22-ц/775/824/2014(м)
265/8467/13-ц
Категорія 44 Головуючий у 1 інстанції Адамова Т.С.
Доповідач Ткаченко Т.Б.
У х в а л а
Іменем України
26 червня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
Головуючого - Ткаченко Т.Б.,
Суддів - Баркової Л.Л., Гаврилової Г.Л.
При секретарі - Костомановій А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом виконавчого комітету Маріупольської міської ради, в особі його представника ОСОБА_1, до ОСОБА_2, діючого в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, треті особи: комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Керуюча компанія «Східна», орган опіки і піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, Управління Служби безпеки України в Донецькій області, за апеляційною скаргою виконавчого комітету Маріупольської міської ради, в особі її представника - ОСОБА_1, на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2014 року,
В с т а н о в и л а:
В листопаді 2013 року виконавчий комітет Маріупольської міської ради, в особі його представника ОСОБА_1, (далі виконавчий комітет ММР) звернувся з даним позовом до ОСОБА_2, діючого в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, в якому просили визнати останніх такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що рішенням виконавчого комітету ММР від 21 лютого 2001 року № 56 відділу управління служби безпеки України в м.Маріуполі була надана службова квартира. В березні 2001 року на підставі списку для заселення відділу УСБУ в м.Маріуполі виконкомом було видано ордер на спірну квартиру ОСОБА_2 на склад сім'ї 3 особи. Згідно копії особового рахунку в квартирі зареєстровані відповідач і неповнолітня ОСОБА_3, 1997 року, які згідно інформації ККП «КК «Східна» не проживають в квартирі з часу заселення будинку, тобто більше 10 років.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2014 року у задоволенні позову виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ОСОБА_2, діючого в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду і посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, позивач, в особі його представника - ОСОБА_1, просить рішення суду скасувати і ухвалите нове рішення про задоволення позову.
Зокрема зазначає, що матеріалами справи не підтверджено, що неповнолітня ОСОБА_3 є інвалідом і знаходиться в м. Києві у зв'язку з лікування, де також проходить навчання.
Судом було зобов'язано відповідача надати свідоцтво про знаходження відповідача в повторному шлюбі, свідоцтво про народження малолітньої дитини, паспорт дружини відповідача - ОСОБА_2
Судом не прийняті пояснення свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно до яких ОСОБА_3 проживає з бабусею в іншому житловому приміщенні в м.Маріуполі і протягом останніх п'яти років відповідачі в квартирі не знаходяться.
Суд, у порушення ст.60 ЦПК України, безпідставно прийняв до уваги пояснення відповідача щодо відсутності в спірному житловому приміщенні з поважної причини, які не підтверджуються матеріалами справи.
Не підтверджено і факт знаходження відповідача в трудових відносинах з будь - яким підприємством, а згідно відповіді УПФУ в Жовтневому районі м.Маріуполя відсутні відомості щодо місця його роботи.
Безпідставно судом прийнято до уваги квитанції на сплату комунальних послуг, оскільки наявність оплати не підтверджує факт постійного проживання відповідачів в спірному житловому приміщенні.
Не прийнято до уваги судом і ті обставини, що виконком ММР рішення про виключення спірної квартири з числа службових не приймав.
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача та представників третіх осіб, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи. Від третьої особи: ККП «КК «Східна» надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги виконавчого комітету ММР, заперечення представника відповідача - ОСОБА_6, який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову виконавчого комітету ММР суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 постійно не проживає в спірній квартирі з поважних причин, пов'язаних з характером роботи та постійними відрядженнями, однак зв'язку з вказаною квартирою ОСОБА_2 не втратив, про що свідчать дослідженні у судовому засіданні докази, в тому разі й факт відсутності заборгованості по комунальним платежам.
Позивачем не доведено того факту, що відповідачі не проживають у спірному жилому приміщенні без поважних причин. Допитані в судовому засіданні свідки, сусіди відповідача та неповнолітньої ОСОБА_3, пояснили, що останні не проживають постійно у квартирі, але їх періодично бачать відповідачів у квартирі. У періоди відсутності відповідачів за квартирою доглядає їх знайомий.
Посилання представників позивача та третьої особи на те, що квартира є службовою, а ОСОБА_2 не пропрацював в органах СБУ 10 років, у зв'язку з чим не має права на спірну квартиру, судом не прийнято до уваги, оскільки позов поданий з підстав, передбачених ст.71,72 ЖК України, тобто у зв'язку з відсутністю відповідачів у спірній квартирі більш шести місяців без поважних причин.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки вони відповідають обставинам справи, наданим доказам і нормам матеріального та процесуального права.
Згідно ч.1, ч.2 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, згідно рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 56 від 21 лютого 2001 року відділу УСБУ для поліпшення житлових умов було виділено одну квартиру (а.с.19 - 22).
Рішенням сумісного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії відділу УСБУ в Донецькій області в м.Маріуполі від 21 грудня 2000 року № 20 ОСОБА_2, як співробітнику відділу УСБУ в Донецькій області в м.Маріуполі, що знаходиться на квартирному обліку, була виділена трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, площею 38,43/71,5 кв.м. на склад сім'ї 3 особи (а.с.25).
19 березня 2001 року ОСОБА_2 був виданий ордер на службове жиле приміщення № 00312 на склад сім'ї три особи.
12 серпня 2003 року у квартиру АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_7, яка 13 серпня 2003 року була знята з реєстрації у вказаній квартирі, та донька ОСОБА_3 (а.с.5, 23 - 24, 41).
Як вбачається з довідки за матеріалами особової справи офіцера запасу СБУ ОСОБА_2 останній проходив військову службу в органах СБУ у період з 16 квітня 1996 року по 01 червня 2004 року на офіцерських посадах оперативного складу, звільнений з військової служби на підставі п/п «а» п.65 та п/п «д» п.67 (за власним бажанням) в запас СБУ наказом Голови СБУ від 13 травня 2004 року № 1086-ос. Виключений зі списків особового складу наказом начальника УСБУ в Київській області від 20 травня 2004 року № 28-ос з 01 червня 2004 року. Вислуга років на 01 червня 2004 року складає 08 років 01 місяць 15 днів (а.с.17).
Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснено в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( частина четверта статті 60 ЦПК).
Згідно акту від 31 жовтня 2013 року, складеного представниками ККП «КК «Східна» та затвердженого директором цього підприємства, у квартирі АДРЕСА_1, зареєстрований ОСОБА_2, однак фактично не проживає з моменту заселення будинку по теперішній час, за квартирою доглядають родичі.
З пояснень допитаних в суді першої інстанції в якості свідків осіб, які склали зазначений акт ОСОБА_8, ОСОБА_9 вбачається, що обставини зазначені в акті викладені зі слів жильця кв.15 ОСОБА_10, їм особисто не відомо про ці обставини. ОСОБА_9 не була присутня в момент отримання інформації та складання акту, підписала його в приміщенні підприємства.
Обставини викладені в цьому акті спростовуються також поясненнями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12, що проживають по сусідству з квартирою відповідачів, які підтвердили, що відповідач та неповнолітня ОСОБА_3 періодично проживають в квартирі АДРЕСА_1.
З наданих до матеріалів справи квитанцій про оплату послуг ПАТ «Маріупольгаз», КП «МВУ ВКГ», ККП «Маріупольтепломережа» вбачається споживання у квартирі АДРЕСА_1 газу, гарячої та холодної води, що свідчить також про проживання відповідача та неповнолітньої дитини в в спірній квартирі.
За таких обставин, суд правильного не прийняв до уваги наданий позивачем акт житлового органу від 31 жовтня 2013 року, оскільки він є неналежним доказом.
Як вбачається з довідки ТОВ «Екоенерджі» від 15 квітня 2014 року № 004/36 ОСОБА_2 працює комерційним директором компанії, за характером роботи постійно виїжджає у відрядження на тривалий час. За період з серпня 2013 року по квітень 2014 року тричі виїжджав до республіки Казахстан та тричі до республіки Біларусь (а.с. 86).
Будь-яких доказів на спростування довідок ТОВ «Екоенерджі» щодо роботи відповідача в даному підприємстві та знаходження у відрядженнях позивачем не надано.
Надані ТОВ «Екоенерджі» довідки на підтвердження роботи відповідача належним чином оформлені, доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності матеріали справи не містять.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо не надання наказів на відрядження відповідача, звітів на використання коштів, листів Державної прикордонної служби про перетинання відповідачем кордону України являються неспроможними, оскільки відповідно до положень ст.10,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Позивачем та його представником не надано будь - яких доказів на спростування даної інформації.
Знаходження відповідача у повторному шлюбі та народження у цьому шлюбі малолітньої дитини не може бути підставою для визнання відповідача та неповнолітньої ОСОБА_3 такими, що втратили право користування спірною квартирою, оскільки відповідно до положень ст.56 СК України дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця проживання.
Доказів постійного проживання неповнолітньої ОСОБА_3 в іншому житловому приміщенні, як суду першої інстанції так і під час розгляду справи апеляційним судом, позивачем надано не було.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем та його представником не надано.
Керуючись ст. ст.307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Маріупольської міської ради, в особі її представника - ОСОБА_1, відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.Б.Ткаченко
Судді Л.Л.Баркова
Г.Л.Гаврилова