МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2014 р. Справа № 370/1141/14-ц

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Приходько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт. Макарів Київської області справу за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, Макарівської районної державної адміністрації ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

Заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» (далі - ДП «Макарівський лісгосп») до Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА), Макарівської районної державної адміністрації (далі - Макарівська РДА), ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернувся із позовом, в якому просив: визнати незаконними і скасувати розпорядження голови Київської ОДА від 28.09.2007 року «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки» №№ 913, 914, 915, 916, 917, 918; визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Макарівської РДА від 08.10.2007 року «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради» №№3822, 3823, 3824, 3825, 3826, 3827 та розпорядження голови Макарівської РДА від 25.10.2007 року №4056 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради»; Визнати незаконним і скасувати розпорядження Макарівської РДА № 2507 від 02.07.2008 року «Про зміну цільового призначення земельної ділянки на землі для ведення індивідуального садівництва громадянину ОСОБА_3, в межах Копилівської сільської ради»; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_3, 19.01.2010 року серії ЯК № 741124 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0040); серії ЯК № 741123 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0041); серії ЯК № 741122 (кадастровий номер3222783200:05:016:0039), з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_1, 19.01.2010 року серії ЯК № 777209 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0043); серії ЯК № 777211 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0044); серії ЯК № 777210 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0042), з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1, земельні ділянки площею 0,2160 га (кадастровий номер 3222783200:05:016:0043); площею 0,9508 га (кадастровий номер 3222783200:05:016:0044), ринкова вартість яких становить 679094,4 грн.; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_2, земельні ділянки: площею 0,5732 га (кадастровий номер 3222783200:05:016:0042); площею 1,3189 га (кадастровий номер 3222783200:05:016:0039), ринкова вартість яких становить 807340,63 грн.; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3, земельні ділянки: площею 0,5018 га (кадастровий номер 3222783200:05:016:0040); площею 1,6593 га (кадастровий номер 3222783200:05:016:0041), ринкова вартість яких становить 1167934,6 грн.

Визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності та за ДП «Макарівський лісгосп» право користування на земельні ділянки загальною площею 5,22 га (кадастрові номери земельних ділянок 3222783200:05:016:0039, 3222783200:05:016:0040, 3222783200:05:016:00412, 3222783200:05:016:0042, 3222783200:05:016:0043, 3222783200:05:016:0044), що розташовані на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, загальна ринкова вартість яких становить 2 654 369,6 грн.

В обґрунтування позову прокурор вказував, що згідно з п. 5 ст. 27 Лісового Кодексу України (далі - ЛК України), а також ч. 9 ст. 149 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) передача у власність та надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності та вилучення таких земельних ділянок з постійного користування відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Розпорядження Київської ОДА №№913-918, якими вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Макарівське лісове господарство», видано в один день. Зазначені розпорядження прийняті на підстав листів голови Макарівської районної державної адміністрації, які датовані одним днем та надійшли до обласної адміністрації також в один день. В свою чергу, листи районної адміністрації підготовлені за результатами розгляду заяв громадян, що також датовані одним днем та надійшли до районної адміністрації в один день. Погодження користувача лісових земель, також датовані в один день. Зазначеними розпорядженнями обласної адміністрації вилучено ліси загальною площею 5,22 га, які знаходились у одному кварталі лісництва та використовувались для ведення лісового господарства, змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та в подальшому розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства. Вказане свідчить про те, що Київська обласна державна адміністрація розпорядилась землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищує 1 га, що свідчить про перевищення головою обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень.

Також допущено порушення вимог законодавства при зміні цільового призначення спірних земельних ділянок, а саме в порушення ст. 207 ЗК України втрати лісогосподарського виробництва у зв'язку з вилученням лісових земель для несільськогосподарських потреб не нараховувались та не сплачувались.

Таким чином, оспорювані розпорядження прийнято головою Київської ОДА в порушення ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 21, 57, 116, 118, 122, 149, 207 ЗК України, ст. 27, 31, 57 ЛК України, ст.ст. 3, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», оскільки ліси площею понад 1 га має право вилучати лише Кабінет Міністрів Україні повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення площею понад 1 га обласні державні адміністрації чинним законодавством не наділені, а також у зв'язку з порушенням порядку зміни цільового призначення земельних ділянок.

В той же час державні акти на право власності на земельні ділянки видано ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, з порушенням чинного законодавства, оскільки ними набуто право власності на земельні ділянки, які незаконно вибули із власності держави.

За змістом ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Підпунктом 3 частини 1 вказаної статті ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знач (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, які він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Прийняття Київською ОДА незаконних розпоряджень про припинення права постійного користування та зміни цільового призначення земельних ділянок, вилучення із земель державної власності спірних земельних ділянок, зміна їх цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення є свідченням невизнання права державної власності на спірні земельні ділянки в особі Кабінету Міністрів України, яки в силу вимог ст.57 ЛК України та ст.149 ЗК України наділений повноваженнями щодо розпорядження ними.

Відповідно до ст. 392 ЦК України Кабінет Міністрів України як уповноважений орган може пред'явити позов про визнання права власності за державою на цю земельну ділянку.

Земельні ділянки вибули з державної власності всупереч законодавства та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для витребування їх із чужого незаконного володіння на користь спеціалізованого державного підприємства.

В судовому засіданні прокурор прокуратури Макарівського району Київської області Малашич Ю.Ю., вимоги за позовом підтримала, просила їх задовольнити із вказаних у позовній заяві підстав.

Представник Кабінету Міністрів України Рохманюк Т.А., та представник ДП «Макарівське лісове господарство» вимоги прокурора підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити із вказаних у позові підстав.

Київська ОДА у судове засідання представника не направила, подала суду письмове клопотання про можливість розгляду справи за відсутності їх представника, вимоги за позовом прокурора залишила на розсуд суду згідно чинного законодавства.

Макарівська РДА у судове засідання представника не направила, причини неявки представника на повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представники відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, - ОСОБА_11, ОСОБА_12, проти задоволення позовних вимог прокурора заперечили, просили у їх задоволенні відмовити повністю, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. Розпорядження голови Київської ОДА а також Макарівської РДА прийняті на підставі, у межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, а тому відсутні підстави говорити про те, що відповідачі протиправно набули у власність земельні ділянки, наслідком чого має бути їх витребування на користь держави.

ОСОБА_3, у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Відповідно до розпоряджень голови Київської ОДА від 28.09.2007 року №№913-918 «Про припинення користування та зміну цільового призначення земельної ділянки», затверджено Проекти землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Макарівське лісове господарство» та переведення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, розроблений ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі дозволів Київської обласної державної адміністрації від 27.07.2007 року №№ 11-22-15341, 11-22-15344, 11-22-15340, 11-22-15345, 11-22-15343, 11-22-15342.

Також, вказаними розпорядженнями припинено право постійного користування ДП «Макарівське лісове господарство» земельною ділянкою лісогосподарського призначення (Бишівське лісництво, квартал 7) загальною площею 5,22 га у межах Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області та змінено цільове призначення цих земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення та віднесено їх до земель запасу.

На виконання вказаних розпоряджень, 08.10.2007 року розпорядженнями Макарівської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради» №№3822-3827, надано дозвіл на проведення робіт по розробці технічної документації із землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Копилівської сільської ради ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2

На підставі даних розпоряджень та договору №8546 від 11.10.2007 року, укладеного між ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та ОСОБА_2, розроблено відповідний проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 6-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради, який погоджено Управлінням земельних ресурсів у Макарівському районі, Макарівським районним відділом містобудування і архітектури, Макарівською районною санітарно-епідеміологічною станцією, державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Київській області, управлінням культури і туризму. Зазначений проект землеустрою 23.10.2007 року отримав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації № 14-630е, наданий головним управлінням земельних ресурсів у Київській області.

У подальшому, розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 25.10.2007 № 4056 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 6-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області. Цим же розпорядженням земельні ділянки загальною площею 5,22 га передано безоплатно у приватну власність 6-ти громадянам України для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Копилівської сільської ради відповідно до списку.

На підставі зазначеного розпорядження Макарівської РДА 05.11.2007 року отримали державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,87 га кожен на території Копилівської сільської ради Макарівського району наступні громадяни: ОСОБА_1, серія ЯЖ №041939 кадастровий номер 3222783200:05:016:0027; ОСОБА_2, серія ЯЖ №041942 кадастровий номер 3222783200:05:016:0029; ОСОБА_4, серія ЯЖ №041940 кадастровий номер 3222783200:05:016:0028; ОСОБА_6, серія ЯЖ №041941 кадастровий номер 3222783200:05:016:0029; ОСОБА_7, серія ЯЖ №041943 кадастровий номер 3222783200:05:016:0031; ОСОБА_5, серія ЯЖ №041938 кадастровий номер 3222783200:05:016:0032.

У подальшому, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, на підставі договорів купівлі-продажу №№ 318, 327, 330 від 21.01.08, № 172 від 22.01.2008 року відчужили свої земельні ділянки на користь ОСОБА_3

На підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації № 2507 від 02.07.2008 року ОСОБА_3, 21.08.2008 року видано державний акт на право власності на зазначені вище земельні ділянки площею 3,48 га зі зміненим цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва (кадастровий номер 3222783200:05:016:0034).

На підставі рішення ОСОБА_3, про поділ земельної ділянки його земельну ділянку площею 3,48 га розділено на три земельні ділянки площами 1,3189 га, 0,5019 га та 1,6592 га. Відповідно ОСОБА_3, 19.01.2010 року видано нові державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки: серія ЯК № 741122 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0039), серія ЯК № 741124 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0040), серія ЯК № 741123 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0041).

Далі, ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу № 357 від 01.02.2010 року відчужено земельну ділянку площею 1,3189 га з кадастровим номером 3222783200:05:016:0039 на користь ОСОБА_2, про що, згідно п. 3.1 цього ж договору, на державному акті про право власності на земельну ділянку серії ЯК № 741122, проставлено відповідну відмітку .

В свою чергу, ОСОБА_7, та ОСОБА_5, на підставі договорів купівлі продажу №№ 321, 324 від 21.01.2008 року відчужили свої земельні ділянки на користь ОСОБА_1

Після цього, ОСОБА_1, 05.11.2008 року видано державний акт на право власності на зазначені вище земельні ділянки площею 1,74 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222783200:05:016:0033).

На підставі рішення ОСОБА_1, про поділ земельної ділянки останній розділено її земельну ділянку площею 1,74 га на три земельні ділянки площами 0,5732 га, 0,2160 га та 0,9508 га. Відповідно. ОСОБА_1, видано нові державні акти на право власності на зазначені ділянки: серія ЯК № 777210 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0042), ЯК № 777209 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0043), серія ЯК № 77721 1 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0044).

Далі, ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу № 356 від 01.02.2010 року відчужено земельну ділянку площею 0,5732 га з кадастровим номером 3222783200:05:016:0042 на користь ОСОБА_2, про що, згідно п. 3.1 цього ж договору, на державному акті про право власності на земельну ділянку серія ЯК № 777210, проставлено відповідну відмітку.

Таким чином, на даний час власниками спірних земель є ОСОБА_1, (земельні ділянки площами 0,9507 га та 0,2159 га), ОСОБА_3, (земельні ділянки площами 1,6592 га та 0,5018 га) та ОСОБА_2, (земельні ділянки площами 0,5732 га та 1,3189 га).

Згідно висновків про ринкову вартість зазначених земельних ділянок віл 07.03.14, їх загальна вартість становить 2 654 369,6 грн.

Вирішуючи вимоги за позовом суд керується наступним.

Звертаючись до суду за захистом інтересів держави, прокурор обрав такий спосіб захисту порушеного права, як витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

На думку суду, зазначений спосіб захисту порушеного права є належним з огляду на нижченаведене.

Так, відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно ст. 16 ЦК України, можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним а також інші способи, що встановлені договором або законом, наприклад, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Наслідки недійсності правочинів встановлені ст. 216 ЦК України. Так недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд також може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано судом недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову відповідно до ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Тобто основним питанням при виборі із вказаних способів захисту порушених прав в даному випадку є факт перебування позивача з відповідачем у договірних відносинах. Оскільки позивач з відповідачами не перебував у договірних відносинах, відповідно суд визнає належним способом захисту порушеного права як віндикацію.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо).

Незаконними володільцями в розумінні ст. 387 ЦК України вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Щодо питання законності володіння відповідачами спірними земельними ділянками, що є обов'язковим для встановлення у межах даного спору, слід зазначити наступне.

Як на підставу визнання незаконними та скасування розпоряджень Голови ОДА про вилучення земельних ділянок із користування ДП «Макарівське лісове господарство» прокурор вказував, що Київською обласною державною адміністрацією перевищено свої повноваження в даному випадку, оскільки таке право належить виключно Кабінету Міністрів України, оскільки спірні земельні ділянки складають собою єдиний масив, а розпорядження прийняті одним днем.

Проте такі доводи є необґрунтованими.

Так відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в ч. 2 ст. 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Крім цього, згідно п. 3 Прикінцевих положень встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Таким чином вказаними нормами встановлено пріоритет ЗК України на земельні відносини, що виникають при використанні лісів.

Згідно із ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Так, відповідно до ч. 6 цієї ж статті, обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених чч. 5, 9 цієї статті.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених чч. 5-8 цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 31 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень обласної державної адміністрації у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі, передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними.

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені ст. 13 ЗК України, ст. 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як гектар, що перебувають у державній власності.

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 цієї статті в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України. Аналогічне положення міститься й у ст. 20 ЗК України.

Вказані вище норми ЛК України не суперечать нормам ЗК України в частині вилучення з користування земельних ділянок державної власності та зміни їх цільового призначення.

Судом установлено, що спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, віднесені до лісів І категорії, перебували у державній власності у користуванні ДП «Макарівське лісове господасртво» до прийняття оскаржуваних розпоряджень про їх вилучення та зміну цільового призначення, знаходяться за межами населених пунктів і їх вилучення не належить до компетенції місцевих державних адміністрацій та Кабінету Міністрів України, передбачені ч.ч. 5, 9 ст. 149 ЗК України.

Таким чином, доводи прокурора, що оспорюванні розпорядження голови Київської ОДА від 28.09.2007 року «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки» №№ 913, 914, 915, 916, 917, 918 прийняті з перевищенням повноважень та підлягають скасуванню судом визнаються як необґрунтовані.

Суд вважає, що прокурор не довів в установленому процесуальним законом порядку, що правові акти індивідуальної дії голови обласної державної адміністрації спрямовані на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 1 га і у зв'язку із цим, ці дії свідчать про перевищення головою обласної державної адміністрації своїх повноважень, передбачених законом, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження цього, оскільки вони передавалися у власність різним громадянам. Посилання прокурора на те, що оспорювані розпорядження Київської ОДА про вилучення земель з користування видано в один день, зазначені розпорядження прийняті на підстав листів голови Макарівської РАД, які датовані одним днем та надійшли до обласної адміністрації також в один день, листи районної адміністрації підготовлені за результатами розгляду заяв громадян, що також датовані одним днем та надійшли до районної адміністрації в один день, погодження користувача лісових земель, також датовані в один день, не свідчать про перевищення головою обласної державної адміністрації своїх повноважень на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 1 га, оскільки є припущенням, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин (порушеної кримінальної справи, вироку суду, де було б встановлено факт перевищення повноважень) прокурором не надано.

Підстави набуття громадянами права власності на земельні ділянки передбачені ст. 116 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Так згідно вказаної норми громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Як передбачено ст. 118 ЗК України (у відповідній редакції), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Враховуючи вимоги вказаних статей, доводи прокурора про незаконність розпорядження голови Макарівської РДА від 08.10.2007 року «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради» №№3822, 3823, 3824, 3825, 3826, 3827 та розпорядження голови Макарівської РДА від 25.10.2007 року №4056 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради» є необґрунтованими, а тому його вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому слід звернути увагу, що прокурором не вказано в позовній заяві та не було заявлено клопотання про залучення співвідповідачів громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яким оспорюваним розпорядженням Макарівської РДА передавалися у власність земельні ділянки.

Вимоги прокурора про визнання незаконними державних актів на право власності на земельні ділянки відповідачів, розпоряджень Макарівької РДА про зміну цільового призначення земельними ділянками є похідними від вимог про визнання незаконними розпоряджень Київської ОДА про припинення права постійного користування та розпоряджень Макарівської РДА про передачу земельних ділянок у власність, а тому у їх задоволенні також слід відмовити.

Посилання прокурора у позові на те, що відповідачами не було сплачено втрати лісогосподарського виробництва у зв'язку із вилученням спірних земельних ділянок для потреб, не пов'язаних з сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом, на думку суду не є підставою для визнання незаконними розпоряджень обласної державної адміністрації, державних актів на право власності на земельні ділянки відповідачів, а може бути лише підставою для стягнення цих втрат у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи, що судом не встановлено протиправності набуття відповідачами земельних ділянок, відсутні підстави для витребування цих ділянок з їх володіння на користь держави, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, Макарівської районної державної адміністрації ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий О.В. Тандир