Судове рішення #3765130
Справа №22ц-811 /08

Справа №22ц-811 /08               Головуючий в суді першої інстанції Ібадова Н.П.

Категорія 40                    Доповідач в суді апеляційної інстанції Медведєва Л.П.

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

25 лютого 2008 року                   Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого - Медведєвої Л.П.

Суддів                               - Васюкової   В.І.

Оробцової   Р.І. при секретарі - Шестакової Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 31 жовтня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу Виробничого управління з екології «Ровеньки-Антрацит» Луганського регіонального виробничого об'єднання «Укрвугілляекологія» Державного підприємства «Регіональне виробниче об'єднання «Укрвугілляекологія»,  третя особа ОСОБА_2,  про визнання звільнення з підприємства незаконним,  поновлення на роботі на посаді бухгалтера першої категорії,  зміну запису у трудовій книжці,  стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,  стягнення моральної шкоди,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_1  вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим і ставить питання про його скасування і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечення на апеляційну скаргу від інших осіб,  які беруть участь у справі,  до суду не надано.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу Виробничого управління з екології «Ровеньки-Антрацит» Луганського регіонального виробничого об'єднання «Укрвугілляекологія»,  третя особа ОСОБА_2,  про визнання звільнення з підприємства незаконним,  поновлення на роботі на посаді бухгалтера першої категорії,  зміну запису у трудовій книжці,  стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,  стягнення

 

моральної шкоди,  задоволені частково,  Відокремлений структурний підрозділ Виробничого управління з екології «Ровеньки-Антрацит» Луганського регіонального виробничого об'єднання «Укрвугілляекологія» зобов'язано внести зміни в трудову книжку ОСОБА_1,  вказавши дату її звільнення з посади бухгалтера першої категорії за  ст. 38 КЗпП України 20 жовтня 2005 року,  внести зміни до наказу №39-к від 19.10.2005 року в частині звільнення ОСОБА_1,  вказавши дату її звільнення з посади бухгалтера першої категорії за  ст. 38 КЗпП України - 20 жовтня 2005 року,  в решті вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю,  з Державного підприємства «Регіональне виробниче об'єднання «Укрвугілляекологія» на користь держави стягнуто мито в сумі 8, 50 гривень та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 7, 50 гривень.

Представник відповідача - Відокремленого структурного підрозділу Виробничого управління з екології «Ровеньки-Антрацит» Луганського регіонального виробничого об'єднання «Укрвугілляекологія та третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися,  причини неявки не повідомили,  про час і місце судового засідання їх оповіщено у встановленому законом порядку.

Позивачка в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та пояснила,  що суд першої інстанції порушив норми матеріального права,  оскільки після подання заяви про звільнення вона продовжувала працювати і відповідно до ч.2  ст. 38 КЗпП України власник не вправі звільнити працівника на підставі поданої раніше заяви.

Представник відповідача - Державного підприємства «Регіональне виробниче об'єднання «Укрвугілляекологія» в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та пояснила,  що між позивачкою та керівником підприємства не було досягнуто угоди на звільнення позивачки за угодою сторін,  оскільки посада бухгалтера першої категорії на підприємстві одна,  треба було знайти іншу особу на цю посаду,  треба було підготувати та здати місячні та квартальний звіт,  і керівник при таких обставинах не міг звільнити позивачку за угодою сторін,  зобов'язав її підготувати та здати звіти,  на що вона погодилась . Позивачку було звільнено за її власним бажанням.  З 20 жовтня 2005 року на посаді бухгалтера першої категорії,  яку займала позивачка,  вже працювала інша особа,  яка прийнята на роботу в установленому законом порядку. Позивачка роботу вже не виконувала,  ні однієї операції не проводила. Посилання позивачки на те,  що вона працювала до 25 жовтня 2005 року та здавала звіт не свідчать про те,  що вона працювала,  в дійсності вона здавала звіт з порушенням строку його здачі,  а саме до 20 числа,  і про це підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_3. Пояснення позивачки про те,  що вона після подання заяви про звільнення продовжувала працювати,  необгрунтовані,  оскільки при таких

 

обставинах вона чомусь на роботу після знаходження у лікарні не вийшла. На протязі двох з половиною років після звільнення позивачка на облік до центру зайнятості населення не стала,  офіційно не працює.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,  вислухавши пояснення позивачки та представника відповідача,  дослідивши матеріали справи,  перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої Інстанції",  обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів встановила наступне.

Звернувшись до суду 10 січня 2006 року з позовом до начальника Виробничого управління з екології «Ровеньки-Антрацит» ОСОБА_2 ,  позивачка ОСОБА_1 у викладенні обставин,  якими вона обґрунтовувала свої позовні вимоги ,  зазначила,  що 05 жовтня 2005 року нею була подана заява про звільнення за угодою сторін. Після спливу двох тижнів роботи начальник підприємства відповідача ОСОБА_2 відмовився звільнити її доки вона не здасть звіти. Вона продовжувала працювати до 25 жовтня 2005 року,  а з 25 жовтня 2005 року до 08 листопада

2005         року вона находилась у лікарні. Після виходу з неї вона здала останній

квартальний звіт,  однак начальник не віддавав їй трудову книжку і не

виплачував заробітну плату. З отриманого розрахункового листа їй стало

відомо,  що вона звільнена ще в жовтні,  і тільки у грудні начальник вирішив

віддати їй трудову книжку,  вислав її поштою. Отримав 19 грудня 2005 року

трудову книжку,  вона виявила,  що запис у ній зроблено про те,  що вона

звільнена за власним бажанням,  хоча такої заяви вона не писала. Просила

поновити запис у трудовій книжці відповідно до поданої заяви,  зобов'язати

виплатити заробітну плату.

Ухвалою Ровеньківського міського суду Луганської області від 06 березня

2006         року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Регіональне

виробниче об'єднання «Укрвугілляекологія».

В червні 2006 року позивачка подала до суду змінену позовну заяву до відповідача Відокремленого підрозділу Виробничого управління з екології «Ровеньки-Антрацит» Луганського Регіонального виробничого об'єднання «Укрвугілляекологія» про визнання звільнення незаконним,  поновлення на роботі на посаді бухгалтера першої категорії,  зміну запису в трудовій книжці про звільнення,  стягнення заробітної плати в сумі 1914, 70 гривень,  середньомісячну заробітну плату по день фактичного розрахунку,  моральну шкоду в сумі 8000 гривень. У викладенні обставин ,  якими позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги,  вона зазначила,  що заборгованість відповідача по заробітній платі складає 1914, 70 гривень. Незаконним звільненням їй заподіяно моральної шкоди,  оскільки були порушені її трудові права.

 

Ухвалою Ровеньківського міського суду Луганської області від 20 серпня 2007 року до участі у справі в якості третьої особи з боку відповідача залучено ОСОБА_2.

Рішенням суду першої інстанції,  яке судом апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості по заробітній платі в сумі 1914,  70 гривень залишеним без змін,  стягнуто вказану суму заробітної плати.

За результатами розгляду цивільної справи судом першої інстанції були встановлені наступні обставини.

Так,  судом було встановлено,  що згідно заяви ОСОБА_1  від 05.10.2005 року,  поданої начальнику Відокремленого підрозділу Виробничого управління з екології «Ровеньки-Антрацит» Луганського Регіонального виробничого об'єднання «Укрвугілляекологія» ОСОБА_2,  вона просить дати їй розрахунок за згодою сторін,  але керівник підприємства,  діючи,  як вважає суд,  в інтересах підприємства,  враховуючи звітний період,  дозволив їй звільнитися за  ст. 38 КЗпП України з відпрацюванням двох тижнів з дня подання заяви.

Далі судом встановлено,  що на підставі заяви від 12.10.2005 року наказом по підприємству №37-к від 12.10.2005 року на посаду бухгалтера першої категорії було прийнято ОСОБА_4 ,  яка 19.10.2005 року приступила до виконання службових обов'язків бухгалтера першої категорії .

Генеральним директором Державного підприємства «Регіональне виробниче об'єднання «Укрвугілляекологія» 10.01.2006 р. було направлено листа на ім'я ОСОБА_1 ,  в якому останній було повідомлено про те,  що комісією по трудовим спорам розглянуто її звернення про звільнення за п.1  ст. 36 КЗпП України та повідомлено про те,  що начальник підприємства не дав згоду на її звільнення за угодою сторін.

Відмовляючи в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  суд першої інстанції виходив з наступного.

Так,  суд зазначив в оскаржуваному рішенні про те,  навіть якщо ОСОБА_1  не припинила б виконувати свою роботу і продовжувала виконувати обов'язки бухгалтера підприємства,  не покидала робочого місця і не вимагала розірвання трудового договору ,  керівник підприємства в особі ОСОБА_2 повинен був звільнити ОСОБА_1  за її поданою заявою,  оскільки на її місце було запрошено іншого працівника,  якому відповідно до трудового законодавства не було підстав для відмови в укладенні трудового договору. Також у керівника підприємства не було підстав звільняти ОСОБА_1  в день подання нею заяви 05.10.2005р.,  або у наступний день або у інший скорочений термін,  оскільки  ст. 38 КЗпП України ,  яка передбачає розірвання трудового договору в термін менш ніж два тижні,  встановлює обов'язкову поважну причину - переїзд в другу місцевість ,  стан здоров'я ,  стан здоров'я близьких родичів,  вихід на пенсію,  тощо.

Суд першої інстанції визнав,  що у позивачки була можливість відкликати свою заяву про звільнення і продовжувати працювати на підприємстві і цей термін складав з дня подачі заяви ОСОБА_1  з 05.10.2005р. до дня подання заяви про прийом на роботу іншого бухгалтера - ОСОБА_4 ,  тобто до 12.10.2005 p.,  але позивачка,  подавши заяву про звільнення її не відкликала ,  що свідчить про її намір звільнитися з підприємства відповідно до поданої* нею заяви.

Задовольняючи позов в частині внесення змін до запису у трудову книжку,  суд першої інстанції виходив з наступних обставин. В судовому засіданні встановлено,  що відповідно до табелю обліку використання робочого часу,  затвердженого начальником Відокремленого підрозділу Виробничого управління з екології «Ровеньки-Антрацит» Луганського Регіонального виробничого об'єднання «Укрвугілляекологія» ОСОБА_2 і складеного табельником ОСОБА_5,  ОСОБА_1  у жовтні 2005 року відпрацювала по 20 жовтня 2005 року,  а 21 жовтня в табелі вказано «розрахунок»,  і як встановлено в судовому засіданні з пояснень самої позивачки вона виходила на роботу 20 жовтня 2005 року,  бо готувала документи стосовно не зданих звітів за попередній місяць,  а свідок ОСОБА_4  суду пояснила,  що звіти у жовтні 2005 року за попередній місяць повинна була підготувати ОСОБА_1 ,  оскільки вона як бухгалтер вийшла на роботу тільки з 19.10.2005 року,  а звіти здаються до 20 числа кожного місяця за попередній місяць і на той час вона прийняла від ОСОБА_1 не всі бухгалтерські документи. В судовому засіданні також встановлено,  що за відпрацьований час включно по 20 жовтня 2005 року позивачці була нарахована заробітна плата.

На підставі вищезазначеного судом першої інстанції було ухвалено рішення про внесення до наказу №39-к від 19.10.2005 про звільнення ОСОБА_1  дати звільнення з 19 жовтня 2005 року на 20 жовтня 2005 року , та про внесення змін до Трудової книжки позивачки в запису дати її звільнення з 19 жовтня 2005 року на 20 жовтня 2005 року.

Спір судом вирішено на підставі  ст.  ст. 29, 30, 36, 38, 231, 232 КЗпП України,  при ухваленні рішення суд керувався  ст.  ст.  10, 11, 60, 202, 212-215 ЦПК України.

 

За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів визнала,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права,  виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.1  ст. 36 КЗпП України,  яка встановлює підстави припинення трудового договору,  підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Зі змісту вказаної норми вбачається те,  що угода сторін про припинення трудового договору - це результат ініціативи з цього приводу однієї із сторін і згоди на це іншої сторони. Дата припинення трудових відносин в цьому випадку визначається сторонами - пропозицією однієї і згодою іншої сторони.

Якщо пропозиція про припинення трудового договору надходить від працівника,  то він подає письмову заяву,  в якій викладає своє прохання про звільнення з роботи. Закон вимагає обов'язково письмової форми угоди при його припиненні.

У разі відсутності згоди однієї сторони на пропозицію іншої розірвання трудового договору проводиться за ініціативою працівника чи власника або уповноваженого ним органу.

Як вбачається з матеріалів справи,  позивачка подала керівнику підприємства,  з яким вона перебувала у трудових правовідносинах,  заяву про припинення трудового договору з нею за угодою сторін,  тобто пропозиція про таке звільнення надходила від позивачки.

Як було зазначено вище Закон вимагає обов'язково письмової форми угоди при припиненні трудового договору,  а саме резолюції керівника про згоду звільнення саме за угодою сторін.

Такої обов'язкової письмової форми угоди про припинення трудового договору між позивачкою та підприємством немає,  оскільки керівником підприємства на заяві позивачки зроблено запис про звільнення її за  ст. 38 КЗпП України,  тобто за власним бажанням .

У зв'язку з відсутністю обов'язкової форми угоди між позивачкою та уповноваженою посадовою особою підприємства про звільнення її за угодою сторін,  її було звільнено за її ініціативою за власним бажанням.

Відповідно до п.8 постанови Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року « Про практику розгляду садами трудових спорів» / з подальшими змінами/ судам необхідно мати на увазі,  що при домовленості між   працівником   і   власником   підприємства,    установи,    організації   або

 

уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1  ст. 36 КЗпП України / за згодою сторін/ договір припиняється в строк,  визначений сторонами. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити клопотання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає,  що трудовий договір припинено за п. 1  ст. 36 КЗпП України, ,  якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника/  ст. 38 КЗпП України/.

Таким чином,  вимоги позивачки про поновлення її на роботі не ґрунтуються на законі,  оскільки трудовий договір з нею розірвано не з ініціативи власника,  що передбачено  ст.  ст. 40 і 41 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги про ту обставину,  що вона продовжувала працювати після подання нею заяви про звільнення більш ніж два тижні,  не ґрунтуються на законі,  оскільки відповідно до ч.5  ст. 241-1 КЗпП України,  яка визначає обчислення строків,  передбачених цим Кодексом ,  якщо останній день двотижневого строку відповідно до  ст. 38 КЗпП України,  яка зобов'язує працівника попередити власника про звільнення за два тижні,  припадає на святковий,  вихідний або неробочий день,  то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Як вбачається з календаря на 2005 рік,  20 жовтня 2005 року,  який був останнім днем роботи позивачки ,  був вихідним днем,  найближчий робочий день 22 жовтня 2005 року. Таким чином,  позивачка з моменту подання заяви і до дня звільнення два тижні не працювала і не можна вважати ,  що трудовий договір з нею продовжений.

Колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про зміну дати звільнення позивачки і в наказі про звільнення і в Трудовій книжці.

Доводи апеляційної скарги про те,  що суд першої інстанції в судовому засіданні при ухваленні рішення позбавив її права на правову допомогу,  безпідставні,  оскільки як вбачається з протоколу судового засідання при вирішенні питання про можливість закінчення розгляду справи за відсутності представника позивачки,  остання не заперечувала проти закінчення розгляду справи за відсутності свого представника,  якого про час і місце судового засідання було оповіщено у встановленому законом порядку. Зауважень щодо неправильності протоколу судового засідання позивачкою не подавалось.

При   викладених   обставинах   колегія   суддів   дійшла   висновку   про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін.

 

Керуючись  ст.  ст. 209, 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України,

 

УХВАЛИЛА:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 31 жовтня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу Виробничого управління з екології «Ровеньки-Антрацит» Луганського регіонального виробничого об'єднання «Укрвугілляекологія» Державного підприємства «Регіональне виробниче об'єднання «Укрвугілляекологія»,  третя особа ОСОБА_2,  про визнання звільнення з підприємства незаконним,  поновлення на роботі на посаді бухгалтера першої категорії,  зміну запису у трудовій книжці,  стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,  стягнення моральної шкоди,  залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація