрати у розмірі 868 грн.80 коп., які остання понесла під час розгляду справи у суді першої інстанції, а саме: 1737 грн. 60 коп. (а.с. 1, 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 63, 65, 70 СК України, ст.ст.1, 3, 57, 60, 303, 307-309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2013 року у частині задоволення позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення боргу скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 81112 (вісімдесят одну тисячу сто дванадцять) грн.08 коп. боргу за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 81112 (вісімдесят одну тисячу сто дванадцять) грн.08 коп. боргу за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 судовий збір у сумі 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн.80 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судовий збір у сумі 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн.80 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя : (підпс) В.С. Вавшко

Судді: (підпис) В.А. Іващук

(підпис) Л.В. Пащенко

З оригіналом вірно :