КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа№ 122/14б-06/11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Пипа О.Б.

за участю представників:

позивача: Коптєва А.Є.;

відповідача-1: не з'явились;

відповідача-2: Бабій М.В., Рева І.І.;

відповідача-3: Зімін М.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ПЕЛЕ-

ІНВЕСТ"

на рішення Господарського суду Київської області

від 28.02.2014р.

у справі №122/14б-06/11 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Ліквідатора ВАТ "Київське спеціалізоване

автотранспортне підприємство - 1001" Коптєвої

Алли Євгенівни

до 1) ОСОБА_7

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВІКО"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пеле-інвест"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Ліквідатор Відкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство - 1001" Коптєва Алла Євгенівна (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в межах справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство -1001" до ОСОБА_7 (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВІКО" (далі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Пеле-інвест" (далі - відповідач-3), в якому просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.03.2004р., укладений між позивачем та відповідачем-1;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.04.2004р., укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07.04.2005р., укладений між відповідачем-2 та відповідачем-3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладання оспорюваних договорів позивачу (банкруту) було завдано збитків у вигляді вибуття з власності нерухомого майна, яке виступало об'єктом купівлі-продажу за цими договорами.

Відповідач-1 явку свого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Відповідач-2 проти позову заперечував, наголошуючи на тому, що оспорювані позивачем договори відповідають вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим правові підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Відповідач-3 також проти позову заперечував, зазначаючи про те, що спірні договори відповідають вимогам діючого законодавства і відповідач-3 є добросовісним набувачем. Окрім того, відповідач-3 просив суд застосувати строк позовної давності, оскільки 24.04.2006р. Відкрите акціонерне товариство "Київське спеціалізоване АТП-1001" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а отже ліквідатор повинен був станом на 24.04.2006р. дізнатись про порушення свого права, і відповідно мав можливість його захищати у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності сплинув 07.04.2008р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.02.2014р. у справі №122/14б-06/11 позов було задоволено, а саме:

- визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.03.2004р., укладений між ВАТ "КСАТП - 1001" та відповідачем-1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 10703,5 кв.м., а саме: Ремонтні механічні майстерні: головний корпус-профілакторій (літ "Б"), загальною площею 7741 кв.м., Пункт астил. Мийки, сауна та очисні споруди (літ "В"), загальною площею 731 кв.м., Пункт астил. Мийки, сауна та очисні споруди (літ "Р"), загальною площею 242 кв.м., Пункт астил. Мийки, сауна та очисні споруди (літ "С"), загальною площею 34,6 кв.м., Туалет (літ "Ч"), загальною площею 36,9 кв.м., Компресорна (літ "Х"), загальною площею 94,8 кв.м., Котельня (літ "Т"), загальною площею 438,1 кв.м., Складське приміщення (літ "У"), загальною площею 978,2 кв.м., Майстерня середнього ремонту (літ "Ф"), загальною площею 406,9 кв.м.;

- визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.04.2004р., укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею: 10703,5 кв.м., а саме: Ремонтні механічні майстерні: головний корпус-профілакторій (літ "Б"), загальною площею 7741 кв.м., Пункт астил. Мийки, сауна та очисні споруди (літ "В"), загальною площею 731 кв.м., Пункт астил. Мийки, сауна та очисні споруди (літ "Р"), загальною площею 242 кв.м., Пункт астил. Мийки, сауна та очисні споруди (літ "С"), загальною площею 34,6 кв.м., Туалет (літ "Ч"), загальною площею 36,9 кв.м., Компресорна (літ "Х"), загальною площею 94,8 кв.м., Котельня (літ "Т"), загальною площею 438,1 кв.м., Складське приміщення (літ "У"), загальною площею 978,2 кв.м., Майстерня середнього ремонту (літ "Ф"), загальною площею 406,9 кв.м.;

- визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07.04.2005р., укладений між відповідачем-2 та відповідачем-3, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 459 кв.м.;

- присуджено до стягнення з відповідачів на користь позивача по 383,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач-3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2014р. у справі №122/14б-06/11 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.04.2005р., укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-3, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 459 кв. м., а також в частині стягнення з відповідача-3 на користь позивача 383,00 грн. судового збору. Відповідач-3 просить суд прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до відповідача-3.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач-3 наголошував на наступному:

- судом не було оцінено жодного доводу відповідача-3, викладеного у відзиві на позов;

- правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-3, відсутні;

- інтереси позивача не будуть захищені шляхом визнання недійсним договору, укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-3, оскільки застосування наслідків недійсності стосуються лише сторін цього договору і не поширюються на права особи, яка вважає себе власником майна, тобто позивача;

- позивач може захистити свої права шляхом подання окремого віндикаційного позову відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.04.2014р.

