ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
У Х В А Л А
07.07.06 Справа № 18/423.
Суддя Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія –2000", м. Алчевськ Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Софіт”, м. Луганськ
про стягнення дизельного пального
Орган виконання судового рішення –державна виконавча служба у Ленінському районі міста Луганська, м. Луганськ
За участю представників:
позивача: не прибув;
відповідача: не прибув;
від Державної виконавчої служби у Ленінському районі міста Луганська: Батир Н.О. ст. держ виконавець по довіреності від 15.12.2005р. №20.
В С Т А Н О В И В :
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Відповідач у справі – ТОВ "Софіт" звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою від 07.04.2006р. на постанову ДВС у Ленінському районі про накладення штрафу, в якій просить:
- відмінити постанову від 30.03.06. про накладення штрафу в сумі 340 грн. з ТОВ «Софіт»за невиконання наказу господарського суду Луганської області № 18/423 від 13.02.06. в термін, встановлений державним виконавцем;
- притягнути до дисциплінарної відповідальності головного державного виконавця Самойлова О.М. ДВС у Ленінському районі м. Луганська за невиконання постанови ВГСУ від 29.03.06. по справі № 18/423.
Представник заявника скарги (відповідача) у минулому судовому засіданні вимоги за скаргою підтримав. У даному судовому засіданні відповідач не забезпечив участь без поважних причин свого представника. При цьому, відповідач подав заяву про розгляд скарги без участі його представника.
Представник позивача надав пояснення, за якими вважає дії та рішення державної виконавчої служби правомірними, а скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню.
Представник державної виконавчої служби проти скарги заперечує з підстав наведених у відзиві на скаргу від 02.06.2006р. та вказуючи на те, що оскаржувана постанова від 30.03.2006р. винесена обґрунтовано, на час її винесення постанова Вищого господарського суду України одержана виконавчою службою не була та відповідно виконавче провадження не було зупинено.
Розглянувши матеріали справи, скаргу та інші надані документи, вислухавши представників, які прийняли участь у судовому засіданні, суд встановив наступне.
За результатами розгляду спору за позовною заявою у даній справі судом прийнято рішення від 22.11.2005р., яким позов задоволено повністю та відповідно стягнуто з відповідача на користь позивача 28421 літр дизельного пального на суму 64799 грн. 89 коп. та судові витрати.
Рішення місцевого господарського суду залишено буз змін при перегляді в апеляційному та касаційному порядку і відповідно набрало законної сили.
На підставі судового рішення, після набрання ним законної сили, позивачу видано наказ, що є виконавчим документом.
В провадженні Державної виконавчої служби у Ленінському районі міста Луганська знаходиться виконавче провадження, яке відкрито Постановою 03.03.2006р., щодо виконання вказаного судового наказу №18/423.
Згідно ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Стаття 1212 Господарського процесуального кодексу України передбачає звернення до суду зі скаргами на конкретні дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»від 26.12.2003р. №14 у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби.
Статтею 1212 «оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби» Господарський процесуальний кодекс України було доповнено згідно Закону України від 21.06.2001р. №2539-ІІІ. У зв’язку з прийняттям даного Закону та з метою правильного і однакового застосування розділу ХІV ГПК України Президією Вищого господарським судом України видано роз’яснення від 28.03.2002р. №04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів».
В абзаці 6 п.7 даного роз’яснення вказується, що за результатами розгляду скарги на дії органів державної виконавчої служби виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Наведені ж позивачем вимоги у скарзі є не передбачають вказаних ознак не містять вимоги про визнання постанови недійсною і не визначає спонукання до вчинення певних виконавчих дій передбачених законодавством.
По суті обґрунтування скарги вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вищий господарський суд при прийнятті касаційної скарги відповідача до провадження 29.03.2006р. ухвалив зупинити виконання постанови Луганського апеляційного господарського суду від 09.02.2006р. у справі №18/423 до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Державним виконавцем 30.03.2006р. винесено постанову про накладення штрафу на відповідача за невиконання рішення Господарського суду Луганської області.
Станом на день винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем йому не було відомо про прийняття на кануні ухвали Вищим господарським судом України.
Статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік обставин, які є підставами для зупинення виконавчого провадження.
Так, в редакції даної статті, чинної станом на день прийняття оскаржуваної постанови, до таких обставин належало: за п. 4. оспорювання боржником виконавчого документа або виконавчого напису нотаріуса у судовому порядку та за п. 6 зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право.
При цьому порядок і строки зупинення виконавчого провадження регламентовано ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно даної норми Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 34 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Так, ухвала суду безпосередньо не зупиняє виконавче провадження, а є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження державним виконавцем, що має бути зроблено останнім шляхом винесення постанови протягом наступного дня після одержання судової ухвали.
Таким чином, за викладених обставин оскаржувана постанова прийнята обґрунтовано та не підлягає скасуванню (або визнанню недійсною).
Вимога про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного державного виконавця Самойлова О.М. є безпідставною за викладених обставин та не належить до компетенції господарського суду.
Доводи відповідача про правомірність невиконання судового рішення в частині передачі дизельного пального через його відсутність судом відхиляються, оскільки не свідчать про обґрунтованість невиконання судового рішення, а навпаки. При цьому, відповідачу слід зауважити на неприпустимість ігнорування вимог Конституції України, Закону України “Про судоустрій в Україні” і Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язковості виконання рішень, ухвал та постанов суду. Відповідно до ч.2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України невиконання вимог рішень, ухвал та постанов господарського суду тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
За вищенаведених обставин скарга підлягає відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суддя
у х в а л и в:
скаргу відповідача у справі –товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт" від 07.04.2006р. на постанову ДВС у Ленінському районі про накладення штрафу відхилити.
Суддя | Є.Ю. Пономаренко |