РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 11/163/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від прокурора: Гіліс І.В.

від позивача: Маланчук І.В.

від відповідача 1: представник не з'явився

від відповідача 2: Матюша Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника генерального прокурора України

та апеляційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області від 25 вересня 2013 року у справі № 11/163/2011/5003 (суддя Грабик В.В.)

за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі

Фонду державного майна України

до відповідача 1: Виконавчого комітету Вінницької міської ради

до відповідача 2: Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист"

про визнання незаконним рішень; визнання права власності на майно

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора області (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції в спірних правовідносинах - Фонду Державного майна України (надалі - Позивач) звернувся в господарський суд Вінницької області із позовною заявою (том 1, а.с. 3-8) до Виконавчого комітету Вінницької міської ради (надалі - Відповідач 1), Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Вінницятурист» (надалі - Відповідач 2) про: визнання незаконним рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1582 від 28 липня 2005 року «Про оформлення права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу по вулиці Пушкіна, 4» та скасувати його; визнання незаконним та скасування Свідоцтва від 28 липня 2005 року про право власності на будівлі та споруди туристичного комплексу «Поділля», що знаходиться у м. Вінниця по вул. Пушкіна, 4, видане Вінницькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Вінницятурист»; визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу «Поділля», що знаходиться у м. Вінниця по вул. Пушкіна, 4.

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі № 11/163/2011/5003 від 20 квітня 2012 року (том 3, а.с. 128-134) відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача 2 про застосування строку позовної давності, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача 1 про припинення провадження в частині вимог про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28 липня 2005 року № 1582, відмовлено в задоволенні позову Прокурора в особі Позивача до Відповідача 1 та Відповідача 2 про визнання незаконними та скасування рішення і свідоцтва про право власності та визнання права власності на майно.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27 червня 2012 року (том 4, а.с. 69-79) апеляційну скаргу Прокурора залишено без задоволення; рішення господарського суду Вінницької області від 20 квітня 2012 року у справі № 11/163/2011/5003 змінено, виключено з резолютивної частини пункти 1, 2; в решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 9 січня 2013 року (том 4, а.с. 145-148) касаційну скаргу Прокурора задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27 червня 2012 року та рішення господарського суду Вінницької області від 20 квітня 2012 року скасовано. Справу № 11/163/2011/2003 передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

У своїй постанові від 9 січня 2013 року Вищий господарський суд України зазначив: розглядаючи позов про захист права власності, суди мали встановити хто є власником спірного майна, дослідити набуття майна Відповідачем 2, проаналізувати на предмет правомірності та законності передачі спірного майна до статутного капіталу Відповідача 2, оцінити доводи Позивача щодо права власності держави на спірне майно. Зокрема, перевірити приналежність спірного майна до майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, визначеного постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року № 3943-ХІІ загальнодержавною власністю.

Водночас, Прокурором було подано заяву про зміну предмета позову (том 5, а.с. 182-187), з урахуванням якої Прокурор просив: визнати незаконним рішення Відповідача 1 № 1736 від 30 грудня 1999 року "Про оформлення права власності на туристичний комплекс по вул. Пушкіна, 4 за Відповідачем 2 та скасувати його; визнати незаконним рішення Відповідача 1 № 1582 від 28 липня 2005 року "Про оформлення права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу по вул. Пушкіна, 4" та скасувати його; визнати за державою в особі Позивача право власності на будівлі та споруди туристичного комплексу "Поділля", що знаходиться у м. Вінниця по вул. Пушкіна, 4, що складаються з приміщень: - літери "п/А" - готель -підвал - пр. № 1- № 29 - 516,3 кв. м.; -літери "п/А1"- цокольний поверх - пр. № 30 - № 41 - 113,2 кв.м.; - літери "п/А2" - підвал пр. № 42 - № 72 - 395,7 кв.м.; Всього по підвалах літери "п/А1", "п/А2"- 508,9 кв.м. Всього по підвалах "п/А", "п/А1", "п/А2" - 1025,2 кв.м - літери "А" - І поверх - пр. № 73-№ 164 -906,3 кв.м. II поверх - пр. № 171 - № 189 - 495,5 кв.м. - літери "А2" - II поверх - пр. - № 190 -№ 214 - 614,0 кв.м. Всього по II поверху - 1179,5 кв.м. III поверх -пр. № 215 - № 240-489,8 кв.м. - літери "А2" - пр. № 241- № 253 - 144,7 кв.м. Всього по III поверху - 634,6 кв.м. IV поверх - пр. - №254-№278 - 491,6 кв.м. V поверх - пр. № 279 - № 304 - 496,2 кв.м. VI поверх пр. № 305 - № 333 - 492,6 кв.м. Всього по літері "А" -загальна площа - 5780,0 кв.м. - літери "Б" - котельня - І поверх - пр. № 1 - № 6 - 202,5 кв.м. - літери "В" - сарай - літери "Г" - сарай - літери "Д" - сарай - №1 - ворота - №2-№3 - огорожа - №4 - ворота -№5 - підпірна стіна - І -мостіння.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25 вересня 2013 року (том 6, а.с. 13-21) з підстав, вказаних у цьому рішенні, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням господарського суду Прокурор, звернувся з апеляційною скаргою (том 6, а.с. 30-34) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Вінницької області від 25 вересня 2013 року в даній справі скасувати, а позов Прокурора в особі Позивача задоволити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом невірно визначено обставини, з якими необхідно пов'язувати початок перебігу строку позовної давності, що призвело до необґрунтованого висновку суду про його пропуск Позивачем без поважних причин. Крім того, Прокурор як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що судом дано невірну оцінку складеному Позивачем Переліку установ, організацій і підприємств, які станом на 24 серпня 1991 року знаходились у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок, до якого увійшов туристичний готель «Поділля». Адже за своїм змістом вказаний Перелік не є доказом порушення державних інтересів, оскільки не містить жодних даних про наявність прийнятих державними органами або органами місцевого самоврядування рішень, спрямованих на відчуження спірного майна. На думку Прокурора, зазначений документ поряд з іншими доказами у справі підтверджує лише статус спірних будівель та споруд, які на час його складання після розпаду СРСР продовжували перебувати у власності держави в силу діючого законодавства.

Водночас Генеральний прокурор України (надалі - Генеральний прокурор) не погоджуючись із винесеним рішенням господарського суду також звернувся з апеляційною скаргою (том 6, а.с. 74-77) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Вінницької області від 25 вересня 2013 року в даній справі скасувати, а позов Прокурора в особі Позивача задоволити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що дане рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Крім того, Генеральний прокурор як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що рішення на підставі оспорюваних рішень Відповідача 1 по суті Відповідач 2 протиправно отримав свідоцтва про право власності на майно туристичного комплексу «Поділля», про що у них зазначено. Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 25 березня 2014 року (том 6, а.с. 72), апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21 травня 2013 року на 14 годину 50 хвилин.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 березня 2014 року (том 6, а.с. 92) апеляційне провадження у справі № 11/163/2011/5003 було зупинено, з підстав, вказаних у цій ухвалі.

Ухвалою від 13 травня 2014 року (том 6, а.с. 132) із підстав, вказаних у цій ухвалі, було поновлено апеляційне провадження (за апеляційною скаргою Генерального прокурора) по даній справі та призначено розгляд апеляційної скарги, до розгляду на 11 червня 2014 року на 14 год. 50 хв..

Водночас, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13 травня 2014 року (том 6, а.с. 135-137) апеляційну скаргу Прокурора було прийнято до спільного провадження з апеляційною скаргою Генерального прокурора та призначено їх розгляд на 11 червня 2014 року на 14 год. 50 коп..

Ухвалою суду від 11 червня 2014 року (том 6, а.с. 164) з підстав, висвітлених у даній ухвалі, розгляд справи було відкладено на 24 червня 2014 року на 15 годину 30 хвилин.

На виконання вимог ухвали Позивач подав відзив на апеляційні скарги (том 6,а.с. 148-150, 154-157) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить задоволити апеляційні скарги та скасувати рішення суду.

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 11 червня 2014 року (том 6, а.с. 164) Відповідач 2 подав відзив на апеляційні скарги (том 7, а.с. 7-21) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Відповідач 1 також подав відзив на апеляційні скарги (том 7, а.с. 35-36) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить задоволити апеляційні скарги та скасувати рішення суду.

Представник Відповідача 1 в судове засідання від 24 червня 2014 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач 1 належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (том 7, а.с. 2). Причини неявки своїх представників Відповідач 1 не повідомив. Жодних клопотань від Відповідача 1 щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило. В той же час, в ухвалі про відкладення розгляду справи відсутні вимоги щодо обов'язкової явки представників сторін.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача 1, за наявними у справі матеріалами.

Прокурор в судовому засіданні від 24 червня 2014 року підтримав доводи апеляційної скарги Заступника прокурора Вінницької області та апеляційної скарги Генерального прокурора України, з підстав, висвітлених в даних апеляційних скаргах .

В судовому засіданні від 24 червня 2014 року представник Позивача підтримав доводи апеляційних скарг, з підстав, висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні від 24 червня 2014 року представник Відповідача 2 заперечив проти апеляційної скарги, вважає доводи Прокурора необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення Прокурора, представників Позивача, Відповідача 2, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги Прокурора та Генерального прокурора слід задоволити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким задоволити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що пунктом 4 Постанови Всесоюзної центральної ради професійних спілок, протокол № 25 від 27 листопада 1959 року (том 3, а.с. 76) передбачено: створити з 1 січня 1960 року в союзних республіках, республіканські, а по РРФСР - в окремих краях і областях - крайові, обласні туристсько-екскурсійні управління, у віданні яких мають перебувати туристичні господарства відповідних республік, країв і областей, структуру, штати і типове положення ТЕУ затверджено Додатками № 1,2; зарплату працівникам ТЕУ встановити на рівні окладу працівників відділів відповідних рад профспілок; витрати з утримання туристично-екскурсійних управлінь відносити за рахунок прибутків і відрахувань від господарської діяльності підвідомчих організацій; республіканські, крайові та обласні ТЕУ всю роботу проводять під керівництвом рад профспілок і ЦТЕУ ВЦРПС в тісному контакті з комсомольськими організаціями, радами ДЗГ та радами Союзу спортивних громадських організацій і повинні надавати методичну та організаційну допомогу туристським і альпіністським секціях підприємств та установ у проведенні туристської і альпіністської роботи.

Додатком № 3 до постанови президії ВЦРПС від 27 листопада 1959 року "Положенням про центральне туристсько-екскурсійне управління ВЦРПС" (том 3, а.с. 81) передбачено, що Центральне туристсько-екскурсійне управління, організоване Президією Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок, здійснює практичне керівництво туристською роботою в профспілках.

Рішенням виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих від 13 жовтня 1966 року (том 5, а.с. 63) відведено обласній раді професійних спілок під будівництво турбази ділянку площею 0,45 га в кв. 40-41 по вул. Пушкіна.

В матеріалах справи міститься лист заступника голови Української ради по туризму до української республіканської контори Будбанку СРСР за № 207/3 від 30 січня 1969 року (том 5, а.с. 62), зі змісту котрого вбачається, що з ліміту довгострокового кредитування в сумі 2 500 000 руб., виділеного Українській республіканській раді по туризму на будівництво туристично-оздоровчих установ, виділено Вінницькій обласній раді по туризму 63 000 рублів.

Згідно доказів, наявних в матеріалах справи, а саме уточненого титульного списку на будівництво туристичних об'єктів за рахунок нецентралізованих джерел фінансування (том 2, а.с. 61), вбачається, що будування турбази в м. Вінниці було розпочато в 1968 році та закінчено у 1973 році.

Згідно рішення засідання президії Вінницької обласної ради профспілок, оформленого протоколом № 1 від 27 лютого 1970 року було створено Вінницьку обласну раду по туризму та екскурсіях (том 2, а.с. 87-88).

Відповідно до положення про Вінницьку обласну раду по туризму (том 2, а.с. 91-93), обласна рада по туризму працює під керівництвом Вінницької промислової обласної ради профспілок і Української ради по туризму.

Рішенням виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих № 1041 від 29 грудня 1972 року (том 2, а.с. 62) затверджено представлений міською інспекцією Держбудконтролю акт державної прийомки до експлуатації турбази на 265 місць: спальний корпус, ГРП, ЦРП, котельня, зовнішні мережі, гараж по вул. Пушкіна, з оцінкою "задовільно".

Рішенням виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих № 978 від 26 грудня 1973 року (том 1, а.с. 18) затверджено представлений комісією акт державної прийомки до експлуатації двохповерхового громадського блоку туристичної бази по вул. Пушкіна, корисною площею 2018,7 кв.м. з оцінкою задовільно.

Водночас, Постановою колегії Центральної ради по туризму та екскурсіях ВЦРПС № 10-36 від 21 липня 1989 року (том 2, а.с. 94) ліквідовано Вінницьку обласну раду по туризму та екскурсіях і створено на базі туристсько-екскурсійних підприємств і організацій області Вінницьке обласне туристсько-екскурсійне виробниче об"єднання "Вінницятурист", яке здійснює свою діяльність на підставі Закону СРСР "Про державне підприємство (об"єднання)".

Колегія суду, дослідивши положення Статуту Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" (том 2, а.с. 95-97; затверджений постановою колегії Української республіканської ради по туризму та екскурсіях", протокол № 9 від 25 серпня 1989 року) констатує що, пунктами 1-2, 8, 10 даного Статуту передбачено, що: Вінницьке обласне туристсько-екскурсійне виробниче об'єднання/ скорочена назва - об'єднання "Вінницятурист", в подальшому - об'єднання/ знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях; об'єднання Вінницятурист є юридичною особою, здійснює свою діяльність на основі повного господарського розрахунку і самофінансування і діє в порядку і на умовах, передбачених постановою Секретаріату ВЦРПС від 18 грудня 1987 № 31-9 "Про розширення сфери застосування повного господарського розрахунку і самофінансування на підприємствах (об'єднаннях) і в організаціях Центральної ради по туризму та екскурсіях і приведення нових умов господарювання у відповідність із Законом СРСР "Про державне підприємство (об'єднання)"; кошти Вінницького обласного туристсько-екскурсійного виробничого об'єднання складаються з доходів від реалізації туристсько-екскурсійні путівок, надання туристсько-екскурсійні послуг населенню, з відрахувань від прибутку установ, організацій та підприємств, що входять до складу об'єднання; реорганізація та припинення діяльності об'єднання провадиться за рішенням Центральної ради по туризму та екскурсіях або за його дорученням - Українською республіканською радою по туризму та екскурсіях.

Водночас, колегія суду звертає увагу, на такі правові позиції, котрі закріплені Статутом Вінницького обласного туристсько-екскурсійного виробничого об"єднання "Вінницятурист", (том 2, а.с. 98-101; затвердженего постановою колегії Української республіканської ради по туризму та екскурсіях", протокол № 12 від 29 листопада 1990 року) в пунктах 1.1, 3.1, 3.2, а саме те, що: Вінницьке обласне туристсько-екскурсійне виробниче об'єднання з відокремленими апаратом управління (скорочене найменування - ТЕВО "Вінницятурист" надалі - об'єднання) створено на базі майна, належного профспілкам України на праві власності і призначена для організації активного відпочинку трудящих і членів їх сімей, перебуває в безпосередньому підпорядкуванні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях; кошти об'єднання складаються з доходів від реалізації туристсько-екскурсійних путівок, надання туристсько-екскурсійних послуг населенню, з відрахувань від прибутку установ, організації та підприємств, що входять до складу об'єднання; майно об'єднання складають основні фонди, оборотні кошти, цінні папери і інші цінності, відображені в самостійному балансі; Майно належить об'єднанню на праві повного господарського відання.

Постановою колегії Української республіканської ради по туризму та екскурсіях від 27 листопада 1991 року (протокол №11; том 2, а.с. 106-107) ліквідовано з 10 грудня 1991 року Вінницьке обласне туристсько-екскурсійне виробниче об'єднання.

Пунктом 1 Рішення правління Українського акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Укрпрофтур" (затвердженого протоколом № 1 від 3 грудня 1991 року; том 2 а.с. 108) передбачено створити з 11 грудня 1991 року Вінницьке обласне відділення "Вінницятурист" Українського акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Укрпрофтур" та затвердити положення про Вінницьке обласне відділення "Вінницятурист" АТ "Укрпрофтур" згідно додатку № 1.

Колегія суду ознайомившись із Статутом Вінницького обласного відділення "Вінницятурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" (в редакції, затвердженій Президією Ради Федерації незалежних профсоюзів Вінницької області 9 січня 1992 року; том 2, а.с. 109-116) констатує, що пунктами 1.1 - 1.3, 3.2, 3.4 Статуту визначено наступне: Вінницьке обласне відділення "Вінницятурист" Українського акціонерного товариства "УКРПРОФТУР" (надалі - відділення) створюється з метою організації та надання громадянам, в т.ч. іноземним, комплексних туристсько-екскурсійних та інших послуг; відділення є підприємством АТ "УКРПРОФТУР", володіє правами юридичної особи, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку із своїм найменуванням, бланки, емблему, діє на основі самоокупності, може від свого імені набувати майнові і немайнові права і нести обов'язки, бити позивачем і відповідачем у суді, арбітражі і третейському суді; відділення від імені АТ "УКРПРОФТУР" є правонаступником Вінницького обласного туристично-екскурсійного виробничого об'єднання "Вінницятурист"; відділення розташоване за адресою: 287100, м. Вінниця, вул. Пушкіна, 4; для забезпечення діяльності відділення в його господарське відання АТ "Укрпрофтур" закріплює майно в розмірі вартості основних фондів і оборотних коштів туристсько-екскурсійних підприємств, організацій та установ профспілок; відділення розпоряджається майном, має право продавати і передавати його іншим підприємствам, організаціям і установам, обмінювати, здавати в оренду, у т.ч. громадянам, а також списувати з балансу у встановленому АТ "Укрпрофтур" порядку .

Пунктами 1.1 - 1.3 Статуту Вінницького обласного підприємства "Вінницятурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" (затвердженого рішенням правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", протокол № 7 від 27 липня 1994 року) закріплено наступне: Вінницьке обласне підприємство "Вінницятурист" /далі - Підприємство/ створено Правлінням Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" рішення від 27 липня 1994 року, протокол № 7, з метою організації і надання громадянам та юридичним особам, в тому числі іноземним, комплексних туристсько-екскурсійних та інших послуг; підприємство є дочірнім колективним підприємством АТ "Укрпрофтур", володіє правами юридичної особи, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків України та за її межами, круглу печатку зі своїм найменуванням, фірмові бланки, емблему, діє на основі самоокупності та самоуправління, може від свого імені набувати майнові і немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному суді та третейському суді; підприємство є правонаступником Вінницького обласного відділення "Вінницятурист"; підприємство знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Пушкіна, 4.

В матеріалах справи міститься рішення Вищого арбітражного суду України у справі №138/7 від 20 січня 1997 року (том 1, а.с. 105-108) котрим відмовлено в позові Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, фонду соціального страхування України та акціонерного товариства "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчих документів АТ "Укрпрофтур" в зв'язку з тим, що майно турисько-екскурсійних підприємств, установ та організацій профспілок України, яке передане Радою Федерації профспілок України до статутного фонду АТ "Укрпрофтур", належало загальносоюзному громадському об'єднанню, стало загальнодержавною власністю України і належить до сфери управління Фонду державного майна України .

Колегія суду дослідивши Статут Вінницького обласного підприємства "Вінницятурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" (затверджений рішенням загальних зборів акціонерів Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" від 14 квітня 1998 року, протокол № 6/5 правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур"; том 2, а.с. 129-138) звертає увагу на пункти 1.1-1.4, котрими передбачено наступне: Вінницьке обласне дочірнє підприємство "Вінницятурист" (далі - підприємство) створене Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" для забезпечення ефективного використання матеріальної бази, організації і надання громадянам та юридичним особам, в тому числі іноземним, комплексних туристсько-екскурсійних та інших послуг з метою одержання відповідного прибутку; підприємство володіє правами юридичної особи, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків України та за її межами; круглу печатку із своїм найменуванням, фірмові бланки, емблему, а також знак для товарів і послуг, діє на основі самоокупності та самоуправління, може від свого імені набувати майнові і немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному суді та третейському суді; підприємство є правонаступником Вінницького обласного підприємства "Вінницятурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур"; місцезнаходження підприємства: 286000 м. Вінниця, вул. Пушкіна, 4.

Крім того, Статутом Відповідача 2 (в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" від 22 лютого 2000 року, протокол № 1; том 2, а.с. 142-152) передбачено наступне: Вінницьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" (далі - товариство) створене у відповідності з Установчим договором про створення та діяльність товариства від 17 грудня 1998 року шляхом реорганізації Вінницького обласного дочірнього підприємства Вінницятурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та Екскурсіях "Укрпрофтур", і є його правонаступником. Товариство здійснює свою діяльність на підставі Статуту та Установчого говору; засновниками (акціонерами) товариства є юридичні особи та громадяни, і уклали Установчий договір; товариство є юридичною особою відповідно до законодавства України, має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, круглу печатку, кутовий та інші штампи, знак для товарів і послуг, бланки та інші реквізити, необхідні для здійснення своєї діяльності, діє на принципах повного господарського розрахунку. Товариство набуває прав юридичної особи з моменту державної реєстрації. Товариство створюється на невизначений строк; товариство є власником, окрім іншого, майна, переданого йому засновниками у власність; статуний фонд товариства поділений на 520 188 простих іменних акцій номінальною вартістю 10грн. кожна, яких ЗАТ "Укрпрофтур" належить 519 010 простих іменних акцій загальною вартістю 5 190 100грн., що становить 99,77 %, Федерації профспілок вінницької області - 100 акцій на загальну суму 1000 грн., що становить 0,02 %, Виконавчій дирекції обласного відділення фонду соціального страхування - 100 акцій на суму 1000 грн., що становить 0,02%, громадянам (згідно з додатком № 1 до установчого договору) - 978 акцій на суму 9780грн., що становить 0,19% .

Рішенням установчих зборів Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" (додаток № 2 до протоколу №1 від 17 грудня 1998 року; том 2, а.с. 141) вирішено створити Вінницьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" шляхом реорганізації Вінницького обласного дочірнього підприємства "Вінницятурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", засновниками ЗАТ "Вінницятурист" визнати: Українське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур"; Вінницька обласна Федерація профспілок України; обласне відділення фонду соціального страхування; фізичних осіб, членів трудового колективу обласного дочірнього підприємства "Вінницятурист" в кількості 171 чоловік, згідно списку, що є додатком до установчого договору.

Колегія суду зазначає, що до матеріалів справи було долучено Установчий договір (том 3, а.с. 19-24), укладений 17 грудня 1998 року між Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" (в особі Голови правління Слободяна Петра Михайловича, що діє на підставі Статуту), Федерацією профспілок Вінницької області (в особі Голови обласної Ради Федерації Баранського Валентина Васильовича, що діє на підставі Статуту), Виконавчою дирекцією обласного відділення фонду соціального страхування України (в особі директора Виконавчої дирекції Черніченко Лідії Анатоліївни, що діє на підставі Положення), та громадян України - працівників обласного дочірнього підприємства "Вінницятурист" в кількості 171 осіб (за списком згідно з (додатком № 1; надалі - засновники).

Дослідивши Установчий договір, колегія суду зауважує, що пунктами 1.1, 4.1-4.3 Установчого договору передбачено, наступне: засновники уклали цей договір з метою створення Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" шляхом реорганізації Вінницького обласного дочірнього підприємства "Вінницятурист" на основі добровільного об'єднання свого капіталу, грошових коштів, інших матеріальних цінностей; розмір статутного фонду товариства становить 5201880 (п'ять мільйонів двісті одна тисяча вісімсот вісімдесят) гривень і сформований за рахунок: - переданих Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" у власність товариству основних фондів, закріплених за обласним дочірнім підприємством "Вінницятурист", проіндексована вартість яких за станом на 1 січня 1999 року становить 5190100 (п'ять мільйонів сто дев'яносто тисяч сто) гривень; - внесених Федерацією профспілок Вінницької) області грошових коштів в сумі 1000 (одна тисяча) гривень; - внесених Виконавчою дирекцією обласного відділення фонду соціального страхування України грошових коштів в сумі 1000 (одна тисяча) гривень; - внесених громадянами України - працівниками обласного дочірнього підприємства "Вінницятурист" (за списком згідно з додатком №1 грошових коштів при створені товариства в сумі 9780 (девять тисяч сімсот вісімдесят ) гривень; з метою формування статутного фонду товариство випускає 520188 простих іменних акцій номінальною вартістю 10 гривень кожна; засновники визначають наступний порядок розподілу акцій: - Українському акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" належить 519010 (п"ятсот дев"ятнадцять тисяч десять акцій), що становить частку в статутному фонді товариства 99.77 відсотка; Федерації профспілок Вінницької області належить 100 (сто) акцій, що становить частку в статутному фонді товариства 0.02 відсотки; Виконавчій дирекції обласного відділення фонду соціального страхування України належить 100 (сто) акцій, що становить частку в статутному фонді товариства 0.02 відсотки; громадянам України - працівникам обласного дочірнього підприємства "Вінницятурист" (за списком згідно з додатком №1) 978 (дев'ятсот сімдесят вісім) акції, що становить частку в статутному фонді товариства 0.19 відсотка.

Колегія суду констатує, що фактична передача майна підтверджується актом передачі (том 5, а.с.198-199).

Рівненський апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи зазначає, що 30 грудня 1999 року Відповідачем 1 було прийнято оспорюване рішення № 1736 (том 5, а.с. 38), наступного змісту: 1. Оформити право колективної власності на туристичний комплекс по вул. Пушкіна за №4 , що складається з готелю літер "А" з прибудованим рестораном літер "А2" загальною площею 5780 кв.м.; котельної літер "Б" з прибудованим гаражем літер "Б1" загальною площею 202,5 кв.м.; сараїв "В","Г","Д"; воріт №1, №4; огорож №2, №3; підпірної стіни № 5; 1-вимощення. 2.Вінницькому міському бюро технічної інвентаризації видати свідоцтво про право колективної власності на туристичний комплекс по вул. Пушкіна за № 4 вінницькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" та зареєструвати його згідно з чинним законодавством.

17 квітня 2001 року Вінницькою міською радою народних депутатів Вінницької області (на підставі рішення Відповідача 1 від 27 січня 2000 року № 36) Відповідачу 2 (м. Вінниця, вул. Пушкіна, 4) видано державний акт на право постійного користування 0,5486 га землі в межах згідно з планом користування для іншої комерційної діяльності. Даний Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № ВН№1-20 (том 1, а.с. 80-81).

Додатковою угодою від 28 вересня 2001 року (том 3, а.с. 25-27) було внесено зміни до установчого договору, а саме: пункт 4.2 статті 4 викладено в такій редакції - "З метою формування статутного фонду товариство випускає 519 210 (п'ятсот дев'ятнадцять тисяч двісті десять) простих іменних акції, номінальною вартістю 10 (десять) гривень кожна та 978 (дев'ятсот сімдесят вісім) привілейованих іменних акцій, номінальною вартістю 10 (десять) гривень кожна"; четвертий абзац частини першої пункту 4.3 статті 4 викладено в такій редакції "-громадянам (за списком згідно з додатком № 1) належить 978 (дев'ятсот сімдесят вісім) привілейованих іменних акції, що становить частку в статутному фонді товариства 0,19 відсотка"; статтю 4 доповнено пунктом 4.4 такого змісту - "Співвідношення простих іменних акцій до привілейованих акцій становить 531:1 ... .".

31 січня 2002 року Комунальним підприємством ВОБТІ (на підставі свідоцтва про право власності від 30 грудня 1999 року, виданого на підставі рішення Відповідача 1 від № 1736; том 3, а.с. 108) видано реєстраційне посвідчення, згідно якого туристичний комплекс в цілому, який розташований в м. Вінниці по вул. Пушкіна № 4 зареєстровано за Відповідачем на праві колективної власності. В цілому складається з готелю літер "А" з прибудованим рестораном літер "А2" загальною площею 5780 кв.м.; котельної літер "Б" з прибудованим гаражем літер "Б1" загальною площею 202,5 кв.м.; сараїв "В","Г","Д"; воріт № 1, № 4; огорож № 2, № 3; підпірної стіни № 5; 1-вимощення. Відповідний запис внесено в книгу № 7 стор. 21 за реєстровим № 407 31 січня 2002 року.

Згідно довідки Відповідача 2 № 132 від 15 липня 2005 року станом на 1 липня 2005 року (том 5, а.с. 47) залишкова балансова вартість основних засобів т/к "Поділля" складає 2 101 238 грн. 76 коп., в тому числі: гараж - 9562 грн. 05 коп; будівля ресторану - 247 292 грн. 81 коп; буділя загального корпусу готелю - 526 644 грн. 16 коп.; будівля спального корпусу - 1 262586 грн. 46 коп.; котельня - 55 152 грн. 88 коп..

18 липня 2005 року Відповідач 2 звернувся до Відповідача 1 із заявою №133 (том 1, а.с. 79) про надання свідоцтва на право власності на туристичний комплекс "Поділля", який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Пушкіна, 4 для Відповідача 2 у зв'язку зі зміною форми власності.

Колегія суду контатує, що оспорюваним Рішенням від 28 липня 2005 року за № 1582 (том 1, а.с. 15) Відповідачем 1 було оформлено право приватної власності для Відповідача 2 на будівлі та споруди туристичного комплексу по вул.Пушкіна, 4, що складаються з приміщень: - літери "п/А"- готель-підвал -приміщення № 1- № 29 - 516,3 кв.м.; - літери "п/А1" - цокольний поверх - приміщення № 30-№ 41 - 113,2 кв.м; - літери "п/А2" - підвал - приміщення № 42-№ 72 - 395,7 кв.м. Всього по підвалах літери "п/А1", "п/А2"- 508,9 кв.м. Всього по підвалах літери "п/А", "п/А1","п/А2" - 1025,2 кв.м. - літери "А" - І поверх - приміщення № 73 -№ 164 - 906,3 кв.м. II поверх - приміщення № 171 - № 189 - 495,5 кв.м. - літери "А2"- II поверх - приміщення № 190-№ 214 - 614,0 кв.м. Всього по II поверху - 1179,5 кв.м. III поверх- пр.№ 215-№ 240 - 489,8 кв.м. - літери "А2" - приміщення № 241-№ 253 - 144,7 кв.м. Всього по III поверху - 634,6 кв.м. ІУ поверх - пр.№ 254-№ 278 - 491,6 кв.м. У поверх - пр.№ 279-№ 304 - 496,2 кв.м. УІ поверх - пр.№ 305 - № 333 - 492,6 кв.м. Всього по літері "А" - загальна площа 5780,0 кв.м. - літери "Б" - котельня - 1 поверх - приміщення № 1-№ 6 - 202,5 кв.м. - літери "В" - сарай. - літери "Г" - сарай. - літери "Д" - сарай. - № 1- ворота. - № 2-№ 3 - огорожа. - № 4 - ворота. - № 5 - підпірна стіна, - І-мостіння.

28 липня 2005 року Відповідачем 1 видане свідоцтво про право власності на будівлі та споруди туристичного комплексу "Поділля", який розташований в м. Вінниці по вул. Пушкіна за № 4 належить Відповідачу 2 на праві приватної власності. В цілому складається з : 516,3 кв.м.; - літери "п/А1" - цокольний поверх - пр.№ 30-№ 41 - 113,2 кв.м; - літери "п/А2" - підвал - пр.№ 42-№ 72 - 395,7 кв.м. Всього по підвалах літери "п/А1", "п/А2"- 508,9 кв.м. Всього по підвалах літери "п/А", "п/А1","п/А2" - 1025,2 кв.м. - літери "А" - І поверх - пр.№ 73 -№ 164 - 906,3 кв.м. II поверх - пр.№ 171 - № 189 - 495,5 кв.м. - літери "А2"- II поверх - пр.№ 190-№ 214 - 614,0 кв.м. Всього по II поверху - 1179,5 кв.м. III поверх- пр.№ 215-№ 240 - 489,8 кв.м. - літери "А2" - пр.№ 241-№ 253 - 144,7 кв.м. Всього по III поверху - 634,6 кв.м. ІУ поверх - пр. № 254-№ 278 - 491,6 кв.м. У поверх - пр.№ 279-№ 304 - 496,2 кв.м. УІ поверх - пр.№ 305 - № 333 - 492,6 кв.м. Всього по літері "А" - загальна площа 5780,0 кв.м. - літери "Б" - котельня - 1 поверх - пр.№ 1-№ 6 - 202,5 кв.м. - літери "В" - сарай. - літери "Г" - сарай. - літери "Д" - сарай. - № 1- ворота. - № 2-№ 3 - огорожа. - № 4 - ворота. - № 5 - підпірна стіна, - І-мостіння.

Колегія суду констатує, той факт, що дане Свідоцтво видане саме на підставі оспорюваного рішення Відповідача 1 від 28 липня 2005 року № 1582 взамін свідоцтва від 30 грудня 1999 року (том 1, а.с.16-17).

Відповідно, Комунальним підприємством ВОБТІ 17 серпня 2005 року (на підставі свідоцтва про право власності від 28 липня 2005 року, виданого на підставі рішення Відповідача 1 від 28 липня 2005 року № 1582; том 1, а.с. 144) видано реєстраційне посвідчення, згідно якого нежитлові будівлі та споруди в цілому, які розташовані в м. Вінниці по вул. Пушкіна № 4 зареєстровано за Відповідачем 2 на праві приватної власності. В цілому складається з : літ. п/А" - підвал-пр.№1-№29-516,3 кв.м; літери "п/А1" - цокольний поверх - пр.№ 30-№ 41 - 113,2 кв.м; - літери "п/А2" - підвал - пр.№ 42-№ 72 - 395,7 кв.м. Всього по підвалах літери "п/А1", "п/А2"- 508,9 кв.м. Всього по підвалах літери "п/А", "п/А1","п/А2" - 1025,2 кв.м. - літери "А" - І поверх - пр.№ 73 -№ 164 - 906,3 кв.м. II поверх - пр.№ 171 - № 189 - 495,5 кв.м. - літери "А2"- II поверх - пр.№ 190-№ 214 - 614,0 кв.м. Всього по II поверху - 1179,5 кв.м. III поверх- пр.№ 215-№ 240 - 489,8 кв.м. - літери "А2" - пр.№ 241-№ 253 - 144,7 кв.м. Всього по III поверху - 634,6 кв.м. ІУ поверх - пр.№ 254-№ 278 - 491,6 кв.м. У поверх - пр.№ 279-№ 304 - 496,2 кв.м. УІ поверх - пр.№ 305 - № 333 - 492,6 кв.м. Всього по літері "А" - загальна площа 5780,0 кв.м. - літери "Б" - котельня - 1 поверх - пр.№ 1-№ 6 - 202,5 кв.м. - літери "В" - сарай. - літери "Г" - сарай. - літери "Д" - сарай. - № 1- ворота. - № 2-№ 3 - огорожа. - № 4 - ворота. - № 5 - підпірна стіна, - І-мостіння. Відповідний запис внесено в книгу № 7 за реєстровим № 407 28 липня 1999 рік.

Колегія суду дослідивши наступний Статут Відповідача 2 (затверджений черговими загальними зборами акціонерів Відповідача 2, протокол № Р21 від 4 квітня 2011 року; том 1, а.с. 27-42) зазначає наступні основні його пункти: найменування товариства: повне найменування товариства: українською мовою: Приватне Вінницьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист". Скорочене найменування товариства українською мовою - ПрАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ"; котре є юридичною особою приватного права за законодавством України у відповідності із статусом акціонерного товариства за законодавством України; вартість вкладів акціонерів товариства, внесених внаслідок придбання ними акцій складає: Українське ЗАТ по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" частка в статутному капіталі 99,77% кількістю 519010 простих іменних акцій вартістю вкладу 5 190 100 грн., федерація профспілок Вінницької області частка в статутному капіталі 0,02%, кількістю 100 простих іменних акцій, вартістю вкладу 1000 грн. 00 коп..

Згідно довідки Відповідача 2 за № 52 від 11 квітня 2012 року (том 3, а.с. 71) станом на 1 січня 2012 року залишкова балансова вартість будівель і споруд Туристичного комплексу "Поділля" складає 4 886 908 грн. 80 коп..

Колегія суду дослідивши докази, наявні в матеріалах справи в сукупності з нормами матеріального та процесуального права України зазначає наступне.

Статтями 5, 9 Конституції Української РСР від 30 січня 1937 року було встановлено, що власність розподіляється на соціалістичну та дрібну приватну. У свою чергу соціалістична власність має форму або державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспноївласності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань). Статтею 7 визначалось, що громадські підприємства в колгоспах і кооперативах з їх майном становлять громадську, соціалістичну власність колгоспів і кооперативних організацій.

Конституцією Української РСР в редакції 1978 року було встановлено, що майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань є соціалістичною власністю. Соціалістична власність на засоби виробництва є у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

Цивільний кодекс Української РСР, дублюючи положення Конституції, визначив, що власність профспілкових та інших громадських організацій є соціалістичною та передбачав можливість передачі профспілкам майна державних організацій (стаття 91). Профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень) (стаття 97).

Главою VI Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року визначено, що весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу.

Постановою Верховної Ради УРСР від 15 жовтня 1990 року "Про управління державним майном Української РСР" встановлено, що з метою захисту майнових прав та інтересів республіки, ефективного використання й збереження державного майна в умовах переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності до прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української РСР покласти на Раду Міністрів УРСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна, яка діяла до затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі Постанови ВР № 2164-ХІІ від 04 березня 1992 року.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1452 "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", Закону України від 10 вересня 1991 року № 1540 "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України, в зв'язку з чим рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форми власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови ВРУ від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Згідно із пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" від 5 листопада 1991 року № 311, яка прийнята на виконання постанов Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1990 року "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26 березня 1991 року "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність", затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року № 2268-ХП "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" визначено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено передати Фонду державного майна України.

Пунктами 1, 3 Постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року № 3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, це майно є загальнодержавною власністю.

З урахуванням постанови Верховної Ради України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" (від 14 лютого 1992 року) функція по управлінню державним майном була покладена на Кабінет Міністрів України, а після набрання чинності постановою Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" від 7 липня 1992 року - на Фонд державного майна України.

Колегія суду констатує, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із статтею 34 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, з врахуванням вищенаведених норм законодавства, колегія суду констатує, що доказів надання уповноваженим державним органом згоди на відчуження спірного майна шляхом його внесення до статутного капіталу АТ "Укрпрофтур" не надано, а тому згідно із статтею 128 Цивільного кодексу УРСР, статтей 4, 33, 48, 55 Закону України "Про власність" (чинних на момент створення АТ "Укрпрофтур") відсутні підстави вважати таке майно правомірно набутим АТ "Укрпрофтур".

16 серпня 1992 року було прийнято Закон України "Про об'єднання громадян", введений в дію 18 липня 1992 року.

Згідно із статтею 1 вказаного Закону "Про об'єднання громадян" об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод; об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією.

Особливості правового регулювання діяльності профспілок врегулював Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" № 1045-ХІV, який був прийнятий 15 вересня 1999 року.

Отже, до набуття чинності цим Законом діяльність професійних спілок України була врегульована положеннями Закону України "Про об'єднання громадян".

Відповідно до статті 21 Закону України "Про об'єднання громадян": об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності; об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Статтею 20 Закону України "Про власність" від 7 лютого 1991 року № 697-ХІІ, було визначено, що: професійні спілки та їхні громадські об'єднання є суб'єктами права колективної власності.

Статтею 21 закону України "Про власність" передбачено підстави виникнення права колективної власності. Однак, колегія суду звертає увагу на той факт, що даною статтею не передбачено підстав виникнення права власності громадського обєднання шляхом передачі майна від союзних громадських організацій новоствореним в України громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.

Колегія суду констатує, що у відповідності з пунктом 13 статті 97 та статті 102 Конституції України (1978 року; яка діяла на дату прийняття вказаних вище постанов) до виключної компетенції Верховної Ради України було віднесено здійснення законодавчого врегулювання відносин власності, шляхом прийняття законів, постанов та інших актів.

За таких обставин та з урахуванням правової позиції, висловленої Верховним судом України у постанові від 18 жовтня 2005 року у справі № 30/106-04-344, саме Позивач уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, в тому рахунку й спірним майном, яке залишалося у державній власності.

Українське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" було створено 4 жовтня 1991 року. Державна реєстрація його статуту здійснена 28 жовтня 1991 року. Товариство було створене шляхом реорганізації (перетворення) Української республіканської ради по туризму та екскурсіях.

Засновниками Товариства виступили Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої є ФПУ, та Фонд соціального страхування України. Відповідно до Статуту Федерації професійних спілок України вона є правонаступником майна та коштів Укрпрофради та Федерації незалежних профспілок України.

На час створення Відповідача 2 Рада Федерації незалежних профспілок України всупереч змісту норм матеріального права, вказаним вище, передала до статутного фонду товариства основні фонди туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань і організації профспілок України, які продовжували перебувати у державній власності в силу Закону.

Відповідач 2 був створений у встановленому законодавством порядку згідно Установчого договору від 17 грудня 1998 року як суб'єкт приватного права.

При цьому, при створенні Відповідача 2 засновником (акціонером) - ЗАТ "Укрпрофтур", в якості внеску до статутного фонду (капіталу), було передано майно (також спірне нерухоме майно), яке Відповідачу 2 не належало, а продовжувало перебувати в державній власності в силу Закону.

Як вбачається з переліку установ, організацій і підприємств, які станом на 24 вересня 1991 року знаходились у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України загальносоюзної конференції профспілок (колишнього ВЦРПС), підписаного заступником голови Фонду Державного майна України, (а.с.46, т.1) до вказаного переліку по Вінницькій області входив і туристичний комплекс "Поділля", що знаходиться у м. Вінниця.

Наведені приписи законодавства в їх сукупності та досліджені матеріали справи дають підстави для висновку, що майно передане, зокрема, профспілковим організаціям, належало до державної власності та передавалось останнім виключно у відання.

Відтак, передача майна у відання ніяким чином не є передачею майна у власність з огляду на різне правове значення даних форм управління майном, так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно.

З врахуванням наведених правових норм, туристичний комплекс «Поділля» в м. Вінниця, який перебував у віданні Федерації профспілок України та в подальшому був переданий акціонерному товариству "Укрпрофтур", є державною власністю і здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним.

Підтвердженням того, що майно Федерації профспілок України та підпорядкованим їй організаціям є державною власністю встановлено й судовими рішеннями.

Верховний Суд України в постанові від 25 вересня 2007 року дійшов висновку про те, що передане до статутного фонду акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" (входить до складу Федерації профспілок України як і АТ "Укпрофтур") майно є державною власністю.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку щодо наявності існування достатніх фактів та в їх доведеності щодо порушення прав Позивача на розпорядження в межах, наданих законом, майном, яке перебуває в державній власності.

Що ж стосується відповідності оскаржуваних актів індивідуальної дії актам цивільного законодавства та питання щодо порушення права власності Позивача на спірне майно при оформленні його за Відповідачем 2 (на що в своїй постанові від 9 січня 2013 року звернув увагу Вищий господарський суд перегладяючи рішення та постанову в цій справі), то колегія суду зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За змістом Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що перебуває у державній власності, можливе в порядку його приватизації, яка здійснюється на основі передбачених частиною 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного майна" принципів, визначеними у статті 7 Закону органами у порядок і способи, які передбачені розділом ІІ Закону.

В даному випадку державне майно вибуло з володіння держави без її волі та згоди (не надано також доказів делегування державою права розпорядження спірним майном іншим особам), тобто відсутній правочин за яким власником чи особою, якій власником делеговано право розпорядження майном, здійснено відчуження майна.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

В пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, зокрема, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

З урахуванням усього вказаного вище у даній судовій постанові колегія суду приходить до висновку про незаконність рішень виконавчого комітету Вінницької міської ради №1736 від 30 грудня 1999 року «Про оформлення права власності на туристичний комплекс по вул. Пушкіна, 4 за Відповідачем 2 та № 1582 від 28 липня 2005 року "Про оформлення права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу по вул. Пушкіна, 4 ".

З огляду на вищезазначене, колегія суду зауважує, що вимога Прокурора в позовній заяві заявлена про визнання саме незаконним рішень та скасування їх. Водночас, колегія суду констатує відсутність такого способу захисту як "скасування рішення". Відповідно, з врахуваням роз'яснень Вищого арбітражного суду України та з метою недопущення дійсності даних оспорюваних рішень в майбутньому і з врахуванням факту того, що дані рішення винесенні з відсутністю правових підстав для їх прийняття, колегія суду приходить до висновку про необхідність визнання даних оспорюваних рішень саме недійсними (дане поняття (недійсність) по своїй суті є тотожним по своїй правовій природі дефініції - суті предмету позову (скасуння рішень), визначеному у позовній заяві Прокурором).

Враховуючи те, що спірне майно не належало до комунального майна та з урахуванням усього вищеописаного у даній судовій постанові, приймаючи рішення № 1736 від 30 грудня 1999 року та № 1582 від 28 липня 2005 року про оформлення права приватної власності на туристичний комплекс (по вулиці Пушкіна, 4) за Вінницьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Вінницятурист", Відповідач 1 вийшов за межі наданих йому законом повноважень, оскільки вирішення такого питання було віднесено до виключної компетенції Позивача (Фонду державного майна України).

За таких обставин вимога Прокурора в інтересах держави в особі Позивача про визнання незаконним рішення Відповідача 1 № 1736 від 30 грудня 1999 року "Про оформлення права власності на туристичний комплекс по вул. Пушкіна, 4 за Відповідачем 2 та визнати незаконним рішення Відповідача 1 № 1582 від 28 липня 2005 року "Про оформлення права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу по вул. Пушкіна, 4" є обґрунтована і підлягає до задоволення.

З огляду на все описане вище підлягає задоволенню і вимога Прокурора про задоволення позову в частині визнання за державою в особі Позивача права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу "Поділля", що знаходиться у м. Вінниця по вул. Пушкіна, 4, що складаються з приміщень: - літери "п/А" - готель -підвал - пр. № 1- № 29 - 516,3 кв. м.; -літери "п/А1"- цокольний поверх - пр. № 30 - № 41 - 113,2 кв.м.; - літери "п/А2" - підвал пр. № 42 - № 72 - 395,7 кв.м.; Всього по підвалах літери "п/А1", "п/А2"- 508,9 кв.м. Всього по підвалах "п/А", "п/А1", "п/А2" - 1025,2 кв.м - літери "А" - І поверх - пр. № 73-№ 164 -906,3 кв.м. II поверх - пр. № 171 - № 189 - 495,5 кв.м. - літери "А2" - II поверх - пр. - № 190 -№ 214 - 614,0 кв.м. Всього по II поверху - 1179,5 кв.м. III поверх -пр. № 215 - № 240-489,8 кв.м. - літери "А2" - пр. № 241- № 253 - 144,7 кв.м. Всього по III поверху - 634,6 кв.м. IV поверх - пр. - №254-№278 - 491,6 кв.м. V поверх - пр. № 279 - № 304 - 496,2 кв.м. VI поверх пр. № 305 - № 333 - 492,6 кв.м. Всього по літері "А" -загальна площа - 5780,0 кв.м. - літери "Б" - котельня - І поверх - пр. № 1 - № 6 - 202,5 кв.м. - літери "В" - сарай - літери "Г" - сарай - літери "Д" - сарай - №1 - ворота - №2-№3 - огорожа - №4 - ворота -№5 - підпірна стіна - І -мостіння.

Що ж стосується застосування позовної давності, то колегія суду зазначає слідуюче.

Звертаючись з позовом до господарського суду, Прокурор просив поновити позовну давність.

В позовній заяві посилається на те, що про порушення вимог чинного законодавства щодо використання державного майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України та створених нею суб'єктів господарювання стало відомо у вересні 2011 під час проведеної перевірки.

Відповідач 2 в процесі судового розгляду просив застосувати позовну давність у даному спорі та відмовити у задоволенні позовних вимог (том 3, а.с. 28-33).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Отже, позовна давність на вимогу про визнання недійсним та скасування рішення Відповідача 1 № 1736 від 30 грудня 1999 року "Про оформлення права власності на туристичний комплекс по вул. Пушкіна, 4 за Відповідачем 2 та рішення Відповідача 1 № 1582 від 28 липня 2005 року "Про оформлення права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу по вул. Пушкіна, 4", не поширюється.

Що ж стосується застосування позовної давності до інших вимог, то колегія суду зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи протиправність набуття в даному випадку спірного майна, з метою захисту інтересів держави та припинення протиправного користування іншими особами державним майном, колегія суду визнає поважними причини пропуску позовної давності в частині вимог про визнання за державою в особі Позивача право власності на туристичний комплекс «Поділля».

Відповідно, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що у даній справі відсутні допустимі докази, які відповідно до статтей 33-34, 43 Господарського процесуального кодексу України підтверджують, факт надання уповноваженими державними органами згоди на відчуження спірного майна шляхом внесення до статутного капіталу. А тому, доводи Прокурора та Генерального прокурора, висвітлені в апеляційних скаргах є обґрунтованими та підставними.

З огляду на описане вище, колегія суду дійшла висновку, що майно, яке є предметом спору, перебувало у державній (соціалістичній) власності Української РСР, а при оголошенні незалежності державою Україна, це майно перейшло у державну власність України.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права (що виразилося у порушенні норм матеріального права (Цивільного кодексу України) в частині застосування місцевим господарським судом норм права, котрі регулюють питання застосування позовної давності)- що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженого рішення господарського суду Вінницької області.

Що ж до наданих Рівненському апеляційному господарському суду копій постанов Вищого господарського суду України від 7 квітня 2014 року по справі № 5002-26/3170-2011 (том 7, а.с. 22-28) та від 8 квітня 2014 року по справі № 5002-5/3128-2011 (том 7, а.с. 28-32), то колегія суду не бере їх до уваги, адже дані постанови не існували на момент винесення оспорюваного в даній справі судового рішення від 25 вересня 2013 року (том 6, а.с. 13-21), а апеляційний суд переглядає законність і обгрунтованість оспорюваного рішення станом на момент його винесення.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Прокурора та апеляційну скаргу Генерального прокурора слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати. При цьому, апеляційний господарський суд приймає нове рішення, яким позов задовольняє повністю.

Судові витрати, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Відповідача 2.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника генерального прокурора України - задоволити.

2. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області - задоволити.

3. Рішення господарського суду Вінницької області від 25 вересня 2013 року у справі №11/163/2011/5003 - скасувати.

4. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

5. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №1736 від 30 грудня 1999 року «Про оформлення права власності на туристичний комплекс по вул. Пушкіна, 4 за Вінницьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Вінницятурист».

6. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1582 від 28 липня 2005 року "Про оформлення права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу по вул. Пушкіна, 4 ".

7. Визнати за державою Україна в особі Фонду державного майна України (01113, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; код 00032945) право власності на будівлі та споруди туристичного комплексу " Поділля", що знаходиться у м. Вінниця по вул. Пушкіна, 4, і складаються з приміщень:

· літери «п/А» - готель -підвал - пр. № 1- № 29, площею 516,3 кв. м.;

· літери «п/А1»- цокольний поверх - пр. № 30 - № 41, площею 113,2 кв.м.;

· літери «п/А2» - підвал пр. № 42 - № 72, площею 395,7 кв.м.;

· літери «А» - І поверх - пр. № 73-№ 164, площею 906,3 кв.м.; та II поверх - пр. № 171 - № 189, площею 495,5 кв.м.;

· літери «А2» - II поверх - пр. - № 190 - № 214, площею 614 кв.м.;

· літери «А2» - пр. № 241- № 253, площею 144,7 кв.м.;

· літери «Б» - котельня - І поверх - пр. № 1 - № 6 площею 202,5 кв.м.;

· літери «В» - сарай;

· літери «Г» - сарай;

· літери «Д» - сарай - №1 - ворота - №2-№3 - огорожа - №4 - ворота -№5 - підпірна стіна - І -мостіння;

8. Стягнути з Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" (21050, м. Вінниця, вул. Пушкіна, 4; код 02657201) в доход Державного бюджету України судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 71 114 грн. 00 коп. та судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 35 557 грн. 00 коп..

9. Доручити господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ.

10. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

11. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

12. Справу № 11/163/2011/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.