Єдиний унікальний номер 227/5088/13-ц Номер провадження 22-ц/775/513/2014
УХВАЛА
Іменем України
16 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого - Алексєєва А.В.,
Суддів - Гапонова А.В., Супрун М.Ю.
При секретарі - Саєнко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2013 року та за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на додаткове рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 січня 2014 року по цивільній справі за позовами ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином внаслідок ДТП, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином внаслідок ДТП задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди: вартість автомобіля у розмірі 35589,00 гривень, витрати за експертне дослідження в розмірі 870 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн., а також моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди: витрати на лікування суму в розмірі 1882,32грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн., а також моральну шкоду в розмірі 15000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди: витрати на лікування суму в розмірі 1271,86грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн., а також моральну шкоду в розмірі 10000 гривень. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Додатковим рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 січня 2014 року у задоволені інших позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено. У позові до ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу на користь позивачів, відмовити позивачам в стягненні витрат на правову допомогу. Вважає що дане рішення в частині стягнення правової допомоги є незаконним, необґрунтованим, таким що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом при визначені розміру витрат на правову допомогу були взяти лише квитанції адвоката ОСОБА_6, інших доказів, актів, розрахунків суду надано не було.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає що дане рішення є незаконним, необґрунтованим, таким що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи, встановленим в судовому засіданні. А саме, судом невірно було оцінені надані суду докази відносно його моральних страждань, отриманих внаслідок ДТП, а також невірно застосовано вимоги ст. 1187 ЦК України.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає що дане рішення є незаконним, необґрунтованим, таким що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи, встановленим в судовому засіданні. А саме, судом невірно було оцінені надані суду докази відносно його моральних страждань, отриманих внаслідок ДТП, а також невірно застосовано вимоги ст. 1187 ЦК України. Суд необґрунтовано визнав лише ОСОБА_1 належним відповідачем по справі і в той же час, не вказав причину по якій ОСОБА_5 не належним відповідачем.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає що дане рішення є незаконним, необґрунтованим, таким що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи, встановленим в судовому засіданні. А саме, судом невірно було оцінені надані суду докази відносно його моральних страждань, отриманих внаслідок ДТП, а також невірно застосовано вимоги ст. 1187 ЦК України.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає що дане рішення є незаконним, необґрунтованим, таким що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи, встановленим в судовому засіданні. А саме, судом невірно було оцінені надані суду докази відносно його моральних страждань, отриманих внаслідок ДТП, а також невірно застосовано вимоги ст. 1187 ЦК України. Суд необґрунтовано визнав лише ОСОБА_1 належним відповідачем по справі і в той же час, не вказав причину по якій ОСОБА_5 не належним відповідачем.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення та додаткове рішення - підлягають відхиленню, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 - підлягає відхиленню, а рішення суду та додаткове рішення суду підлягають залишенню без змін, з таких підстав.
Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2013 року, який набрав законної сили 06 серпня 2013 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України. Зазначеним вироком ОСОБА_1 був визнаний винним у тому, що 01 липня 2008 року приблизно о 21.00 годині керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який належав ОСОБА_5, не маючи документів на право користування вказаним автомобілем, здійснював рух по автодорозі Олександрівка-Красноармійськ. Проїжджаючи 40 км+300 м, ОСОБА_1 діючи з необережності, об'єктивно спостерігаючи зустрічний автомобіль ВАЗ-2107 д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, виявивши злочинну самовпевненість: не врахував дорожню обстановку, стан керованого ним транспортного засобу, змінив напрям руху автомобіля вліво, не впевнившись, що такий маневр буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну полосу руху, де скоїв зіткнення з вищезазначеним автомобілем ВАЗ-2107. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 "б", п.10.1 і п. 12.1 Правил дорожнього руху України, та своїми діями спричинив дорожньо-транспортну подію. В результаті чого був травмований водій автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_2, якому були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а також був травмований пасажир цього автомобіля ОСОБА_3, якому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Автомобіль ВАЗ-2107 д/н НОМЕР_2, який належав на момент події ОСОБА_4, отримав значні ушкодження.
Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частини 1 статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючі відшкодування матеріальної та моральної шкоди з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачів, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що шкода була заподіяна в наслідок його дій, його вина встановлена вироком суду.
Одночасно суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_5
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачів, суд першої інстанції врахував, відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», характер та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та інші обставини, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
За наведених підстав апеляційний суд вважає такими, що не підлягають задоволенню доводи апеляційних скарг позивачів на рішення та додаткове рішення суду.
Також не підлягає задоволенню апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1
В суді першої інстанції та в апеляційному суді позивачі довели розмір коштів, які були витрачені на надання правової допомоги, надали апеляційному суду відповідні розрахунки.
Зважаючи на вищевикладене, відповідно до вимог статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційні скарги як безпідставні, рішення суду залишає без змін, як ухвалене з дотримання вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2013 року відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2013 року відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20січня 2014 року відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2013 року відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20січня 2014 року відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2013 року залишити без змін.
Додаткове рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий : Судді: