ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 червня 2014 року м. Київ справа № 800/206/14
Вищий адміністративний суду України у складі колегії суддів:
головуючого судді Єрьоміна А.В.,
суддів Веденяпіна О.А.,
Кравцова О.В.,
Шведа Е.Ю.,
Юрченко В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
31 березня 2014 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що рішення ВККС України № 3842/дп- 13 від 23 грудня 2013 року є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не досліджено в повному обсязі обставини, зазначені в скарзі, щодо неправомірної поведінки судді Деснянського районного суду міста Чернігова ОСОБА_7 та суддів Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 а саме: не забезпечено повне, всебічне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, постановлено судові рішення, хоча справа за предметною підсудністю не мала розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Позивач просив:
- визнати неправомірним рішення ВККС України від 23 грудня 2013 року № 3842/дп-13 та скасувати його;
- зобов'язати ВККС України відкрити дисциплінарне провадження стосовно судді Деснянського районного суду міста Чернігова ОСОБА_7 та суддів Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та притягнути їх до дисциплінарної відповідальності.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, надали клопотання про розгляд даної справи без їх участі, у зв'язку з чим колегія суддів на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.
У письмовому запереченні та в судовому засіданні представник відповідача, зазначив, що Комісія при прийнятті рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, жодних порушень під час розгляду скарги ОСОБА_4 не допускала, прав та інтересів позивача не порушувала. Вказав, що Комісія не вправі давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи, оскільки таким правом наділена лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень. Позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.
У провадженні Деснянського районного суду м. Чернігова (головуючий - ОСОБА_7) знаходилась справа за позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа: Квартирно - експлуатаційний відділ м. Чернігова про визнання протиправним та скасування пункту рішення Чернігівської міської ради від 22 жовтня 2012 року та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2013 року визнано незаконним та скасовано пункт 9.2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 258 від 22 жовтня 2012 року «Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирний облік, виділення житла підприємствам, громадянам міста, видача ордерів» в частині відмови в затвердженні протоколу засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних сил України № 330 від 13 грудня 2011 року щодо виділення на склад сім'ї з чотирьох осіб трикімнатної квартири.
Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2013 року, в якій просив скасувати дане рішення у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - ОСОБА_8) від 02 жовтня 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_4 залишена без задоволення, а постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2013 року - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2013 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2013 року відмовлено в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Чернігівського міської ради, третя особа - квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігова, про визнання протиправним та скасування пункту рішення від 22 жовтня 2012 року. зобов'язання вчинити певні дії, - для перегляду ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2013 року.
26 листопада 2013 року до Комісії надійшла скарга ОСОБА_4, в якій він просив сприяти зі сторони Комісії у скасуванні незаконних судових рішень та зобов'язати Вищий адміністративний суд повторно прийняти його касаційну скаргу.
В поданій скарзі ОСОБА_4 посилається на прийняття суддями незаконних рішень, оскільки, на думку позивача, суддями першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справи не були враховані всі докази у справі та доводи позивача, викладені ним в апеляційній та касаційних скаргах.
В ході проведення перевірки вищевказаної скарги членом Комісії ОСОБА_6 було отримано матеріали, необхідні для проведення перевірки даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи щодо суддів, та складено висновок від 09 грудня 2013 року з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_7 та суддів Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10
Рішенням Комісії від 23 грудня 2013 року № 3842/дп-13 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_7 та суддів Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10
Рішення мотивовано тим, що у зверненнях позивача відсутні підстави для притягнення вказаних вище суддів до дисциплінарної відповідальності.
Листом від 20 січня 2014 року за вих. № 8вк-8656/13 член Комісії ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_4 про прийняте ВККС України рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_7 та суддів Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10
Вважаючи дії та рішення ВККС України протиправними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Подавши до Комісії скаргу на процесуальні дії суддів, позивач фактично оскаржив процедуру прийняття судових рішень та самі судові рішення.
Статус, порядок роботи та повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також члена Комісії визначені у главі 2 розділу VI Закону.
За своїм статусом Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України, що діє у складі одинадцяти членів (статті 90, 92 Закону).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 85 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів.
Стаття 84 Закону визначає дисциплінарне провадження як процедуру розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.
Відповідно до частини першої статті 83 цього Закону суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав істотних порушень норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язаних, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтованого вжиття заходів забезпечення позову, а також порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу).
В силу частини першої статті 86 Закону дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.
Згідно із частиною другою статті 86 Закону перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому цим Законом.
У частині третій статті 86 Закону закріплено, що під час здійснення перевірки член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має право ознайомлюватися з матеріалами судових справ, робити з них копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.
Відповідно до частини шостої статті 86 Закону член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Керуючись статтею 86 Закону, член Комісії у висновку за результатами перевірки звернення щодо дисциплінарної відповідальності судді запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи, зокрема щодо судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_7 та суддів Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10
Згідно із частиною сьомою статті 86 Закону питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Пунктом 8 частини першої статті 91 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.
Отже, Комісія діє в межах повноважень, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", а тому не наділена правом вирішення питання про законність ухвалених судових рішень.
У відповідності із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Таким чином, до компетенції Комісії не належить вирішення питань, порушених позивачем у скарзі, оскільки даний орган не здійснює правосуддя.
При цьому, керуючись положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Комісією не встановлено підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно даних суддів, про що прийнято відповідне рішення.
В силу частини першої статті 6 Закону суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.
При офіційному тлумаченні положень частини другої статті 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначив, що положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.
Верховний Суд України в пункті 10 постанови Пленуму № 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" зазначив, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.
У Рішенні Конституційного Суду України № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року викладена позиція, відповідно до якої оцінка процесуальних дій суддів щодо розгляду конкретної судової справи може здійснюватись тільки судами апеляційної і касаційної інстанції. Витребування будь-яких матеріалів справи має наслідком оцінку вчинених суддею процесуальних дій. Така оцінка до винесення ним остаточного рішення у справі є втручанням у здійснення правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України.
Аналізуючи положення законодавства України, зокрема стосовно порядку розгляду та вирішення скарг відносно суддів Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення даної скарги здійснено із додержанням процедури, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Жодних належних доказів протиправності дій та рішення відповідача позивачем та його представником до суду не було надано.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем дотримано положення норм закону та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України та Рішеннях Конституційного Суду України.
Судом не встановлено обставин порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення Комісії № 3842/дп- 13 від 23 грудня 2013 року та зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 222, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.
Рішення підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Заява про перегляд судового рішення може бути подана не пізніше 10 днів з дня ухвалення судового рішення безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: