Справа № 127/7443/13-ц Провадження № 22-ц/772/2054/2014Головуючий в суді першої інстанції:Клапоущак С. Ю.

Категорія: 48 Доповідач: Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2013 року в справі за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

встановила:

ОСОБА_2 в березні 2013 року звернувся до суду зі вказаним вище позовом, посилаючись на те, що 09 липня 1999 року між сторонами по справі було зареєстровано шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, який 25 березня 2013 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області було розірвано.

Під час спільного проживання сторонами було набуте майно, а саме: квартира АДРЕСА_1; цегляний гараж площею 36,8 кв.м. з підсобним приміщенням 34,9 кв.м., оглядовою ямою площею 16.8 кв.м., який розташований в АДРЕСА_2; металевий гараж, який розташований по АДРЕСА_3; легковий автомобіль марки PEGO EXPERT, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль марки VOLKSWAGEN LT 35, державний номерний знак НОМЕР_2; 13/25 часток приміщення магазину під НОМЕР_3 з прибудовою, площею 80,5 кв.м., що розташоване у АДРЕСА_4.

ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом, посилаючись на те, що від шлюбу, зареєстрованого між сторонами 09.07.1999 року мають двоє синів: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про що свідчать свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5.

У період спільного сімейного життя сторонами було придбане майно, яке зазначено первісним позивачем, з чим погодилася ОСОБА_3. Загальна вартість спільного майна сторін становить 1366670,60 гривень, що підтверджується висновками судової будівельно-технічної та автотоварознавчої експертиз. Згоди щодо поділу майна сторони не дійшли.

Позивач ОСОБА_3 вважає, що, враховуючи вимоги Сімейного кодексу України і фактичні обставини справи є всі підстави для збільшення розміру частки позивача при поділі спільного майна подружжя, оскільки неповнолітні діти проживають і знаходяться на її утриманні, розмір аліментів, які сплачує ОСОБА_2 добровільно, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дітей.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2013 року частково задоволено первісний позов ОСОБА_2 та повністю позов ОСОБА_3 Поділено спільне сумісне майно сторін. Виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на: 1/2 частину житлової квартири АДРЕСА_1; цегляний гараж площею 36,8 кв. м. з підсобним приміщенням, площею 34,9 кв. м., оглядовою ямою, площею 16,8 кв. м., розташований у АДРЕСА_2; автомобіль «Volkswagen LT-35», державний номер НОМЕР_2. Виділено ОСОБА_3 та визнано за нею право власності на: 1/2 частину житлової квартири АДРЕСА_1; 13/25 часток приміщення магазину під НОМЕР_3 з прибудовою, площею 80,5 кв. м., що розташоване у АДРЕСА_4; металевий гараж, розташований у АДРЕСА_3; легковий автомобіль «Peugeot Expert», державний номер НОМЕР_1.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив рішення в частині, якою ОСОБА_3 виділено та визнано за нею право власності на 13/25 часток приміщення магазину НОМЕР_3 з прибудовою, площею 80,5 кв. м., що розташоване у АДРЕСА_4, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким поділити це нерухоме майно між сторонами в рівних частинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріли справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що за первісним та зустрічним позовом сторони визначили майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та за поділом якого вони звернулися до суду. Так, за час перебування у зареєстрованому шлюбі з 09 липня 1999 року по 25 березня 2013 року вони придбали: житлову квартиру АДРЕСА_1; цегляний гараж площею 36,8 кв. м. з підсобним приміщенням, площею 34,9 кв. м., оглядовою ямою, площею 16,8 кв. м., розташований у АДРЕСА_2; автомобіль «VolkswagenLT-35», державний номер НОМЕР_2; металевий гараж, розташований у АДРЕСА_3; легковий автомобіль «Peugeot Expert», державний номер НОМЕР_1; 13/25 часток приміщення магазину під НОМЕР_3 з прибудовою, площею 80,5 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_4.

Зазначене майно, крім 13/25 часток приміщення магазину під НОМЕР_3 з прибудовою, поділено судом першої інстанції між сторонами відповідно до заявлених ними позовних вимог, оскільки колишнє подружжя ОСОБА_2 в судовому засіданні досягло згоди про поділ такого нерухомого та рухомого майна. Відхилення від рівності часток при розподілі майна складає 61 958,18 грн.

В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Однак задовольняючи частково первісний позов ОСОБА_2 та повністю зустрічний позов ОСОБА_3, міський суд виділив останній в особисту власність 13/25 часток приміщення магазину НОМЕР_3 з прибудовою, площею 80,5 кв. м., що розташоване у АДРЕСА_4. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що це нерухоме майно було придбане сторонами за час шлюбу у спільну сумісну власність, однак ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність у вказаному магазині, прибуток витрачає в інтересах спільних дітей, які проживають з нею та крім цього розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного та духовного розвитку, тому ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_2. Суд прийшов до висновку, що слід відступити від засад рівності часток подружжя на користь позивача за зустрічним позовом за обставин, що мають істотне значення.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Сімейного кодексу України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Тобто законом передбачено, що відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі майна можливе тільки у виключних випадках, а посилання суду першої інстанції на вищевказані обставини такими не є.

На виконання вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.06.2014 року, які відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України для суду апеляційної інстанції є обов'язковими, сторони надали відповідні додаткові пояснення та заперечення з яких встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_2 зареєстровано як фізичну особу-підприємця з 11.05.1999р., ОСОБА_3 - з 26.11.2003р.. У зв'язку з цим представник апелянта ОСОБА_8 повідомив, що при виділенні сторонам по 13/50 частин нежитлового приміщення магазину, сторони будуть вправі проводити свою господарську діяльність вільно та повноправно, що і виконувалося ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до розірвання шлюбу та поділу майна.

Зазначене узгоджується з поясненнями представника ОСОБА_3, наданих в запереченнях на апеляційну скаргу. Представник зазначає, що згідно довідки від 29.10.2013 року №3519/р/11-415, виданої ВОПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, ОСОБА_2 перебував на загальній системі оподаткування та в період з 01.01.2013р. по 30.09.2013р. сума доходів відсутня. З наданого рішення Вінницького міського суду від 25.03.2013 року про розірвання шлюбу встановлено, що саме з 10.02.2013 сторони не проживають разом.

За змістом ч. З ст. 181 СК України аліменти - це кошти на утримання дитини, які присуджуються за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.

Таким чином, посилаючись на недостатність розміру аліментів для повноцінного утримання та виховання дітей, відсутність можливості збільшення їх розміру відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, позивач в той же час просить суд позбавити відповідача джерела їх надходження.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_2, крім іншого, посилався на те, що він добровільно надає матеріальну допомогу на утримання дітей. Не заперечувала такий факт в судовому засіданні у справі про стягнення аліментів і ОСОБА_3.

Суд у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК на зазначене уваги не звернув, доводів відповідача в достатньому обсязі не перевірив.

Крім того, розмір аліментів, що стягуються з відповідача на кожного з синів становить майже 2/3 від прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, отже, з урахуванням рівності обов'язку батьків щодо утримання дитини, цей розмір не можна вважати недостатнім для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку, а відтак підстав для застосування при поділі майна сторін ч. З ст. 70 СК України немає і в суді апеляційної інстанції.

Щодо можливості використання спірного магазину за призначенням при виділенні сторонам по 13/50 частин нежитлового приміщення, то даним обставинам відповідають правовідносини, що виникають з права спільної власності (Глава 26 ЦК України). Оскільки право кожного співвласника не обмежується якоюсь чітко визначеною частиною, а поширюється на усе спільне майно, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою щодо володіння, користування майном та розподілення доходу від його використання. Учасник спільної часткової власності, який має намір самостійно здійснювати усі правочини щодо своєї частки, має право вимагати її виділу у натурі (ст. 364 ЦК), проте сторони з такими вимогами до суду не зверталися.

Посилання в запереченнях на апеляційну скаргу про те, що ОСОБА_2 не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав спільне майно не заслуговують на увагу, оскільки такі обставини не були предметом розгляду й не досліджувались судом першої інстанції. При цьому з матеріалів справи вбачається, що навпаки, під час шлюбу подружжям були набуті об'єкти нерухомості, які мають значну вартість.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині, якою ОСОБА_3 виділено та визнано за нею право власності на 13/25 часток приміщення магазину НОМЕР_3 з прибудовою, площею 80,5 кв. м., що розташоване у АДРЕСА_4, необхідно скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким поділити це нерухоме майно між сторонами в рівних частинах.

Проте враховуючи, що відхилення від рівності часток при розподілі майна в такому випадку складає 61 958,18 грн., а також враховуючи згоду відповідача сплатити зазначену суму на користь позивача, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 61 958,18 грн. компенсації за відхилення від рівності часток при розподілі майна.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2013 року в частині, якою ОСОБА_3 виділено та визнано за нею право власності на 13/25 часток приміщення магазину НОМЕР_3 з прибудовою, площею 80,5 кв. м, що розташоване у АДРЕСА_4, скасувати.

Виділити ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на 13/50 часток приміщення магазину НОМЕР_3 з прибудовою, площею 80,5 кв. м., що розташоване у АДРЕСА_4.

Виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на 13/50 часток приміщення магазину НОМЕР_3 з прибудовою, площею 80,5 кв. м., що розташоване у АДРЕСА_4.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 61 958,18 грн. компенсації за відхилення від рівності часток при розподілі майна.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 114 грн. 70 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Стадник І.М.

"З оригіналом вірно"

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.