Справа № 261/1080/14-ц
Провадження № 2/261/748/14
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
м. Донецьк 26 червня 2014 р.
Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючого Жупанової О.О., за участю секретаря Дівів'євої Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням уточнень) позивач зазначив, що 17 жовтня 2013 року начальником відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції у м. Донецьку було складено за затверджено акт про проведення прилюдних торгів стосовно майна, яке складається із двокімнатної квартири АДРЕСА_1. 25 січня 2014 року державним нотаріусом Другої Донецької державної нотаріальної контори видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (Аукціону), відповідно до якого позивач набув права власності на вищевказану квартиру. До часу набуття позивачем права власності на зазначену квартиру, вона на праві власності належала ОСОБА_3, який 23 травня 2009 року передав її в іпотеку. Після чого, зареєстрував у зазначеній квартирі свою дружину ОСОБА_2 та малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після того, як позивач став повноправним власником квартири, відповідачі відмовляються виселитися та у добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку, тим самим порушуючи його право на користування та розпорядження квартирою, оскільки житло потрібне для проживання його сім'ї. З наведених підстав позивач просить суд визнати ОСОБА_2 та малолітнього сина ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.
В судове засідання позивач та його представник не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи попереджений своєчасно та належним чином, про причини неявки до суду не повідомив. За таких обставин на підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів (постановляє заочне рішення), на чому позивач наполягав і про що звернувся до суду з відповідним клопотанням.
Представник органу опіки та піклування Петровської районної у м. Донецьку ради в судове засідання не з'явився, про явку до суду повідомлений належним чином.
Проаналізувавши вищенаведені пояснення, дослідивши надані суду та долучені до матеріалів справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходив з вимог ст. 60 ЦПК України, яка регламентує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, крім випадків, коли мають місце підстави звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач неодноразово викликалась в судові засідання, будучи своєчасно та належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, заперечень на позов суду не надіслала.
Отже, дотримуючись принципу диспозитивності, передбаченого ст.11 ЦПК України, суд розглядає дану цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.
За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 379 ЦК України вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до вимог ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Судом встановлено, що у квартири АДРЕСА_1 з дозволу колишнього власника ОСОБА_3 були зареєстровані відповідач ОСОБА_2 разом зі малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 17 жовтня 2013 року начальником відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції у м. Донецьку було складено за затверджено акт про проведення прилюдних торгів зазначеної квартири. 25 січня 2014 року державним нотаріусом Другої Донецької державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-46 було видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (Аукціону), відповідно до якого ОСОБА_1 став власником квартиру АДРЕСА_1. Після зміни власника спірної квартири відповідачка та її малолітній син не набули самостійного права на житло з підстав, передбачених законом (найм, оренда, вселення наймачем чи на підставі ордера тощо - ст. 810 ЦК України, ст. ст. 61, 64 ЖК України.), до теперішнього часу в квартирі не проживають.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.
Виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже, припинення права власності на будинок припиняє право членів його сім'ї на користування цим будинком.
Зазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду України, які містяться в ухвалі від 13 липня 2011 року у справі № 6-55662св10 .
Таким чином, оскільки, позивач на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є власником спірної квартири, а відповідачка та її малолітній син зареєстровані у ній як член сім'ї колишнього власника квартири, не є членом сім'ї нового власника, суд вважає, що відповідач та її малолітній син ОСОБА_3 втратили право користування спірною квартирою, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 ч.1 ЦПК з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 243 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 6,10, 57, 60 , 88, 208,209, 212 -215, ЦПК України , суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку компенсації витрат на сплату судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Донецької області протягом 10 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.О. Жупанова