В судове засідання 24.04.2014р. з'явились лише представники позивача, відповідача-2 та відповідача-3. Представник відповідача-1 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 26.05.2014р.

21.05.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшли: письмові пояснення; клопотання про залучення до участі у справі третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та Акціонерного товариства „Укрексімбанк".

23.05.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 26.05.2014р.

26.05.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли: від позивача - відзив на апеляційну скаргу; від Акціонерного товариства „Укрексімбанк" - заява про залучення до участі у справі №122/14б-06/11; клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, підготовки та надання пояснень суду.

В судове засідання 26.05.2014р. з'явились лише представники позивача та відповідача-3. Представники відповідача-1 та відповідача-2 не з'явилися. Відповідач-1 про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 26.05.2014р. представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів задовольнила клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи на іншу дату та клопотання позивача про продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014р., на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 16.06.2014р.

Представник відповідача-1 в судове засідання 16.06.2014р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача-1 за наявними у справі матерілами.

В судовому засіданні 16.06.2014р. представник відповідача-3 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2014р. у справі №122/14б-06/11 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.04.2005р., укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-3, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 459 кв. м., а також в частині стягнення з відповідача-3 на користь позивача 383,00 грн. судового збору. Відповідач-3 просить суд прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до відповідача-3. Окрім того, представник відповідача-3 підтримав клопотання відповідача-2 та Акціонерного товариства „Укрексімбанк" про залучення останнього до участі у справі №122/14б-06/11 як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, а також клопотання відповідача-2 про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8

В судовому засіданні 16.06.2014р. представник відповідача-2 підтримав апеляційну скаргу та просив суд скаргу задовольнити. Окрім того, представник відповідача-2 підтримав раніше подані ним клопотання про залучення до участі у справі третіми особами на стороні відповідача-2 нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та Акціонерне товариство „Укрексімбанк", а також клопотання Акціонерного товариства „Укрексімбанк" про залучення його до участі у справі №122/14б-06/11 як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

В судовому засіданні 16.06.2014р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Представник позивача заперечував проти задоволення клопотань щодо залучення до участі у справі третіми особами нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та Акціонерного товариства „Укрексімбанк".

В судовому засіданні 16.06.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 23.06.2014р.

В судовому засіданні 23.06.2014р. представники відповідача-2 та відповідача-3 підтримали пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просили суд апеляційну скаргу задовольнити. Окрім того, представники відповідача-2 та відповідача-3 просили суд задовольнити клопотання про залучення до участі у справі третіми особами нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та Акціонерного товариства „Укрексімбанк".

В судовому засіданні 23.06.2014р. представник позивача підтримав раніше надані пояснення та просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Також представник позивача заперечував проти задоволення клопотань щодо залучення до участі у справі третіми особами нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та Акціонерного товариства „Укрексімбанк".

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання відповідача-2 про залучення до участі у справі третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та Акціонерного товариства „Укрексімбанк", а також клопотання Акціонерного товариства „Укрексімбанк" про залучення останнього до участі у справі №122/14б-06/11 як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, як необґрунтованих.

У вказаних клопотаннях в порушення ст. 27 Господарського процесуального кодексу України необґрунтовано, яким чином судове рішення у даній справі вплине на права та/або обов'язки осіб, про залучення яких до участі у справі заявлено клопотання.

В судовому засіданні 23.06.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2 та відповідача-3, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

11.03.2004р. між позивачем, в особі заступника Голови правління Лобанової Т.В., як продавцем, та відповідачем-1, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (том справи - 1, аркуші справи - 32-33), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2) продавець продає та передає, а покупець оплачує та приймає належне продавцеві на праві власності нерухоме майно, зазначене в п.1.2 договору, що розташоване за адресою: м. Вишневе Київської області, вул. Механізаторів, 1 (далі - об'єкт). До складу об'єкту входять: Ремонтні механічні майстерні: головний корпус-профілакторій (літ "Б"), загальною площею 7741 кв. м., Пункт астил. Мийки, сауна та очисні споруди (літ "В"), загальною площею 731 кв. м., Пункт астил. Мийки, сауна та очисні споруди (літ "Р"), загальною площею 242 кв. м., Пункт астил. Мийки, сауна та очисні споруди (літ "С"), загальною площею 34,6 кв. м., Туалет (літ "Ч"), загальною площею 36,9 кв.м., Компресорна (літ "Х"), загальною площею 94,8 кв. м., Котельня (літ "Т"), загальною площею 438,1 кв. м., Складське приміщення (літ "У"), загальною площею 978,2 кв. м., Майстерня середнього ремонту (літ "Ф"), загальною площею 406,9 кв. м. Загальна площа складає: 10703,5 кв. м.

