ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 червня 2014 року Справа № 913/1006/14

Провадження №28/913/1006/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство безпеки "Легіон", м.Донецьк

до Товариства з додатковою відповідальністю "Брянківський завод бурового устаткування", Луганська область м. Брянка

про стягнення 66330 грн 12 коп.

Суддя Семендяєва І.В.

Секретар судового засідання Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: Медведєв Д.С., представник за довіреністю б/н від 19.11.2013.

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 20510 грн 00 коп. за період з 01.10.2013 по 06.11.2013, 3% річних в сумі 171 грн 95 коп. за період з 06.11.2013 по 11.04.2014, інфляційних витрат в сумі 1965 грн 75 коп. за період з 06.11.2013 по 11.04.2014 та неустойки в розмірі 492 грн 24 коп. за період з 06.11.2013 по 11.04.2014 за договором про надання послуг з організації охорони власності та громадян №881 від 20.05.2014 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №415від 23.06.2014).

27.05.2014 відповідач надав відзив на позовну заяву б/н, б/д, в якому зазначив, що не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що термін оплати суми в розмірі 61530 грн 00 коп. не настав; що відповідно до п. 6.3 договору підставою для оплати наданих позивачем послуг є акт приймання-сдачі наданих послуг, що надається ТДВ "БЗБУ" для підпису та повернення на адресу позивача.

Також відповідач вказав на те, що станом на 05.05.2014 акти приймання-сдачі наданих послуг за період з 01.10.2013 по 31.10.2013 та з 01.11.2013 по 06.11.2013 на його адресу не надсилалися та в позовній заяві посилання на них як на докази надання послуг відсутні; на думку відповідача, вказані вище доводи свідчать про відсутність підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач також зазначив, що станом на дату подання позовної заяви у відповідності до п.2 додаткової угоди позивач має право на стягнення тільки суми в розмірі 20510 грн 00 коп., яку він повинен був сплатити 15.03.2014, а ні як усієї суми в розмірі 61530 грн 00 коп., на яку посилається позивач; що вимоги позивача про стягнення частини основної суми боргу в розмірі 20000 грн 00 коп., пені, 3% річних та інфляційних витрат є безпідставними, оскільки ні в договорі, ні в додатковій угоді не зазначено, на яку саме суму та з якого моменту буде нараховуватись пеня, 3% річних та інфляційні витрати.

Крім того, відповідач зазначив, що у вимозі відсутні жодні посилання на момент виникнення обов'язку оплати будь-яких сум; що йому є незрозумілим твердження позивача щодо його права вимагати всю суму боргу на момент написання вимоги, яке йде врозріз положенням договору та додаткової угоди та не грунтується на жодній нормі права та жодних письмових домовленостях між сторонами.

10.06.2014 позивач надав письмове пояснення №156/1 від 09.06.2014, в якому зазначив про те, що з 01.10.2013 по 06.11.2013 за відповідачем утворилась заборгованість по оплаті наданих послуг за договором №881 про надання послуг з організації охорони власності та громадян у розмірі 61530 грн 00 коп.; факт надання послуг, як зазначає позивач, підтверджується актами наданих послуг №2518 від 31.10.2013 на суму 52080 грн 00 коп., №2835 від 06.11.2013 на суму 9450 грн 00 коп.; що акти за період з 01.10.2013 по 06.11.2013 на суму 61530 грн 00 коп. складені ним та передані нарочно регіональним представником Бондаренко В.О. особисто до бухгалтерії відповідача, про що свідчить його службова записка від 08.11.2013; дані підписані акти відповідач не повернув, але в подальшому визнав факт належного надання послуг, що підтверджується додатковою угодою №1 від 06.11.2013 до договору №1 від 20.05.2013, яка була укладена з ініціативи відповідача.

Позивач також зазначив, що вказаною додатковою угодою відповідач визнав повністю заборгованість на суму 61530 грн 00 коп., а тому посилання відповідача про відсутність доказів надання послуг в період з 01.10.2013 по 06.11.2013 не мають доказового значення і не містять під собою належного документального обґрунтування.

Крім того позивач вказав на те, що станом на момент подання позову (11.04.2014) зобов'язання відповідача з погашення заборгованості було вже прострочено; що після надання послуг сторони у справі уклали угоду про розірвання договору з 06.11.2013 та, як зазначає позивач, вказаною угодою сторони підтвердили розмір невиконаного зобов'язання, зокрема у п. 2 угоди визначили, що відповідач надані у період з 01.10.2013 по 06.11.2013 не оплатив надані послуги у сумі 61530 грн 00 коп.

Позивач також зазначив, що за ч. 2 п. 2 вищезазначеної угоди відповідач взяв на себе зобов'язання погасити суму боргу в наступному порядку: до 15.03.2014 включно - 20510 грн.00 коп., до 15.04.2014 включно - 20510 грн. 00 коп., до 15.05.2014 включно - 20510 грн 00 коп.; що сторони, укладаючи угоду не продовжували строк проведення розрахунку як і не розстрочували суму боргу.

Також позивач вказав, що відповідач з 01.01.2014 і на день подання позовної заяви (11.04.2014) не здійснив ні повного, ні часткового розрахунку за надані послуги у розмірі 61530 грн 00 коп.

Позивач до судового засідання не прибув, 24.06.2014 подав заяву про зменшення позовних вимог №415від 23.06.2014, в якій просив стягнути з відповідача борг в сумі 20510 грн 00 коп., 3% річних в сумі 171 грн 95 коп., інфляційних втрат в сумі 1965 грн 75 коп. та неустойки в розмірі 492 грн 24 коп. згідно наданого розрахунку за період з 15.03.2014 по 24.06.2014.

Дана заява прийнята судом до розгляду.

Запереченням від 24.06.2014 відповідач не погодився з розрахунком позивача 3% річних, пені та інфляційних втрат та зазначив, що прострочення сплати суми в розмірі 20510 грн 00 коп. починається з 16.03.2014 (п. 2 додаткової угоди №1 до договору №881 від 20.05.2014); позовну заяву було подано 11.04.2014, таким чином, як вказав відповідач, період прострочення складає 27 днів, розрахунок 3% річних повинен бути наступним: 20510 грн 00 коп.:100% х27 днів х3% : 365 днів = 45 грн 51 коп., а розрахунок пені таким: 20510 грн 00 коп. :100% х 27 днів х 6,5% : 365 днів = 98 грн 62 коп.

Щодо інфляційних втрат відповідач вказав, що розрахувати їх неможливо, оскільки за березень 2014 інфляційні витрати не беруться до уваги (строк оплати виник 16.03.2014), а за 11 днів квітня 2014 інфляційні витрати не розраховуються, оскільки місяць не є повним.

Суд, враховуючи думку відповідача, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області

в с т а н о в и в:

Сторонами у справі 20.05.2013 було укладено договір № 881 про надання послуг з організації охорони власності та громадян, за умовами якого виконавець (позивач) зобов'язався здійснювати організацію громадського порядку на території замовника (відповідача) за адресою м. Брянка Луганської області, вул. Мічуріна, 1.

Відповідно до п. 6.1 договору за надані послуги по охороні об'єкта замовник, щомісячно проводить виконавцю оплату шляхом перерахунку грошових коштів на безрахунковий рахунок у розмірі, розрахованому виходячи із вартості 14 грн. у годину, при охороні за 24 години на добу.

Загальна сума договору складає орієнтовно 620000 грн 00 коп. (п. 6.2 договору).

Згідно п. 6.4 договору оплата проводиться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Відповідно до п. 8.1 договору термін дії договору з 20.05.2013 по 20.05.2014.

За згодою сторін вказаний договір був достроково розірваний з 06.11.2013, що підтверджується додатковою угодою №1 від 06.11.2013 до договору №881 від 20.05.2013 (а.с. 17).

Таким чином, як вказує позивач, ним фактично були надані послуги з організації охорони власності та громадян на об'єкті відповідача з 20.05.2013 по 06.11.2013.

Також позивач зазначив, що з 20.05.2013 по 01.10.2013 відповідач своєчасно оплачував надані послуги, проте з 01.10.2013 припинив їх оплату, отже з 01.10.2013 по 06.11.2013 за відповідачем утворилась заборгованість по оплаті послуг в розмірі 61530 грн 00 коп.; що дану заборгованість відповідач визнав та ініціював укладення додаткової угоди з порядком визначення строків оплати утвореної заборгованості.

Додатковою угодою №1 від 06.11.2013 до договору №881 від 20.05.2013 про дострокове розірвання даного договору було також визначено порядок і строки погашення заборгованості, що утворилась станом на 06.11.2013 в розмірі 61530 грн 00 коп. наступним чином: до 15.03.2014 включно - 20510 грн.00 коп., до 15.04.2014 включно - 20510 грн. 00 коп., до 15.05.2014 включно - 20510 грн 00 коп.

На виконання умов договору позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг, що підтверджується актами надання послуг №2518 від 31.10.2013, №2835 від 06.11.2013 (а.с. 18-19).

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов додаткової угоди, позивачем було направлено на його адресу вимогу про сплату заборгованості, проте дану вимогу відповідач залишив без відповіді, заборгованість не погасив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, наявність заборгованості у сумі 20510 грн 00 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) за додатковою угодою №1 від 06.11.2013 до договору №881 від 20.05.2013 у відповідача перед позивачем підтверджена в повному обсязі, а тому ці вимоги є обґрунтованими.

Крім цього, позивач за зменшеними позовними вимогами заявив до стягнення 3% річних в сумі 171 грн 95 коп. за період з 15.03.2014 по 24.06.2014, пеню в сумі 492 грн 24 коп. за період з 15.04.2014 по 24.06.2014 та інфляційних витрат в сумі 1965 грн 75 коп. за період 15.03.2014 по 24.06.2014, збільшивши при цьому період нарахування вищезазначених сум, оскільки у позові кінцева дата всіх нарахувань була зазначена "11.04.2014".

Пунктом 6.5 договору передбачено, що за порушення термінів виконання своїх зобов'язань замовником, в тому числі і щодо несвоєчасної оплати за послуги сплатити пеню у розмірі одної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що дії позивача по визначенню нового періоду нарахування (по 24.06.2014) свідчать про збільшення позовних вимог в частині вказаних нарахувань, про що позивач не заявляв.

Тому суд погоджується з розрахунком 3% річних та пені, проведеним відповідачем за 27 днів прострочення платежу за період з 16.03.2014 по 11.04.2014 з таких підстав.

Згідно додаткової угоди №1 до договору №881 від 20.05.2013 відповідач за згодою позивача зобов'язався сплатити визнану суму заборгованості 61530 грн трьома рівними частками, починаючи з 01.04.2014 наступним чином: до 15.03.2014 включно - 20510 грн.00 коп., до 15.04.2014 включно - 20510 грн. 00 коп., до 15.05.2014 включно - 20510 грн 00 коп.

На момент подання позову відповідач не здійснив перший платіж до 15.03.2014 включно, тобто прострочення першого платежу відбулось саме з 16.03.2014. Отже початком періоду нарахувань є 16.03.2014, а кінцем - 11.04.2014, як визначив позивач у позові (збільшення періоду до уваги не може бути прийняте).

Таким чином 3% річних обраховуються:

- 20510 грн 00 коп.:100% х27 днів х3% : 365 днів = 45 грн 51 коп., а розрахунок пені:

- 20510 грн 00 коп. :100% х 27 днів х 6,5% : 365 днів = 98 грн 62 коп.

Відносно нарахування інфляційних втрат за вказаний позивачем період (15.03.2014-24.06.2014) суд зазначає, що інфляційні нарахування проводяться щомісяця з урахуванням заявленого в позові періоду до 11.04.2014 (з 16.03.2014) згідно додаткової угоди), тобто інфляційні втрати можуть бути нараховані за березень та квітень. Згідно Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р) при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць.

Позивачем розрахунок інфляційних втрат здійснено з 15 (слід з 16) березня (неповний місяць).

У квітні розрахунок інфляційних втрат позивачем - у позові визначений до 11.04.2014 (також неповний місяць).

Таким чином за березень та квітень 2014 сума боргу не підлягає індексації.

Згідно викладеному, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 20510 грн 00 коп., 3% річних в сумі 45 грн 51 коп. за період з 16.03.2014 по 11.04.2014 та пені в сумі 98 грн 62 коп. за період з 16.03.2014 по 11.04.2014 задовольняються у повному обсязі.

У задоволенні вимоги по стягненню інфляційних втрат в сумі 1965 грн 75 коп. суд відмовляє.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство безпеки "Легіон" до Товариства з додатковою відповідальністю "Брянківський завод бурового устаткування" про стягнення заборгованості в сумі 20510 грн 00 коп, 3% річних в сумі 45 грн 51 коп. та пені в сумі 98 грн 62 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Брянківський завод бурового устаткування", Луганська область, м. Брянка, вул. Мічурина, 1, ідентифікаційний код 01423122, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство безпеки "Легіон", м.Донецьк, вул. Пушкіна, буд. 27, ідентифікаційний код 35729068, заборгованість в сумі 20510 грн 00 коп, 3% річних в сумі 45 грн 51 коп., пені в сумі 98 грн 62 коп. та судовий збір в сумі 1827 грн 00 коп. наказ видати позивачу.

3. У задоволенні вимог по стягненню інфляційних втрат в сумі 1965 грн 75 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 01.07.2014.

Суддя І.В. Семендяєва