Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 червня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишак Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іршавського районного суду від 21 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулася в суд з даним позовом, посилаючись на те, що згідно рішення Іршавського районного суду від 13.08.2002 року відповідач сплачує на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку щомісяця до досягнення дочкою повноліття.

Зазначала, що на даний час її матеріальний стан змінився. Вона не має постійного місця роботи, проте змушена утримувати 19-ти річну дочку, яка на платній основі навчається на денному відділенні історичного факультету Ужгородського національного університеті і проживає в гуртожитку.

Посилаючись на дані обставини та норми ст. 192, 199, 200 СК України просила збільшити розмір аліментів, утриманих зі ОСОБА_3 за рішенням Іршавського районного суду від 13.08.2002 року на користь позивачки на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 до 1000 грн. щомісяця.

Рішенням Іршавського районного суду від 21 червня 2013 року позов задоволено частково. Постановлено змінити та збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на підставі рішенням Іршавського районного суду від 13.08.2002 року з 1/4 частини всіх видів заробітку, які підлягають до стягнення щомісячно на користь ОСОБА_4 до 600 грн. щомісяця в твердій грошовій сумі на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 до закінчення нею навчання та до досягнення нею двадцяти трьох років, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та закриття провадження у справі.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши представника апелянта - адвоката ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, згідно вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене рішення у справі не відповідає.

Задовольняючи частково позов та збільшуючи розмір аліментів передбачений рішенням Іршавського районного суду від 13.08.2002 року суд першої інстанції виходив з того, що вибраний позивачем спосіб захисту порушеного права «збільшення розміру аліментів» є вірним та передбачений законом.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Встановлено, що згідно рішення Іршавського районного суду від 13.08.2002 року відповідач був зобов'язаний сплачувати позивачу (колишній дружині) аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку щомісяця до досягнення дочкою повноліття.

Також встановлено, що дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року досягла повноліття та навчається на денному відділенні історичного факультету Ужгородського національного університету.

Факт досягнення дочкою повноліття припинив аліментні обов'язки відповідача, які випливали з судового рішення від 13.08.2002 року, а саме рішення після досягнення дочкою повноліття припинило свою дію в часі.

Позов про зміну розміру аліментів на утримання дитини був пред'явлений до суду 28.05.2013 року і на той час дочка була повнолітня.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України. Суд може захистити цивільні права або інтереси іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регулює конкретні цивільні правовідносини.

Зі змісту частини першої та третьої ст. 199 СК України випливає, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

З наведеного видно, що питання про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, вирішується судом на підставі позовної заяви про стягнення аліментів, а не позову про збільшення розміру аліментів стягнутих судовим рішенням, яке припинило свою дію в часі у зв'язку з досягненням дитиною повноліття.

Колегія суддів вважає, що позивачка, пред'явивши позов про збільшення розміру аліментів, обрала неналежний спосіб захисту свого порушеного права.

Суд першої інстанції на дані обставини уваги не звернув, а тому дійшов помилкових висновків та постановив незаконне рішення про зміну розміру аліментів.

Невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Іршавського районного суду від 21 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на утримання дитини відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: