ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 р. Справа № 876/3918/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представників позивача Семенюта Д.В.,Кавин М.Ф.,Тарасової О.Л.,

представника відповідача Міклюша Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Електроконтакт Україна» 29.01.2014 року звернулося до суду із позовною заявою до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162270 від 08 листопада 2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Золочівська об'єднана державна податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області подала апеляційну скаргу. В якій посилається на порушення судом норм матеріального права та просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Золочівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки встановлено порушення підприємством пп. 14.1.36, пп. 14.1.56, пп. 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (ПК України), з висновком, що підприємством занижено податок на прибуток в сумі 821 356 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 111 678,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 83 936,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 111 829,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 195 118,00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 318 794,00 грн.

На підставі встановлених порушень пп. 14.1.36, пп. 14.1.56, пп. 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.4 статті 138 ПК України 22.08.2013 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000152270 яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 998 777,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 821 356,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 177 421,00 грн.). За результатами адміністративного оскарження Головне управління Міндоходів у Львівській області скасувало податкове повідомлення-рішення № 0000152270 в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 1,00 грн.

08.11.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162270 яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 998 776,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 821 356,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 177 420,00 грн.). Рішенням про результати розгляду повторної скарги Міністерство доходів і зборів України залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу Товариства без задоволення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з пунктом 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу (підпункт 135.4.1); дохід банківських установ (підпункт 135.4.2).

Пунктом 137.1 статті 137 ПК України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Зі змісту статті 200 ПК України зрозуміло, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахування) до Держбюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При негативному значенні такої суми, вона враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як встановлено судом з матеріалів справи, основним видом діяльності ТзОВ «Електроконтакт Україна» у перевірений період було надання послуг по переробці давальницької сировини.

Так, між фірмою Електроконтакт ГмбХ (Замовник) та ТзОВ «Електроконтакт Україна» (Виконавець) укладено контракт про переробку давальницької сировини № 1 від 19.02.2008 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується переробляти давальницьку сировину замовника у своїх виробничих приміщеннях.

При перевірці відповідачем встановлено, що для розрахунку вартості послуг ТзОВ «Електроконтакт Україна» не проводило калькулювання робіт, а при складанні фінансового плану розраховувало вартість робіт помісячно з врахуванням планових витрат та нормативної кількості реалізації послуг в годину.

Відповідач прийшов до висновку про заниження підприємством податку на прибуток в сумі 821 356,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 111 678,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 83 936,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 111 829,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 195 118,00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 318 794,00 грн. у зв'язку з тим, що у певних періодах показник «Собівартість наданих послуг» підприємства перевищував показник «Дохід від реалізації послуг», а тому вважаючи неправомірним таке перевищення, включив суму перевищення показника «Собівартість наданих послуг» над показником «Дохід від реалізації послуг» до складу доходу підприємства у тих звітних періодах, в яких таке перевищення мало місце, воно проводилось на помісячній основі. Також, на суму перевищення у певному місяці, відповідачем донараховано за відповідний квартал цього місяця податок на прибуток за ставками 23% та 21%, які діяли у 2011 та 2012 роках відповідно.

Однак, колегія суддів зазначає, що пунктом 33.3 статті 33 ПК України визначено, що базовий податковий звітний період - це період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки тощо) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів.

Відповідно до пункту 152.9 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2013 року) для цілей цього розділу (розділ з податку на прибуток) використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал.

Отже, з положень ПК України випливає, що для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств базовим податковим (звітним) періодом є календарний квартал. Тому доходи та витрати, що враховуються для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, визначаються платниками податків на квартальній основі, що не спростовано в апеляційній скарзі відповідачем.

З врахуванням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємство здійснює бухгалтерський облік на помісячній основі. Проте, на виконання норм розділу III ПК України та відповідно до облікової політики підприємства, для цілей податкового обліку з податку на прибуток підприємство визначає узагальнені показники «Собівартість наданих послуг» та «Дохід від реалізації послуг» у розрізі кварталів, а не окремих місяців кварталу, оскільки звітним періодом з податку на прибуток підприємств є саме квартал.

Перевіркою податкового обліку доходів від реалізації послуг по переробці давальницької сировини та їх собівартості виготовлення встановлено, що вартість послуг по переробці давальницької сировини (дохід від реалізації послуг) за грудень 2011 року; січень, травень, липень, серпень, листопад, грудень 2012 року є меншою собівартості послуг по переробці давальницької сировини (собівартість наданих послуг), що спричинило заниження доходу, що враховується при обчисленні об'єкту оподаткування.

Як вбачається з акта перевірки та не заперечувалось відповідачем, що здійснив розрахунок доходів та витрат підприємства помісячно по інвойсу, оскільки це передбачено обліковою політикою підприємства.

Однак такий розрахунок суперечить пункту 152.9 статті 152 ПК України та пункту 138.4 статті 138 ПК України, оскільки для цілей оподаткування податком на прибуток мають братися показники доходів та витрат підприємства податкового (звітного) кварталу. Перевірці підлягали податкові звітні періоди, а не їх елементи (частини).

Колегія суддів встановила, що за підсумками діяльності підприємства у звітних періодах (за повних три місяці кожного кварталу), жодного перевищення показника «Собівартість наданих послуг» над показником «Дохід від реалізації послуг» не було.

Відповідно до зазначених положень податкового законодавства платник податку на прибуток має право на віднесення до складу валових витрат тільки ті витрати по придбанню таких товарів, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ч.1 ст. 19 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Стаття 62 Господарського кодексу України передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 статті 135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Аналізуючи дані бухгалтерського обліку стосовно показника «собівартість наданих послуг», відповідачем не заперечується, що такі дані є обґрунтованими та достовірними, а суми доходів, відображені у податковій звітності відповідають первинним документам з чим погоджується колегія суддів з врахуванням поданих сторонами доводів.

А тому колегія суддів вирішила, що прийняте відповідачем, податкове повідомлення-рішення № 0000162270 від 08.11.2013 року за результатами встановленого порушення пп. 14.1.36, пп. 14.1.56, пп. 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.4 статті 138 ПК України (заниження підприємством податку на прибуток в сумі 821 356,00 грн.) та містить донарахований податок на суму перевищення витрат над доходом є протиправним та підлягає скасування.

З врахуванням аналізу поданої апеляційної скарги відповідачем у справі та його доводами, які спростовані матеріалами справи, колегія суддів вирішила, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року у справі №813/744/14-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Т.І. Шинкар

Повний текст ухвали виготовлено 26.06.2014 року