Справа № 2-25/08 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2008 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Слоквенко Г.П., при секретарі - Чоп Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Солоне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, виконкому Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету, визнання частково недійсним свідоцтва на право приватної власності на домоволодіння та визнання права власності Ніаіастину домоволодіння в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, з урахуванням доповнень від 14 листопада 2007 року, 19 грудня 2 007 року, звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, визнання частково недійсним свідоцтва на право приватної власності на домоволодіння та визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом. На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що його батькам належав житловий будинок АДРЕСА_1. Після смерті у 197 0 році батька, спадщину шляхом фактичного вступу в управління і керування спадковим майном, в т.ч. будинком прийняла дружина померлого та діти померлого - позивач та відповідач ОСОБА_2 Тому після смерті спадкодавця, кожному з спадкоємців стало належати по 1/6 частині домоволодіння. Свідоцтво про право на спадщину ні ким з вказаних осіб отримано не було.

Після смерті у 1981 році матері, позивач та відповідач ОСОБА_2 як діти померлої прийняли спадок шляхом фактичного вступу в управління і керування спадковим майном, в т.ч. будинком, при цьому свідоцтво про право на спадщину вони не отримували.

Влітку 2007 року відповідач ОСОБА_2 став перешкоджати йому в користуванні домоволодінням по АДРЕСА_1, оскільки згідно свідоцтва про право власності, саме відповідач ОСОБА_2 є власником вказаного домоволодіння.

Прохає суд встановити факт прийняття ним спадщини після смерті батьків, визнавши за ним право власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Василівської сільської ради від 10 вересня 1996 року про затвердження права власності' на вказане

домоволодіння за відповідачем ОСОБА_2 Також прохає визнати частково недійсним та скасувати свідоцтво на право приватної власності на домоволодіння по АДРЕСА_1, видане 13 грудня 1996 року відповідачеві ОСОБА_2

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю і пояснили, що він та відповідач ОСОБА_2 є рідними братами. їх батькам належав житловий будинок АДРЕСА_1. Після смерті у 1970 році батька, спадщину фактично прийняла дружина померлого та він з відповідачем ОСОБА_2, як діти померлого. Тому після смерті спадкодавця, кожному з спадкоємців стало належати по 1/6 частині домоволодіння. До нотаріальної контори з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину ніхто не звертався.

Після смерті у 1981 році матері, позивач та відповідач ОСОБА_2 як діти померлої прийняли її спадок шляхом фактичного вступу в спадкування будинком, при цьому свідоцтво про право на спадщину вони не отримували.

Влітку 2007 року він дізнався, що відповідач ОСОБА_2 оформив право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 на себе, хоча вони обидва мають право на цей будинок.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що хату де жили їх з позивачем батьки затопив колгосп, при цьому колгосп відшкодував суму будинку. Після цього він перевіз частину затопленої хати, що зміг спасти. А потім купив нову хату для батька і матері. Після смерті батька, він став кожну зиму забирати мати до себе в п.Мирний, а влітку вона поверталась в с.Антонівка. Позивач же матері не допомагав. У 1982 році після смерті матері, він збирався оформити хату на себе. Коли він сказав про це позивачеві, то позивач не захотів допомагати в цьому питанні. Після оформлення права власності на хату в с.Антонівка на себе, він дозволив користуватися позивачеві своїм городом і навіть позивач жив в цій хаті.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову і пояснив, що позивач не довів своє право на спірний будинок, оскільки ним не доведено факт прийняття спадщини після померлих батьків, до нотаріальної контори для прийняття спадщини відповідач не звертався. Про оформлення спадщини відповідачем у 1996 році знав, що підтверджується поясненнями свідків.

Представник відповідача - виконкому Василівської сільської ради в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову і пояснила, що визнання права власності на будинок по АДРЕСА_1 було проведено на законних підставах, відповідно до діючого на той час законодавства. Пояснила, за погосподарскими книгами з 1967 по 1982 рік записи про реєстрацію позивача та відповідача у с.Антонівка відсутня. Нумерація будинку АДРЕСА_1 відсутня.

Представник відповідача - виконкому Новоолександрівської сільської ради в судове засідання не з'явився. Згідно листа справу прохали розглядати в відсутність їх представника. Проти задоволення позову не заперечували.

Представник третьої особи - Солонянського бюро технічної інвентаризації в судовому засіданні пояснив, що оспорюваний будинок

збудовано у 1917 році. Відповідно до документів про оформлення права власності, будинок оформили за відповідачем по справі і з 199 6 року відповідач став власником даного будинку.

Третя особа - Солонянська державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явилася. Згідно листа справу прохала розглядати в відсутність їх представника.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що у 1996 році його батько - відповідач ОСОБА_2 запропонував позивачеві приватизувати земельну ділянку. Батько оформив документи на приватизацію. За 11 років землю не приватизували. Бабуся - ОСОБА_4 жила в АДРЕСА_1. Дідусь ОСОБА_5 теж жив у цьому будинку.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що позивач знав з 1996 року що відповідач приватизував будинок. Відповідач та позивач користувались землею спільно і ніяких питань в них не було.

Свідок ОСОБА_7 яка є приємною донькою позивача, в судовому засіданні пояснила, що у 1970 році бабуся поділила гроші за будинок між дітьми. Позивач жив у старій хаті. У 1994 році відповідач сказав, що приватизував будинок. Землею користувались спільно. У сільській раді не підтвердили, що була приватизація. Першу хату затопило, другу хату купили без документів.

Суд, заслухавши позивача та його представника, відповідача ОСОБА_2 та його представника, представника відповідача виконкому Василівської сільської ради, третю особу, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач ОСОБА_2 є рідними братами та дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.8), які проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно рішенням виконкому Василівської сільської ради від 10.09.1996 року затверджено за відповідачем ОСОБА_2 право власності на жилий будинок в с.Антонівка (а.с.19). Відповідно до вказаного рішення, 13 грудня 1996 року відповідачеві ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право приватної власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 Солонянского району (а.с.20,12 0).

На замовлення відповідача ОСОБА_2, була проведена первинна інвентаризація даного будинку, що підтверджується технічним паспортом ТОВ "Абріс" від 09.12.1996 року (а.с 11-14,118).

Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, закріплена за відповідачем ОСОБА_3 в установленому законом порядку, що підтверджується державним актом (а.с. 77), витягом з рішення Новоалександрівської сільської ради (а.с.78), актом встановлення меж земельної ділянки (а.с.7 9).

В судовому засіданні позивачем не було доведено, що спірний будинок по АДРЕСА_1, який належить на праві власності відповідачеві ОСОБА_2 є тим самим будинком, в якому жили батьки позивача та відповідача ОСОБА_2 Згідно довідки

Василівської сільської ради (а.с.67), ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали в с.Антонівка за такими адресами: 1944-194 6 рік та 1950-1952 рік - назва вулиць відсутня; 1947-1949 рік - АДРЕСА_2; 1953-1957 - АДРЕСА_3; 1958-1960 - АДРЕСА_4; за 1961--1963 рік записи відсутні; 1964-1966 - АДРЕСА_5. Вказане також підтверджується витягами з погосподарських книг (а.с.50-65).

Згідно пояснень позивача та відповідача ОСОБА_2, жодного документу на будинок за життя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не виготовляли і право власності не реєстрували.

Відповідно до іншої довідки Василівської сільської ради (а.с.38), в період з 1971 року по 1982 рік в с.Антонівка нумерація будинків та назви вулиць відсутні.

Довідки Виконавчого комітету Василівської сільської ради від 22.04.1988 р.(а.с.15) про те, що позивач успадкував після смерті батьків будинок в с.Антонівка (без зазначення який саме будинок: його номеру та вулиці), не може бути прийнято судом як належний доказ, оскільки довідки сільської ради не є правовстановлюючими документами або документами, що посвідчують факт прийняття спадщини. З аналогічних підстав не можуть бути враховані судом, у якості належного доказу підтвердження права власності на спірну будівлю, відповідь Виконавчого комітету Солонянської районної ради від 11.07.1989 року на скаргу позивача(а.с.16) та відповідь Виконавчого комітету Дніпропетровської районної ради від 31.08.1989 року(а.с.17). Надані в якості підтвердження проживання та понесення витрат, щодо утримання спірного будинку - квитанції (а.с.69-75), суд не може взяти до уваги як належні докази, оскільки з них не вбачається за який саме будинок були сплачені податки та витрати за спожиту електроенергію.

Крім того, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження і факт прийняття спадщини позивачем та відповідачем ОСОБА_2 після смерті батьків, оскільки згідно довідки Солонянської державної нотаріальної контори (а.с.36), після померлих ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 не відкривалися спадкові справи, а позивачем не доведено факту прийняття спадщини після смерті батьків шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном.

Таким чином, з урахування вказаного, суд приходить до висновку, що відсутні достатні підстави для задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.86,529,549 ЦК України 1963 року, ст.375, 376, 392 ЦК України 2003 року, ст.ст.10,11, 57,60,88,212,213,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, виконкому Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету, визнання частково недійсним свідоцтва на право

приватної власності на домоволодіння та визнання права власності на1/2 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного суду через районний суд, шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження поданням апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.