СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №306/94/14-ц

Провадження №2/306/172/14

Рядок статзвіту №

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2014 м.Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого-судді Ганчак Л.Ф.

при секретарі Глеба О.М.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Свалява справу за позовом ОСОБА_1 до Свалявської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Дусинська сільська рада про визнання свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину недійсними та визнання права власності за позивачем,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Свалявської державної нотаріальної контори про визнання недійсними свідоцтво по право власності від 18.06.1988р., видане на ім'я ОСОБА_6 і свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_6 недійсними та визнання права власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за померлим батьком ОСОБА_8

В судовому засіданні було залучено в якості співвідповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (спадкоємці померлого ОСОБА_7) та в якості третьої особи без самостійних вимог - Дусинська сільрада Свалявського району .

Позов мотивує тим, що в провадження Свалявського районного суду надійшла справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Дусинської сільради, відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Свалявського РУЮ про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1. В матеріалах даної справи позивачі підтверджують права на житловий будинок тим, що їх померлий батько ОСОБА_7, який є братом позивача ОСОБА_1, був власником частини житлового будинк АДРЕСА_1 та прийняв спадщину за своєю покійною матір'ю, яка теж була власником частини будинку. До справи додано свідоцтво про право власності та свідоцтво про право спадкування, які позивач вважає незаконними та просить визнати недійсними з наступних причин.

Позивач вважає, що після смерті його батька ОСОБА_8 ні мати позивача, ні брат не прийняли спадщину з слідуючих причин. Вважає, що мати спадщину за покійним батьком позивача не могла прийняти, поскільки на день смерті батька не перебувала з покійним батьком у шлюбі, що підтверджується тим, що рішенням Свалявського районного суду їх шлюб розірвано ще в 1982р. Покійний брат ОСОБА_7 написав заяву про відмову від від прийняття спадщини відмовися та не був прописаний в будинку АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою сільради. Після смерті батька позивача в будинку був прописаний син позивача, що свідчить про прийняття позивачем спадщини. Свідоцтва, які видані на ім'я брата та мами позивача, не зареєтсровані, як зазначено в свідоцтвах в КУП Свалявське РБТІ, що не підтвердженням їх право власності на будинок АДРЕСА_1. В зв'язку з цим просить позов задоволити та визнати за позивачем право власності на спірний будинок в порядку спадкування за батьком ОСОБА_8

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що баба та батько відповідачів після смерті ОСОБА_8(діда відповідачів) прийняли спадщину у вигляді грошового вкладу та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Спадщину прийняли в зв'язку з тим, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_8 проживали та були прописані в даному житловому будинку. Позивач ОСОБА_1 відмовився від прийняття спадщини за своїм батьком, про що надав до нотаріальної контори заяву. Крім цього, позивач ОСОБА_1 був прописаний та проживав у житловому будинку АДРЕСА_2. Його твердження про те, що його мати ОСОБА_9 не мала право спадкувати житловий будинок за покійним ОСОБА_8 не підтверджено доказами того, що мати і батько були розлучені, поскільки на день смерті батька шлюб не було розірвано в органах ЗАГСу. Після смерті ОСОБА_7, який є братом позивача, його діти подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Вважає, що позивачем не доведено, що він вчинив будь-які дії, які б свідчили про прийняття спадщини. Факт прописки сина позивача в спірному будинку не доводить факт прийняття спадщини, поскільки його син не може бути спадкоємцем після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_7 Вважає, що оспорювані свідоцтва та заяви із спадкової справи позивачем не підписувались, нотаріусом підроблено документи. Таким чином, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник Свалявської державної нотарільної контори в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що нею були вчиненні дії на підставі діючого законодавства; при оформленні документів було перевірено факт прописки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджено у паспортах спадкоємців, ОСОБА_6 перебувала у шлюбі з спадкодавцем ОСОБА_8 на день його смерті, поскільки реєстрації розірвання шлюбу не було в паспорті ОСОБА_6 Вважає, що позов безпідставний, просить відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Дусинської сільради в судовому засіданні пояснила, що до неї звернувся позивач за отриманням доказів того, що на день смерті його батька ОСОБА_8 позивач прийняв спадщину. На що представник пояснила, що таких даних не може надати, так як це не входить в її повноваження лише може дати виписки з погосподарських книг про місце реєстрації осіб на день смерті спадкодавця. Дані прописки можуть не збігатись з даними прописки в паспортах осіб.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, оглянувши оригінали погосподарських книг та оспорюваних свідоцтв судом встановлено наступне.

Дані правовідносини регулюються нормами ст.ст.549-553 ЦК України (в редакції 1963р.)

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8, який проживав за адресою АДРЕСА_1. Після його смерті до Свалявської державної нотаріальної контори звернулися із заявою про прийняття спадщини його дружина ОСОБА_6 та син ОСОБА_7. При наданні заяви про прийняття спадщини державним нотаріусом встановлено особи та факт перебування ОСОБА_6 у шлюбі з померлим. Згідно повідомлення відділу ДРАЦС РС Свалявського РУЮ шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не було розірвано.

Відповідно до ст.44 КпШС Української РСР шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах ЗАГСу.

Отже, суд не може взяти до уваги пояснення позивача та його представника в частині того, що ОСОБА_6 не була дружиною померлого ОСОБА_8

Свідоцтво про право власності ОСОБА_6 на 1/2 частину житлового будинку видано як на спільне набуте майно подружжю, а тому позивач немає ніяких підстав оспорювати це свідоцтво.

З дня смерті спадкодавця ОСОБА_8 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили дії по прийняттю спадщини (1/2 частини будинку) в порядку ст.549 ЦК України (в редакції 1963р.), а саме на день смерті ОСОБА_8 були прописані в спадковому будинку - АДРЕСА_1, що підтверджено прописками в паспортах заявників. Інші доказ, зокрема виписки погосподарських книг, не спростовують факт прописки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у спадковому будинку.

Крім цього, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 знав про дані дії спадкоємців ОСОБА_6 та ОСОБА_7, так як ним було підписано заяву в державнй нотарільні йконторі, згідно якої він відмовився від прийняття спадщини. Дана заява не має правового значення, поскільки відмова від прийняття спадщини може бути подана протягом шести місяців, а заява подана вже після спливу строку, проте суд розцінює дану заяву як те, що позивачу відомо було про дані обставини.

Не підтверджено, що заява ОСОБА_7 про відмову від прийняття спадщини була подана до Свалявської державної нотарільної котори протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця та прийнята Свалявською державною нотарліьної конторою, так як заява не містить будь-яких відміток. Докази того, що він про це не знав, або те, що заява є підробленою позивачем не доведено належним чином.

Не є доказом того, що свідоцтва підлягають до скасування в зв'язку з тим, що ім'я матері в оспорюваних свідоцтвах не співпадає з іменем, зазначеним в свідоцтві про укладення шлюбу (а.с.25,3), так як дана обставина вирішується в порядку окремого провадження за заявою зацікавленої особи. Факт проживання сина позивача в оспорюваному будинку та оплата комунальних послуг за 2014р. не є підставою для визнання свідоцтв недійсними, так як син позивача не відноситься до спадкоємців, які одержали право на спадкування.

Відповідно до ст. 128 ЦК України (1963року) право власності виникає за договором з моменту передачі реєстрації. З урахуванням положень ст.4 ЦК Української РСР реєстрація права власності не вимагалася як доказ належності будинку певній особі.

Суд розцінює даний позов як те, що до спадкування приступили діти померлого брата позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є племінниками позивача та сторони знаходяться у неприязних відносинах.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем не надано жодного доказу, позивча по відношенню до спадкового майна вчиня дії в порядк ст.552 ЦК України (1963р.), а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст.549, 551-553, 128, 4 ЦК України (в редакції 1963р.), ст.44 КпШС Української РСР суд, -

Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Свалявської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Дусинська сільська рада про визнання свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину недійсними та визнання права власності за позивачем - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Закарпатської області через Свалявський районний суд.

Головуючий Л.Ф. Ганчак