Сума Договору та порядок розрахунків погоджений позивачем та відповідачем-1 в розділі 2 Договору, згідно з п.п.2.1, 2.3 якого за домовленістю сторін продаж об'єкту здійснюється за ціною, що складає 677 183,33 грн., крім того ПДВ, що дорівнює 135 436,67 грн., всього за Договором разом з ПДВ - 812 620,00 грн. Покупець оплачує ціну об'єкту протягом одного року з моменту підписання та нотаріального посвідчення даного Договору (тобто до 11.03.2005р.) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання вищевказаного Договору недійсним, позивач наголошував на тому, що відповідач-1 у встановленому в Договорі порядку і строки грошові кошти не перерахував, чим порушив умови Договору. На думку позивача, внаслідок укладення Договору з відповідачем-1 з власності позивача вибуло нерухоме майно загальною площею 10703,5 кв. м., кошти за продаж майна не поступили, що в свою чергу є прямими збитками позивача.

08.04.2004р. між відповідачем-1, як продавцем, та відповідачем-2, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна (том справи - 1, аркуші справи - 34-35), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2) продавець продає та передає, а покупець оплачує та приймає належне продавцеві на праві власності нерухоме майно, зазначене в п.1.2 договору, що розташоване за адресою: м. Вишневе Київської області, вул. Механізаторів, 1 (далі - об'єкт). До складу об'єкту входять: Ремонтні механічні майстерні: головний корпус-профілакторій (літ "Б"), загальною площею 7741 кв. м., Пункт астил. Мийки, сауна та очисні споруди (літ "В"), загальною площею 731 кв. м., Пункт астил. Мийки, сауна та очисні споруди (літ "Р"), загальною площею 242 кв. м., Пункт астил. Мийки, сауна та очисні споруди (літ "С"), загальною площею 34,6 кв. м., Туалет (літ "Ч"), загальною площею 36,9 кв.м., Компресорна (літ "Х"), загальною площею 94,8 кв. м., Котельня (літ "Т"), загальною площею 438,1 кв. м., Складське приміщення (літ "У"), загальною площею 978,2 кв. м., Майстерня середнього ремонту (літ "Ф"), загальною площею 406,9 кв. м.

Згідно з п.п.2.1, 2.3 Договору від 08.04.2004р. за домовленістю сторін продаж об'єкту здійснюється за ціною, що складає 2 663 500,00 грн. Покупець оплачує ціну об'єкту в день укладення, підписання та посвідчення даного договору (тобто 08.04.2004р.) шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.

Позивач вважає, що внаслідок укладення договору від 08.04.2004р. йому було нанесено збитки у сумі 2 663 335,00 грн.

07.04.2005р. між відповідачем-2, як продавцем, та відповідачем-3, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (том справи - 1, аркуші справи - 36-37), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2) продавець передає майно у власність покупця (продає), а покупець приймає майно і зобов'язується оплатити за нього обговорену грошову суму (купує). Нерухомим майном, що відчужується за даним договором є нежилі приміщення загальною площею 459,00 кв. м., розташовані за адресою: м. Вишневе Київської області, вул. Механізаторів, 1.

Відповідно до п.п.2.1, 2.3 Договору від 07.04.2005р. за домовленістю сторін продаж об'єкту здійснюється за ціною, що складає 1 112 910,00 грн. Покупець оплачує ціну об'єкту до 14.04.2005р. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Позивач стверджує, що за вищевказаним договором було відчужено частину нерухомого майна, яке належало позивачу і безпідставно вибуло з його власності.

Окрім того, позивач наголошував на тому, що договір від 11.03.2004р. з відповідачем-1 було укладено заступником Голови правління позивача Лобановою Т.В., яка не мала для цього достатніх повноважень.

Постановою Господарського суду Київської області по справі №122/14б-06/11 від 24.04.2006р. Відкрите акціонерне товариство "Київське спеціалізоване АТП 1001" (позивача) визнано банкрутом та відкрито процедуру ліквідації.

Ухвалою від 11.12.2013р. ліквідатором Відкритого акціонерного товариства „Київське спеціалізоване АТП-1001" призначено арбітражного керуючого Коптеву А.Є. та зобов'язано забезпечити виконання повноважень ліквідатора, передбачених вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" по проведенню процедури ліквідації банкрута.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Ліквідатор Відкритого акціонерного товариства „Київське спеціалізоване АТП-1001" арбітражний керуючий Коптева А.Є. (позивач) просила суд визнати недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна від 11.03.2004р., від 08.04.2004р. та від 07.04.2005р., укладені з відповідачами, посилаючись на те, що внаслідок укладання оспорюваних договорів позивачу було завдано збитків у вигляді вибуття з власності нерухомого майна, яке виступало об'єктом купівлі-продажу за цими договорами. Продане нерухоме майно відносилось до основних засобів підприємства (банкрута), які використовувались ним для проведення своєї статутної діяльності. Продаж основних засобів підприємства унеможливлює подальше виконання статутної діяльності, окрім випадків, коли отримані від продажу кошти направляються на удосконалення устаткування або модернізацію виробництва. Натомість в даному випадку має місце продаж основних засобів без мети удосконалення та розвитку підприємства. Дії керівника підприємства (позивача) призвели до банкрутства підприємства.

Місцевий господарський суд повністю задовольнив позов, визнавши позовні вимоги нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З вищенаведених правових норм випливає, що вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі є дійсність (відповідність вимогам законодавства) договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 11.03.2004р., укладеного між позивачем та відповідачем-1, від 08.04.2004р., укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, та 07.04.2005р., укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-3.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.03.2004р. з боку позивача був укладений Головою правління Лобановою Т.В.

Однак в процесі судового розгляду було встановлено, що у Лобанової Т.В., як представника продавця за вищевказаним договором, не було прав для розпорядження спірним нерухомим майном, виходячи з наступного.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами. Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, необхідно враховувати, що письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.03.2009р. у справі №К5/047-09 за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Відкритого акціонерного товариства «Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство - 1001» про визнання частково недійсним статуту товариства позовні вимоги було задоволено повністю (том справи - 1, аркуші справи - 18-19). Визнано недійсними пункти 6.3.14, 6.3.15, 6.3.16 статті 6.3 "Спостережна рада", пункт „з" статті 6.4 "Компетенція Спостережної ради" статуту Відкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване АТП-1001", якими передбачено надання повноважень голові правління товариства на укладення угод (договорів) і надання гарантій від імені товариства на суму більше 100 000 грн., а також надання повноважень на укладення кредитних договорів, договорів застави, договорів по відчуженню об'єктів нерухомості та транспортних засобів Товариства незалежно від суми цих договорів (угод).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2013р. у справі №К5/047-09 (том справи - 1, аркуші справи - 23-24) було роз'яснено вищевказане рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2009р. наступним чином: п.п.6.3.14, 6.3.15, 6.3.16 статті 6.3 "Спостережна рада", пункт „з" статті 6.4 "Компетенція Спостережної ради" статуту Відкритого акціонерного товариства "Київська спеціалізоване АТП-1001" є недійсними з моменту їх прийняття та затвердження загальними зборами учасників (засновників, акціонерів) товариства.

З наведеного вище вбачається, що Лобанова Т.В. не мала повноважень на укладення договору з відповідачем-1.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.12.2009р по справі №21/272-09 за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Відкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване АТП-1001" про визнання рішень недійсними (том справи - 1, аркуші справи - 21-22) позовні вимоги було задоволено. Визнано недійсними: рішення Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване АТП-1001", оформлені протоколами №3 від 02.03.2004р. та №4 від 02.03.2004р. Саме рішенням Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване АТП-1001", оформленим протоколом №3 від 02.03.2004р., Лобановій Т.В. було надано дозвіл на оформлення та продаж спірного нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.02.2013р. у справі №21/272-09 (том справи - 1, аркуш справи - 20) було роз'яснено рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2009р. наступним чином: рішення Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване АТП-1001", оформлені протоколами №3 від 02.03.2004р. та №4 від 02.03.2004р., є недійсними з моменту їх вчинення.

Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів визначає Закон України „Про господарські товариства", згідно зі ст. 41 якого вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є.

До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належать: внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства; рішення про ліквідацію товариства (ст. 159 Цивільного кодексу України).

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, в ч.6 ст. 46 Закону України "Про господарські товариства" встановлено заборону участі членів спостережної ради в діяльності виконавчого органу товариства, що в свою чергу свідчить про чітке розмежування законодавцем функцій органу контролю й регулювання діяльності товариства та виконавчим органом товариства, роботою якого керує голова Правління.

При цьому виконання спостережною радою функцій загальних зборів суперечить компетенції спостережної ради, а саме контролю за діяльністю виконавчого органу та захисту прав акціонерів, що передбачено в ст. 160 Цивільного кодексу України.

Отже, за наявності обмеження повноважень голови правління позивача на укладення угод на суму більше 100 000,00 грн., спостережна рада позивача, приймаючи рішення про відчуження частини об'єктів нерухомості та наділивши голову правління товариства повноваженнями, прийняття яких належить виключно вищому органу товариства - загальним зборам товариства, перевищила межі своїх повноважень.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання наслідків, передбачених ст. 241 Цивільного кодексу України ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція наведена в п.3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Натомість в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про фактичне виконання умов договору від 11.03.2004р., зокрема, акт приймання-передачі майна та платіжні документи на підтвердження здійснення відповідачем-1 оплати вартості спірного майна.

З матеріалів справи вбачається, що вартість майна за договором від 11.03.2004р. була визначена за погодженням сторін без проведення незалежної експертизи по встановленню ринкової вартості майна на дату його продажу. За умовами вказаного договору вартість майна складала 812 620,00 грн.

Натомість на час укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору купівлі-продажу від 08.04.2004р. (тобто через три тижні після укладення договору купівлі-продажу від 11.03.2004р.) вартість того ж самого майна було визначено у розмірі 2 663 500,00 грн., що більш ніж втричі перевищує вартість майна, вказаного в договорі від 11.03.2004р.

Експертна вартість майна відповідно до висновку незалежної експертизи від 29.03.2004р., зробленого експертом оцінювачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група", становить 2 376 473,00 грн.

Оскільки грошові кошти від продажу нерухомого майна не поступили, позивач фактично зазнав прямих збитків, які становлять вартість цього майна, визначеного в договорі.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спірне нерухоме майно входило до складу основних засобів, які використовувалися для проведення статутної діяльності підприємства (позивача). Продаж основних засобів підприємства унеможливлює подальше виконання статутної діяльності, окрім випадків коли отримані від продажу кошти направляються на удосконалення устаткування або модернізацію виробництва. В даному випадку було здійснено продаж основних засобів без мети удосконалення та розвитку підприємства.

Тобто, дії по відчуженню вищезгаданого нерухомого майна напряму вплинули на подальше визнання позивача банкрутом, оскільки останній був позбавлений можливості проводити статутну діяльність.

З урахуванням вищенаведених обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що внаслідок продажу спірного нерухомого майна позивачу було завдано збитків у сумі 812 620,00 грн., на які було зменшено статутний фонд підприємства та фактично зменшена вартість його акцій.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено, що договір купівлі-продажу від 11.03.2004р. укладено з порушенням ст. 203 Цивільного кодексу України, відтак вказаний правочин підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи, що судом було встановлено неправомірне вибуття з власності позивача об'єктів нерухомого майна, яке було предметом договорів купівлі-продажу від 08.04.2004р. та від 07.04.2005р., а також порушення вимог законодавства, чинного на час укладання договору від 11.03.2004р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договори купівлі-продажу від 08.04.2004р. та від 07.04.2005р. також підлягають визнанню недійсними.

Відносно заяви відповідача-3 про застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Господарського суду Київської області по справі №122/14б-06/11 від 24.04.2006р. Відкрите акціонерне товариство "Київське спеціалізоване АТП 1001" (позивача) визнано банкрутом та відкрито процедуру ліквідації.

Відповідно до ч.10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника. Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство. Закон не ставить в ліквідаційній процедурі можливість оспорення будь-яких угод боржника в залежність від строків, коли вони були укладені, якщо такими угодами завдано збитків боржнику та кредиторам.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не вимагає одночасного поєднання всіх підстав, визначених вищевказаною ч.10 ст. 17 цього Закону, для визнання договору недійсним.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що заява про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" в даному випадку є спеціальним і він не ставить можливість оспорення будь-яких угод боржника в залежність від строків, коли вони були укладені, якщо такими угодами завдано збитків боржнику та кредиторам.

Відповідно до ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, встановлених місцевим господарським судом.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для її задоволення відсутні.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача-3 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 42, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ПЕЛЕ-ІНВЕСТ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2014р. у справі №122/14б-06/11 - без змін.

2. Матеріали справи №122/14б-06/11 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков